Про Юрія Романовича Березовського – директора ПП «Агрон», що на Тернопільщині у с. Товстолуг – хочеться говорити гаряче, щиро та з захопленням. Пан Юрій у 21 рік став одним з наймолодших фермерів України! Це один з тих небагатьох людей, якому вистачило сили волі та розуму дотримуватись у житті правил наполегливості – десятки, навіть сотні тисяч годин праці, проходження по всіх кругах та лабіринтах сільськогосподарського світу привели аграрія на високий рівень свого професіоналізму та, відповідно, й розвитку підприємства. І таки Юрій Романович не прогадав із своїм покликанням. З самого початку серце його не обманювало: він – справжній господар, закоханий в землю.
На Вашу думку, у теперішній час легше чи тяжче почати свою аграрну справу молодому фермерові, як це колись зробили Ви?
Треба подумати… Тоді мене змусили обставини: я був молодим сім’янином, який мав серйозно подбати про майбутнє. Як раз був час реформ: фермерський рух, приватизація, і на цій хвилі я не міг обрати іншого шляху, ніж йти до своєї мети. Я вірю, що людина завжди може досягнути своєї мрії, якщо не буде опускати руки при поразках на нелегкому шляху. Не вдалося сьогодні, вдасться набагато краще завтра! Але цей принцип, звісно, не всім вдається застосовувати на практиці.
На сьогоднішній день, на мою думку, почати сільськогосподарську справу набагато складніше, навіть якщо маєш велике бажання. Головні причини цього очевидні: по-перше, дуже мало вільної землі, по-друге, на тій землі, яка є, працюють професіонали з високими технологіями, тобто вийти на рівень конкурентоспроможності дуже важко.
Продовжуючи тему аграрної сучасності: як Ви бачите складності у сільському господарстві України та їх подолання?
Основна проблема в тому, що нам, простим хліборобам, заважають працювати. Існує дуже багато ускладнень. Наприклад, чому б не зробити для фермерів один єдиний податок, як є у передових країнах? Але ми потонули в корупційних схемах, з яких тяжко вирватись, а вони є великою перешкодою у роботі. Найгостріше питання аграрного сектору України – земельне. Ми бачимо, що відбувається з агрохолдингами: якісь проблеми у державі, і враз ці структури швидко рушаться, а землі па йовиків залишаються під знаком питання. Виходячи з того, що агрохолдинги мають величезні ресурси та підтримку з боку влади, невеликі господарства повністю попадають під їх гніт. Немає, відповідно, і соціальної підтримки населених пунктів.
Кожна сотка землі має родити і давати хліб. Ми ще не усвідомили до кінця, що таке земля, яка велика її цінність. Але треба змінювати підхід і концентрувати силу та увагу всередині наших державних багатств, не роздаючи землю направо і наліво закордонним підприємцям, які, наприклад, можуть використовувати неякісні засоби захисту рослин – знов камінь у город системи державного контролю, точніше, його відсутності.
У нас є великий потенціал. І якщо нам дадуть можливість спокійно виконувати наші обов’язки – ми цілком зможемо вийти на рекорд 150-200 млн. зернових. Україна – на замітку – має можливість нагодувати 600 млн. населення планети. Але мало тільки мати знання, вміння та бажання, якщо обставини не дозволяють їх реалізувати. Поки що аграрії в умовах економічної нестабільності мають жити сьогоднішнім днем. Але навіть не дивлячись на скачки у курсі валют та інші негаразди ми виходимо на досить непогані показники.
Невелике уточнення: зараз лунають дискусії з приводу проблеми виснаження українських ґрунтів. Чи не призведе кардинальне підвищення валового збору зернових до непередбачуваних наслідків в екосистемі?
На жаль, те, що ми бачимо по телевізору та читаємо у пресі, дуже часто не є правдивим. Та цифра, яку я назвав – 150-200 млн. зернових – реальна, підкреслюю, без шкодочинності для ґрунту. Звісно, є певні обмеження, але при грамотному дотриманні сівозміни та використанні засобів захисту і добрив можна багато сіяти та отримувати позитивний результат.
Великі можливості для такого результату відкриває Ваш славетний технічний парк. Розкажіть, будь ласка, докладніше про нього.
Останні роки ми дуже багато грошей витрачали на закупки новітньої високопродуктивної техніки. Є на підприємстві відмінний тракторний парк – три трактори CLAAS, три трактори New Holland, потужністю від 110 до 390 к/с. New Holland серії Т7, Т8 – дуже надійні та ефективні машини. Також є два зернозбиральних комбайни CLAAS Lexion 670 та два зернозбиральних комбайни New Holland серії СХ 7080 – останні є одними з найдосконаліших, найпродуктивніших та найекономічніших комбайнів у світі.
Є в наявності шість зерновозів компанії DAF, які збільшують продуктивність комбайнів на 10%. Зерновий комплекс LEMKEN, сівалки MONOPILL та інша найкраща техніка світу.
Весь наш технічний арсенал дозволяє успішно провести як весняно-польову кампанію, так і збір врожаю. Відмічу, що весь асортимент техніки ми навіть можемо не використовувати за сезон, але вона є як додатковий ресурс, і у різних умовах будуть більш ефективними різні моделі. Потенційний запас є таким, що ми можемо навіть надавати послуги іншим господарям.
Техніка-технікою, але, як і раніше, професіональні кадри залишаються найціннішим ресурсом. Похваліться, будь ласка, Вашим колективом.
Скажу так: за роки мого керівництва нам вдалося створити велику і міцну сільськогосподарську сім’ю, де всі один одному допомагають та один одного підтримують. Кожного робітника я особисто ціную та маю індивідуальний підхід, тому у нас на підприємстві панує взаєморозуміння. У складній ситуації, яка сталась у нашій країні, ми на ПП «Агрон» ні одну людину не скоротили, як зробили багато інших підприємств, а, навпаки, підняли заробітну плату, бо розуміємо, в яких тяжких умовах опинились сім’ї наших співробітників.
Так само ми турбуємось і взагалі про наші села, бо вулиці мають бути освітленими, дороги зробленими та розчищеними, в дитячих садочках та школах має бути тепло і затишно.
Що мені дуже подобається у моєму колективі, так це його боєздатність. Якщо обставини змушують, наприклад, терміново виїхати в поле, то працівники швидко реагують та роблять все необхідне, бо розуміють цінність своєї справи. Саме тому мені дуже прикро, коли зараз в Україні в умовах бойових дій військовий комісаріат призиває великий процент моїх робітників до зони АТО. Він не думає про те, що людина декілька років вчилась працювати саме на цій техніці, і мені нема ким замінити такого цінного професіонала. Робота зупиниться. Адже треба усвідомлювати, що аграрна галузь є не менш стратегічно важливою у безпеці держави, ніж військова, вона є продовольчою безпекою.
Юрію Романовичу, а яким є наразі стан весняно-польових робіт у Вашому господарстві?
В цьому році весна прийшла так, що ми дуже скоро вступили у весняно-польову кампанію. Ранні зернові всі посіяні, є стопроцентні сходи. Вже зустрічають сонце перші сходи цукрового буряку – він на господарстві зараз займає досить велику площу, бо є резон – ми вже декілька років підряд плідно співпрацюємо з ТОВ «Чортківський цукровий завод». Також вже закінчили хімічну обробку ріпаку. Зараз чекаємо на сприятливі температурні умови для посіву кукурудзи, а на початку травня плануємо почати посів сої.
Пане Юрію, в контексті необхідності переймання позитивного досвіду для нашої держави – які, на Ваш погляд, основні переваги аграрного сектору за кордоном?
Я часто їжджу за кордон, спілкуюсь з фермерами Європи, та й до нас теж приїжджають фермери з цілого світу. Із закордонними колегами можливі дуже плідні проекти, бо в них є великий досвід у передових технологіях, і у «Агроні», до речі, планується такий проект, зокрема, по точному землеробству. Не дивлячись на те, що сільське господарство України за останні 10 років дуже далеко пішло вперед, у нас ще є велика потреба у розвитку новітніх технологій. І по моїм спостереженням, якщо б ми в Україні почували себе, як ті ж аграрії Європи, ми б пішли ще набагато вперед далі.
По-перше, за кордоном стабільні ціни на с.-г. продукцію у будь-яку пору року, і відповідно, є економічна точність та ефективність у веденні господарства. По-друге, адекватне відношення банків та кредитна політика. По-третє, як я вже зазначав, проста та продуктивна податкова система. Взагалі-то європейські ферми відрізняються невеликою кількістю землі, наприклад, 40 га, які господар успадкував від своїх пращурів, він без суттєвих змін зберігає для передачі наступним поколінням. Навіть стару техніку зберігає. А я за роки свого керівництва розширив підприємство у 100 разів! У них же дуже розвинута культура поваги своєї традиції – те, чому нам необхідно ще навчитись. Але це аж ніяк не заважає розвитку новітніх технологій.
Після вже сказаного хотілось би почути Ваше переосмислення своєї аграрної справи, якою вже чверть століття серйозно займаєтесь.
Цей шлях у чверть століття багато чому мене навчив. С теперішньої своєї позиції я багато попередніх ситуацій оцінюю по-інакшому. Але шлях до того, що я наразі маю, дався досить важко. Це зараз у мене є багато високопродуктивної техніки. А колись я сам на тракторі – ще виробництва МТЗ – орав и сіяв, сам копав цукровий буряк. І тепер, аналізуючи, я розумію і молодих керівників-аграріїв, і взагалі кожного робітника на господарстві.
Багато чого змінилось за цей час. Ми перейшли від колгоспної, колективної системи до приватної. Колективні надбання були зруйновані, і ми почали наново все відбудовувати. Повністю відновили парк техніки, знаходимось в процесі відновлення тваринницьких комплексів. За рахунок новітніх технологій ми потроїли врожайність. Але прикро, що і досі більшість цінних та необхідних для аграрної справи знань доводиться добувати в процесі роботи за рахунок спроб та помилок. Тільки уявіть, у наших аграрних навчальних закладах, які готують спеціалістів першої необхідності – трактористів, агрономів, зоотехніків – досі вчать на старій техніці, по старим схемам та знанням, які у деякій мірі суперечать новим.
На сьогодні на нашому підприємстві не треба поширювати земельний банк. Маємо стабільний вже сформований машинно-тракторний парк. Першочергові завдання – продовжувати розвивати передові технології, від яких ми стараємося не відставати, та підвищувати врожайність. Наприклад, зараз багато уваги приділяємо роботі безпосередньо з ґрунтами – покращення їх структури, живлення, запобігання окислення; почали користуватись рідкими добривами, що дає більший економічний ефект та ефективність у порівнянні з традиційними гранульованими. Це поступова зміна агротехнічного підходу, яка ще проявить себе у багатьох аспектах. Це наші досягнення, до яких я йшов всі ці 25 років.
Також в моїх планах серйозно взятись за тваринництво. На сьогоднішній день події в Україні завадили нашим роботам в цьому напрямку, вдалося тільки реконструювати одне приміщення для відгодівлі свиней. Але у майбутньому будемо будувати ще два таких великих приміщення, також в планах є запровадження молочного напрямку і навіть козячої ферми. І для рослинництва це буде великий плюс – з’явиться своя органіка.
А зараз для мене головне – зберегти те, що я маю. Коли кожен буде знаходитись на своєму місці та досконало виконувати свою роботу, настане справжня стабільність, гармонія та благополуччя. Ми – господарі на своїй землі, ми маємо любити цю землю і самі давати собі раду. І тоді все зміниться до кращого – прийде час!
До речі, у квітні, як раз в чудовий період весняного пробудження, Юрій Романович відмічає свій ювілей.
Редакція журналу «АгроЕліта» щиро вітає Вас, дорогий Господарю! Здоров’я та сил Вам, Вашій сім’ї та колективу. Нехай усі Ваші плани втілюються в життя, нехай ПП «Агрон» процвітає й надалі. Успіхів та продуктивності у роботі, Юрію Романовичу!
Спілкувалась Тетяна Бєлінська


Comments

Юрій Березовський: «Ми маємо пізнати ціну своєї землі» — Коментарів немає

Залишити відповідь