Зручне геополітичне розташування українських земель, які ще з давніх-давен займали вододіл між землеробським і кочовим світами, відігравало значну роль в успішному веденні торгівлі.  Поява й утвердження ряду торгових шляхів у XI–XVI століттях, що єднали Схід та Центр Європи, Балтику й Причорномор’я, Близький Схід і Північ, позитивно впливала наa закріплення позиції Київської Русі як важливого торговельного регіону. Коріння українського ярмаркування сягають ще тих далеких часів.

У другій половині XIX століття у зв’язку із капіталізацією агровиробництва мали місце суттєві зрушення у структурі та організації сільського господарства. Робота селянських та поміщицьких господарств набула ринкового характеру. Удосконалювалася робоча техніка, з’являлися нові агротехнології. Селянам дедалі необхідніше ставало оновлювати свої агрономічні знання та ділитися досвідом. Так почали організовуватися перші сільськогосподарські виставки.

З історії українського ярмарку

На території нашої держави невеликі ярмарки відбувались з часів отримання першими містами Магдебурського права, що в часі збігалося із активним розвитком ремесел. Починаючи з XVI століття з європейських ринків торговці починають привозити іноземні товари на українські землі. З 1797 року контрактовий ярмарок проводиться в Києві, згодом – у Харкові.

З XVIII століття ярмарки в Україні набувають загально-імперського значення. Окремі з них об’єднуються у так зване ярмаркове коло: 10 гуртових ярмарок, що проводяться почергово у семи містах. Це, наприклад, Воздвиженський ярмарок, який «кочував» містами  Кролевець, Курськ, Полтава, Єлисаветград, Харків, Суми та Ромен. У ту ж пору ринки починають ставати спеціалізованими. Наприклад, до  Житомира, Дубне та Рівного їхали по хміль, у Каховку, Бахмут, Павлоград вирушали по вовну, найрізноманітніший вибір рогатої худоби та коней пропонували у Кривому Розі.

У XIX столітті лише у східно-українських губерніях налічувалося близько 2 600 ярмарок. Один із ярмарків, про який знає кожен українець – Сорочинський.

 

Перша міжнародна виставка

Торгова виставка світового масштабу вперше відбулася в Англії і називалася «Велика виставка промислових робіт усіх народів». Проходила вона в серці Великої Британії, в місті Лондон.  Експозиція протягом проведення виставки систематично оновлювалась, оскільки тривала вона доволі довго: від 1 травня до 15 жовтня 1851 року. На першій в історії світовій виставці були представлені промислові товари та різні ремісничі вироби, машини, виробничі методи, а також корисні копалини і роботи образотворчого мистецтва. Організатором події став Союз Ремісників, за кошти яких вона й відбулася. Було створено спеціальну комісію із 24 осіб, яка здійснювала контроль за «наповненням» виставки. Список членів комісії особисто затверджувала королева.

Експозиція виставки розташовувалась у спеціально збудованому із скла і сталі Кришталевому палаці на 80 тисяч м². її відвідала неймовірна кількість людей – Ажіотаж близько 6 мільйонів. Ініціативу проведення всесвітніх виставок одразу підхопили французи, які через чотири роки провели всесвітню виставку 1855 року.

Перша сільськогосподарська виставка в Україні

Першу аграрну виставку в  Україні датовано 1895 роком. Її очільником стало Харківське товариство сільського господарства. Виставка відбулася у Сумах і тривала більше двох тижнів – з 14 вересня по 1 жовтня. За цей час її відвідали 15 тисяч людей.

Кошти на подію частково виділили Харківське губернське та Сумське повітове земства, частину вдалося зібрати із приватних пожертвувань. Вхід на виставку був платним. Також ті учасники, котрі бажали отримати місце для торгівлі під накриттям, повинні були сплатити певну суму. Було споруджено кілька павільйонів,  де розміщувалися купці із продукцією сільського господарства місцевого виробництва, продуктами садівництва, городництва, бджолярства, а також – буфет, каси та кухня. Ввечері павільйони освітлювали за допомогою електричних ліхтарів. Виставка мала можливість підтримувати телефонний зв’язок із земством та охоронялася військовими.

Розпорядчий комітет постановив створити 14 відділів виставки. Продукцію та експонати на виставку мали змогу надсилати з усіх регіонів держави, але у вагомій перевазі були харківські постачальники та виробники із сусідніх повітів Курської губернії. Тільки вони могли преміюватися. Худоба, землеробський реманент та сільськогосподарська техніка преміювалися ж незалежно від місця вироблення. Учасникам виставки дозволялося продавати привезені експонати, заключати торговельні угоди з іншими виробниками та купцями. Цікаво, що під час події проводилися спеціалізовані лекції сільськогосподарського спрямування, на яких ділилися знаннями, досвідом та розповідали про специфіку ведення бджолярства, птахівництва, вогневу сушку плодів та про технології обробки молока. Серед відомих учасників події були власники цукрових заводів Павло Харитоненко і Микола Лещинський.

Поміж виставкового різноманіття присутні могли побачити жеребців тяглових порід клейдесдаль та арденської, биків сімменталької породи, виведених у Швейцарії, англійських овець з маєтку Павла Харитоненка, беркширських свиней Максима Малишева, індійських курей Тимофія Лимарева, вулики з медом різних сортів, покращені сорти зерна, саджанці фруктових та декоративних дерев, насіння і луковиці квітів. На рослинній експозиції Клауса Клатсона можна було побачити екзотичні рослини: араукарії, латанії, пандануси, туберози, філодендрони. Іван Каразін демонстрував публіці 60 сортів яблук, 37 сортів груш та 24 сорти слив. Сільськогосподарська техніка була представлена машинами заводів «Мельгозе» (Харків), «Ессен» (Миколаїв), «Гретер» (Харків), «Гетенко» (Суми) та інших виробників.

Закінчилася виставка нагородженням найуспішніших виробників та господарників. Найбільша кількість нагород дісталася Анні Строгановій: за велику рогату худобу, мед і віск, найкращі сорти насіння, хміль і зразкове ведення лісового господарства.

Як підсумок

 

З часу проведення першої аграрної виставки в Україні минуло більше століття. Від тоді аграрний промисел зазнав суттєвих якісних покращень, збільшилися масштаби виробництва, постав великий конкурентноспроможний ринок сільськогосподарських продукції та реманенту. Джерелом нових вражень та відкриттів для аграрія досі залишаються «аграрні змагання», тобто сільськогосподарські виставки, яких у сучасній Україні чимало. Найближча з них уже не за горами. Отож, до зустрічі на «Зернових технологіях-2014»!

Підготувала Юлія Хім’як

Comments are closed.