Цукровий буряк для України  здавна був головною  переробною с/г культурою, приносив чималі прибутки, як  тим хто його вирощував, так і самим  виробникам  цукру. Ринок  збуту завжди був широкий і перспективний. Чому  у 2013 році  аграрії  бояться братися за «солодку»  справу? Чому цінова політика  настільки гнучка, що  в результаті фермеру невигідно вирощувати  цю культуру навіть для сівозміни? Пшениця та кукурудза   порівняно з весняним періодом теж  впала в ціні на третину, тобто ті культури на які  ще  два роки тому аграрії покладали великі надії,  сьогодні є не тільки нерентабельними і неперспективними для фермера, вони ще й є затратними.  Що ж тоді вирощувати  хліборобу? Невже тільки  озимий ячмінь, на який попит  буде завжди…

Ціль і значення цінової політики

Серед сучасних економістів ведуться гострі дискусії щодо ролі держави в регулюванні економіки. Однією з важливих складових регулювання економіки є ціноутворення. Класична економічна теорія розглядає вільне ринкове ціноутворення як основний елемент підтримки рівноваги між попитом і пропозицією. Практика свідчить, що вільна ціна не здатна враховувати всієї різноманітності цілей та умов соціально-економічного розвитку країни і тому не може бути універсальним засобом регулювання економічних процесів. Стимулюючий вплив вільних цін на економіку може забезпечуватися тільки за умов зрілого ринку. За браком таких умов вільне ціноутворення може відігравати навіть негативну роль, породжуючи такі явища, як:  падіння виробництва, зростання безробіття, високу інфляцію тощо. Вільні ціни не враховують такі соціально-економічні проблеми, як:  пенсійне забезпечення громадян, утримання непрацездатних, екологію, оборону країни тощо. Проблема полягає у визначені ступеня та форм обмеження вільного ціноутворення. Урахування всіх цих обставин можна забезпечити тільки за допомогою державного втручання в процеси ціноутворення шляхом розроблення відповідної цінової політики.

Завданнями цінової політики є: встановлення загальних засад та основних принципів ціноутворення; розвиток підприємницької діяльності у межах, визначених законодавством; протидія зловживанням монопольним (домінуючим) становищем; системність та узгодженість дій органів державної влади при реалізації цінової політики; розвиток економіки країни; створення умов конкуренції та розвитку всіх суб’єктів господарювання; збалансованість ринку товарів, робіт, послуг; підвищення якості продукції; забезпечення соціальних гарантій у зв’язку із зростанням цін, які здійснюються відповідно до вимог законодавства; створення необхідних економічних гарантій для товаровиробників на внутрішньому ринку; розширення сфери застосування вільних цін; орієнтація цін внутрішнього ринку на рівень цін світового ринку; регулювання державою відносин обміну між суб’єктами ринку з метою забезпечення еквівалентності в процесі реалізації національного продукту .

У зарубіжній та вітчизняній економічній літературі існує твердження, що політику цін формують і здійснюють суб’єкти господарювання.

Це коротка інформація  про  важливість цінової політики з економічної літератури  для загального  нашого уявлення.  Тобто, ми дізналися, що  для держави це найголовніше питання,  яке враховує безліч нюансів, як з зовнішньої сторони кордону так і у внутрішній сфері. Та чи правильно  встановлена система? Здавна Україна вважалася найбагатшою  країною на  родючі врожайні ґрунти, на м’який клімат  та працьовитих  людей.  І  тепер, коли  сільське виробництво  налагодилося після «переворотів», коли господарники самі, без державної допомоги   «витягують»  господарства  із загальних проблем ,  з’являються нові «гальмівні» закони.  А чи не повинна наша країна приймати такі законопроекти, які були б оптимальними, як для неї самої так і для виробника, не говорячи вже про споживача? Відповідь однозначна – повинна  та не може! Напевне на те є чималі причини, які пересічному громадянину не просто зрозуміти.

Чи є ще перспектива вирощування цукрових буряків і чи зростатимуть ціни на цукор надалі, дізнаємося з  інтернет –  матеріалів  від експертів.

В Україні завдяки високому врожаю цукрових буряків причин для зростання ціни на цукор немає. Таку думку висловив експерт аграрного бізнесу Андрій Китаєв.

“У цьому році сільгоспвиробники планують зібрати 290 тис. га площ. На сьогоднішній день, цукровий буряк зібрано лише з 16% площ, але вже видно, що врожайність  вища, ніж у минулому році. Враховуючи це, можна розраховувати на достатню  кількість виробництва  цукру на рівні 1,4 млн тонн”, – повідомив експерт. Фахівець пояснив, що крім врожаю в країні також є залишки цукру – близько 900 тис. тонн. “З урахуванням врожаю і залишків, пропозиція на ринку може скласти 2,2 млн т при внутрішній потребі споживання 1,8 млн тонн. Тому на сьогодні, немає причин для занепокоєння щодо забезпечення вітчизняних споживачів цукром, а також підвищення ціни”, – зазначив Китаєв. З ним погоджується генеральний директор Українського клубу аграрного бізнесу Володимир Лапа. На його думку, ціни на цукор не будуть підніматися до рекордних позначок. Вони тільки можуть досягти рівня собівартості.  “Залишки цукру є ще з минулого року. Дестабілізації ситуації на ринку не буде. Але очевидно, що поступово, після того, як зберуть і вже перероблять, можливо вже в  січні-лютому ціни на цукор можуть підтягнутися до рівня собівартості. Тому що в минулому році реалізація цукру була збитковою”, – зазначив експерт.

В цьому діалозі експерти говорять про потреби внутрішнього ринку і в результаті пропозиція цього року знову перевищить попит. То, що ж робити виробникам?

Своєю думкою щодо даної ситуації поділився з нами відомий аграрій  Антон Іванович  Білик, керівник  ПОП «Іванівське», що  у  селі Іванівка Теребовлянського  району Тернопільської області.

–          У  розпорядженні нашого  господарства  4,5 тис га земельних угідь, з них цього року ми засіяли тільки 180 га цукровими  буряками. Це у два рази менше, ніж у минулому  році. Пояснюю це занадто гнучкою нестабільною  ціновою  політикою.

У нас є бурякозбиральна  техніка, яка не повинна стояти на місці, їй потрібно працювати. Та й не тільки  причина у техніці.  У господарстві працює  біля 200 робітників, більша половина  працівників  з самого початку з нами , люди звикли робити свою роботу. Одні  працюють  на фермі, інші  у тракторному парку, а хтось на полях. Не будемо ж ми закривати тваринництво  тому що нині це не рентабельно, чи перестанемо сіяти буряки, бо там щорічно ціни коливаються. Потрібно знаходити оптимальний вихід. Тваринництво, як утримували так і продовжуємо утримувати –  і ВРХ, і свині. М’ясо свинини ще можна продати, та всі знають, що відбувається на ринку збуту телятини. Але ми все одно  вирощуємо ВРХ і виживаємо завдяки молочному стаду. Така ж ситуація  і з цукром.  Для сівозміни цукровий буряк теж необхідний.  Хоча і дуже  важко  нині з цим продуктом, але ми всі звикли, що цукровий буряк повинен рости на полях. Так, зменшилися об’єми, але я впевнений, що це ненадовго.  Ми вже розпочали збирання  буряку  і будемо здавати у Радехівський цукровий завод.

Коротко про  успішного хлібороба Тернопільщини…

Антон Іванович Білик шанована людина  в Україні, ця повага заслужена в першу чергу,  роками  проведеними у сільському господарстві. Ще з 1957 року Антон Іванович  на полях Теребовлянщини.  До нього прислухається більшість  господарників. Наставник для багатьох аграріїв. В обробітку підприємства  4,5 тис га на яких  вирощують зернові та технічні культури, тваринництво – 1500  голів ВРХ та 1300 свиней.  Завдяки щоденній праці, правильному підході до землі, в розважливості і щедрості керівника – ПОП «Іванівське» з кожним роком процвітає і сьогодні його можна назвати одним із кращих «годувальників» нашої держави. І він не втратив віри до «солодкого» продукту.

Антон Іванович  і багато інших хліборобів продовжують  сіяти цукровий буряк.  Навіть попри  складні обставини навколо  виробництва цукру, попри непрості часи  щодо встановлення цін для с/г виробників вони  не втрачають віри і надіються на покращення  економічного стану  на аграрному ринку.

До чого може призвести  нерегульований ринок цукру? Інша  сторона медалі

Вивчивши  дану ситуацію, можна скласти певну аналітику цінового ринку. Виходить, що надмірна та неефективна  система  зарегульованості  ринку цукру привела до цієї проблеми.  165,8 тис  гектарів   (36,2 %)  цукрових буряків недосіяно під урожай 2013 року.  А питома вага селянських господарств  зросла до 20,9 %, або ж у 2 рази більше, ніж минулого. В цифрах – це 61 тис га або понад  220 тис тонн цукру. При  аналогічному  врожаю до минулорічного, варто очікувати валового виробництва в межах 11-12 млн тонн буряків (1,3 – 1,4 млн тонн цукру). Враховуючи приблизну потребу населення, при використанні цукру на власний розсуд, на ринку буде присутня 1,1 -1,2 млн тонн.

В результаті, оцінивши  всі обставини навкруги  виробництва цукру, ми розуміємо, що потреба у «матеріалі» для його виробництва все одно є.  Цукрова промисловість для України є найстарішою і найважливішою галуззю харчової промисловості .

Трішки історії…

Цікаво, що до років першої світової війни, цукор був одним із найважливіших предметів експорту.  Згадаємо відомих меценатів цукрозаводчиків, які у 18 столітті  досить успішно створювали і піднімали  галузь цукроваріння.  Це сім’ї –  Терещенків, Яхненків та Симиренків.  У власності яких були десятки одиниць цукрових заводів, тисячі сотень  площ посівів цукрового буряку.  Та вже за перші роки колективізації  площі посівів  значно зменшилися,  відповідно і виробництво цукру.  Довгий період  існував неврегульований ринок  виробництва, то він піднімався, то падав, дуже важко було підібрати одну сконцентровану точку.  Та все ж попри усі негаразди навкруги цукровиробництва , у 2011 році на Вінниччині, у містечку Шпиків, розпочато будівництво найбільшого цукропереробного заводу на всю Європу (12 тис тонн переробки буряків за зміну).

 Підготувала Мар’яна Балабан

Comments are closed.