У 2006 році  спільними зусиллями  Івана Чайківського, керівника корпорації «Агропродсервіс»  та Юрія Малюти, звичайного працівника переробного підприємства, сформувалося ТОВ «Агропродсервіс – Інвест» і розпочало свою діяльність із 1000 га землі.  Сьогодні, це набагато більше господарство з добре розвиненими рослинницькою та тваринницькою галузями. Сім років  пліч-о-пліч ідуть по стежці аграрного бізнесу  одна  з найбільших корпорацій  Західної України та  невелике  господарство, проходячи усі невдачі та перепони до успішного розвитку сільського виробництва.

ТОВ   «Агропродсервіс – Інвест»  розташоване в мальовничому куточку Тернопільщини у селі Дмухівці  Козівського району.  У шести населених пунктах  товариство орендує  земельні угіддя  загальною  площею  5 тис га. І не тільки  рослинництво розвиває  керівник господарства Юрій Станіславович Малюта, а й старанно та професійно відноситься  до розвитку тваринницької галузі. До речі, «Агропродсервіс – Інвест» знають не тільки в Україні, а й за кордоном.

–          Юрій Станіславович, давайте розпочнемо  з самого початку заснування  господарства.  Розкажіть,  як все починалося.

–          Сім років тому, на одній із сільськогосподарських нарад, я познайомився з керівником компанії «Агропродсервіс» Іваном Адамовичем Чайківським. Уже в той час, його підприємство вправно і успішно розвивалося декілька років. І він запропонував мені розпочати спільний бізнес. Тоді, я працював на одному з переробних підприємств і було страшнувато все залишати і починати щось нове. Та, Іван Адамович уміє переконувати. Він мені все аргументовано  роз’яснив, проаналізував  всі сходинки майбутнього бізнесу.  В результаті,  ми дійшли спільної згоди і у 2006 році  на місці збанкрутілого господарства  створили нове агропідприємство. Тут залишилося  300 голів ВРХ і 100 га землі. Досить швидко ми розширили угіддя і повноцінна  робота розпочалась з 1000 га. 

–          Який земельний банк у ТОВ «Агропродсервіс – Інвест» сьогодні?

–          Загальна площа становить біля 5000 га. Землі орендуємо у шести населених пунктах Козівського та Тернопільського районів, а саме: Козлів, Покропивна, Велика Плавуча, Таурів, Забойки і Почапинці.  Вирощуємо зернові та технічні культури: озимі ячмінь та пшеницю, сою, кукурудзу.

–          Ви досить успішно  розвиваєте  тваринницьку галузь. Яке поголів’я розводите і, яка кількість нараховується загалом?

–          Ми  утримуємо українську чорно-рябу молочну породу. Нині, нараховується 1 000 голів, з них – 236 дійного стада. Знаєте, за останні два роки збільшилося не лише стадо, а й надої.  Тепер тут надоюють біля 4 тис літрів молока, а у ближчому майбутньому плануємо підняти до 5 тис літрів.  Минулого року ми побудували доїльний зал на 500 голів і плануємо вийти  на цей рівень у ближчі два роки.

–          Куди реалізуєте молоко?

–          На  Тернопільський молокозавод  «Молокія».

 Ще один напрямок,  який ми продукуємо –  відгодівля ВРХ . Та швидше  це «головна біль», ніж  прибутки. Ціни на м’ясо, можна сказати,  взагалі немає. Але тут нічого не зробимо, будемо чекати кращих часів. І відразу хочу  сказати, що закривати тваринництво ми не  плануємо в жодному випадку. Це ж велика кількість втрачених робочих місць. Куди люди з цих сіл підуть працювати? Адже, на фермі у нас працює  32 людини.

–          Ваше господарство знають, як одне з найкращих по показниках врожайності, які технології ви застосовуєте?

–          Головне застосовувати правильні  високоякісні технології.  Сьогодні такий час, що при  похибці вибору  технології  вирощування, врожай можна і не зібрати. Враховуючи мінливу погоду, яка може змінюватися щодня, ми  дуже ризикуємо. 

–          При такому величезному виборі виробників та дилерів ЗЗР, міндобрив, мікродобрив чи насіння, кого обрали Ви?

–          Саме над цим вибором я не довго задумувався. Приблизно п’ять років тому познайомився з представниками АХК «Вітагро»  і після спілкування, консультативних порад, я зрозумів з ким буду співпрацювати.  З  того моменту  жодного разу не пожалів про зроблений мною вибір.  В принципі, майже весь портфель їхньої продукції ми застосовуємо  на полях. Цього року  посіяли  соняшник  пропований «Вітагро»  і застосували повний комплекс препаратів для  нього, виростили по їхніх рекомендаціях і зібрали прекрасний урожай. Минулого року, наприклад, співпрацювали  по кукурудзі, на наших полях були засіяні великі демо-ділянки.

–          Не плануєте разом зі своїми партнерами корпорацією «Агропродсервіс»  розширювати земельний банк?  

–          Наразі про це не думаємо, адже і так  роботи вистачає. Не важлива ж кількість, а якість!

–          Відомо, що Ви разом із Іваном Чайківським  працюєте у сфері виробництва біопалива. Це правда?

–          Це була ініціатива Івана Адамовича , яку я із задоволенням підтримав. Декілька років тому,  ми організували таке виробництво, цим займається наше спільне підприємство, яке виготовляє солом’яні брикети. У Європі такий вид палива користується великим успіхом. Тому, з року в рік стараємося збільшувати  виготовлення  брикетів. Велику кількість соломи аграрії спалюють на полях, забруднюючи при цьому навколишнє середовище, то чому ж не використовувати те, що викидають?

–           Пане Юрію, вже довгий час головним аспектом  аграрія є оплата за орендовані паї. Як Ви розраховуєтеся з орендодавцями?

–          Наше господарство вдячне кожному орендодавцю за надану нам в користування землю. І  ми вже давно перейшли рекомендовану чинним законодавством норму оплати пайовикам рівну трьом відсоткам від вартості землі. З власної ініціативи ми щороку піднімаємо  орендну плату. На це також є свої певні причини, адже з одного боку ми конкуруємо з великими агропідприємствами, а з іншого – селяни повинні отримувати ту оплату за землю, на яку вони заслуговують.

Юрій  Малюта є вправним і успішним керівником, сільські жителі  поважають господарника, адже він допомагає усім населеним пунктам у яких товариство орендує земельні угіддя.  І, що найголовніше –  біля  130 селян забезпечені постійною роботою і отримують  стабільну високу заробітну плату.  Окрім реставрації  храмів, навчальних закладів та медичних установ, Юрій Станіславович взяв за обов’язок очищати шлях людям взимку. Наприклад, село Велика Плавуча, розташоване за  15 км  від господарства, дорогу там засипає снігом кожного року. Юрій Малюта   сім років поспіль допомагав жителям Великої Плавучі, а цього року вирішив залишити всю необхідну техніку для очистки доріг  у селі, щоб люди мали можливість самі при потребі  прочищати шлях. Що найголовніше для успішного господаря? Звісно професіоналізм працівників і вдячність  орендодавців за вчасно сплачену орендну плату, за допомогу  у соціальних питаннях, за підтримку і розвиток українського села.

Спілкувалася Мар’яна Балабан

Comments are closed.