dscn2346

Реалізація в головній справі життя – це одне з найважливіших питань людини до свого серця та розуму. Чому себе присвятити, чим займатись? Такі питання рано чи пізно постають в кожного. Не будемо зараз розбиратись в психологічному корінні такої людської особливості, а звернемо увагу на сам процес пошуку – звісно, в контексті сільського господарства, на що мене надихнуло спілкування з двома цікавими аграріями з Рівненщини. Василь Степанович Кутуза та Володимир Степанович Кутуза – рідні брати та керівники фермерських  господарств, відповідно, «Агропродукт» (c. Новоселівка) та «Золота Нива» (с. Мошків), що базуються у Млинівському районі. Брати є уродженцями цього села, і батьки їх працювали в колгоспі, який в ньому базувався. Але з огляду на важкість аграрної праці вони не побажали своїм дітям такої ж самої долі, і спрямували їх на інші поприща: старший, Володимир, пішов на фізико-математичну спеціальність, а молодший, Василь – на технічну. Обидва згодом працювали викладачами в школі. Але на певних етапах вони кардинально змінили устрій свого життя.

  • Василю Степановичу, розкажіть, будь ласка, що Вас наштовхнуло так рішуче змінити сферу роботи?
  • Я довгий час викладав трудову діяльність в школі в Рівному, і мені моя робота подобалась. Але все в житті змінюється. Я багато мандрував по всьому світу, жив в Аргентині. Міркував, аналізував пережите і побачене. І в 2000 році я вирішив повернутись в рідне село і приєднатись до брата, який вже з 1993 року зайнявся аграрною справою. В цілому, я не можу сказати, що суть моєї роботи принципово змінилась – інтерес лишився той самий. Я з дитинства полюбляв возитися з технікою і мав до цього хист. І от тепер ми з братом організували роботу так: кожен з нас має своє підприємство, але ми працюємо по різних напрямках одразу і в «Агропродукті», і в «Золотій Ниві», не розділяючи «моє-не моє». Я займаюсь справами, що стосуються техніки та будівництва, а Володимир – агрономією. Ми мислимо в одному ключі і чудово доповнюємо один одного в нашій діяльності, ні в кого не виникає ідея про якісь чудернацькі змагання за звання кращого. Наші сини теж вже долучились до господарювання, тому тепер всі разом ведемо сімейний бізнес.

Коли Володимир Степанович створив ФГ «Золота Нива», воно мало декілька десятків га землі, а на сьогоднішній день, разом з ФГ «Агропродукт», площі господарювання розширились до 800 га. Як стверджують обидва керівника, збільшувати їх немає сенсу – для того, щоб вести ефективне грамотне господарство, повноцінно охоплюючи його своєю увагою, це цілком достатні межі. Основна технічна база господарств в Мошкові була побудована «з нуля», фактично в чистому полі. Колгоспний спадок в селі вже давно майже зруйнований.

Ведучи протягом стількох років сільськогосподарську діяльність, брати досягли високого рівня аграрної майстерності, хоча визнають, що їм ще багатьом речам доведеться навчитись. Так завжди буває, коли займаєшся чимось по-справжньому. Одне з найбільших моїх вражень від відвідування рівненських господарств – це їх технічний парк, якому можуть позаздрити навіть ті господарі, яки мають по декілька тисяч га землі. Василь Степанович з гордістю та любов’ю розповідав про кожну одиницю техніки, принагідно керуючи поточними сервісними роботами на головній базі господарства, де й відбувалось інтерв’ю.

  • Відзначу наступне: у нас є 2 трактори John Deere, культиватор Horsch Tiger, сівалки Amazone та Horsch Pronto, 2 комбайни – John Deere та Claas, обприскувач Berthoud, навантажувач JCB, гноєрозкидачі Bergmann тощо. Такий технічний парк у нас склався буквально за останні 3-4 роки. Більшість машин я приводжу сам з закордону, от нещодавно доставив з Франції Berthoud, він наразі працює в полі. А від техніки Horsch, яку теж сам придбав в Німеччині, я взагалі в захваті. Тільки милуватися б, як йде по полю культиватор Tiger, а слідом за ним проходить сівалка Pronto, сіючи наразі озиму пшеницю – красива, чітка робота. До речі, після того, як придбали техніку Horsch, відмовились взагалі від оранки – і не шкодуємо з цього приводу. Сівалка Amazone теж якісний агрегат, проводить посів дуже точно. Вона в нас вже багато років, і досі в мене немає ніяких претензій. А от подивіться на цей чудовий навантажувач JCB! Плавність, маневреність, велика вантажопідйомність. А гноєрозкидач Bergmann? Це взагалі супер-технологія внесення органічних добрив.
  • Прокоментуйте, будь ласка, як Вам працюється на землі в контексті цьогорічних погодних умов.
  • Безумовно, вологи нам не вистачає, але я б поки не сказав, що це вже критична межа. Намагаємось працювати в максимально стислі терміни, щоб зберегти вологу, все робити вчасно – задля цього і придбали таку високоякісну техніку. Приблизно місяць тому до нас прийшла страшна стихія – великий ураган з градом – і накоїла нашим будівлям великої біди. Побило, зірвало дахи зі складів, поламало каркас тепличної конструкції. Великі втрати. Добре, що це відбулося не під час перед збиранням сої та ріпаку, інакше б збирати не було б що.
  • А які плани у Вас наразі є за придбанням техніки?
  • Нам потрібно купити ще одну вантажну машину, наразі маємо три. В іншому критичної потреби немає, але, безумовно, сільське господарство – така справа, яка потребує постійного оновлення, тому не виключено, що незабаром ми задумаємо придбати ще щось.
  • Чи потребує колектив ФГ «Агропродукт» та ФГ «Золота Нива» нових спеціалістів?
  • З кадрами, якщо бути відвертим, проблема дуже велика. Нам не вистачає ініціативних відповідальних людей, які б щиро хотіли з головою вкладатись в роботу, працювати на покращення виробництва. На жаль, менталітет в наших людей здебільшого такий, що вони приймають тільки метод батога і пряника, а не самостійного навчання та мислення. Така ситуація. Але ми постійно придивляємося, шукаємо спеціалістів, і наскільки можливо працюємо над забезпеченням професійного росту наших працівників.

Як ми вже зазначали, агрономічними питаннями на підприємствах займається Володимир Степанович Кутуза. Він так само щиро, як і його брат, розповів про аспекти роботи в своєму напрямку.

  • Володимире Степановичу, які використовуєте підходи до вибору сортів і гібридів?
  • На перших етапах роботи використовували сорти пшениці вітчизняної селекції, співпрацювали з багатьма українськими селекціонерами. Але поступово ми обрали виключно закордонних виробників насіння – не хочеться ображати наших, але вони насправді поступаються в продуктивності. Соя у нас канадська, ріпак – німецький, пшениця – німецька та австрійська. Агрономічна політика у нас на господарстві така, що ми кожного року проводимо сортозаміну. Постійно відвідуємо Дні поля в Україні, господарства закордоном, вивчаючи «поведінку» різноманітних сортів та гібридів в тих чи інших умовах. Ті, що обрали, потім випробовуємо в себе на експериментальних ділянках, роблячи для всіх одну систему обробки ґрунту, живлення, захисту. Адже, як показав мій досвід, не все залежить тільки від сукупності якостей сорту – не варто зменшувати роль конкретних умов, де вони реалізовуються. Мова іде про масштаб менший ніж регіональний, бо ґрунти та клімат неоднорідні навіть від району до району.
  • Розкажіть про систему живлення та захисту, які впроваджуєте при вирощуванні культур.
  • Добрив багато не даємо, бо вони дуже дорогі, займають великий відсоток собівартості, особливо комплексні. Тому ми використовуємо багато органіки – свинячий гній, він набагато дешевше, але ефект той самий, як при використанні нітроамофоски. Гній ми вносимо на всі поля раз на два роки, 20 тонн на га. В нас легкозмитий чорнозем, і його структура нас влаштовує, відхилень немає. Загальний аналіз ґрунту робимо раз на 4 роки, в деяких місцях – частіше.

Хімію використовуємо, звісно, інакше не мали б нічого. На основі дослідів виробили свою систему внесення засобів. Наприклад, гербіцидний захист проводимо як мінімум 2 рази, а наразі хочемо перемогти хвощ польовий, тому доведеться робити додаткові обприскування. Це сильний противник. Фунгіцидами обробляємо посіви 3 рази, особливу увагу в цьому треба приділяти колосу, інакше більше 6 тонн врожайності не буде. Інсектициди вносимо 2 рази.

  • Якої сівозміни дотримуєтесь?
  • Сівозміна у нас скорочена: озимі пшениця та ячмінь, соя і ріпак. Цих культур для дотримання рекомендацій щодо правильної сівозміні цілком вистачає. Сою та ріпак сіємо по ячменю і пшениці, ячмінь та пшеницю сіємо по сої та ріпаку. Ось така проста схема. До 2012 року сіяли цукровий буряк, але коли закрили всі цукрові заводи, ми припинили.
  • Чи прагнете отримувати врожайність 10 тонн з зернових?
  • Звісно, прагнемо, чому ні? Поки що не виходить, але ми над цим працюємо. Наразі отримуємо в середньому 6-7 тонн з зернових. Але головним показником все ж таки має залишатись рентабельність, адже для врожайності 10 тонн потрібні відповідні капіталовкладення. А ще багато часу та сил.

Чого гріха таїти? У нас є певні пробіли в підходах та технологіях, недостатність технічних ресурсів, недосконалий людський фактор. І в сукупності це все дає певні мінуси за якістю та врожайністю нашої продукції. За рослиною, як за дитиною, треба постійно пильно доглядати. Є аграрії, які це вміють, і отримують 10 тонн. Можливо, і ми дійдемо колись до цього. Я і брат, окрім відвідування численних аграрних заходів в Україні, дуже багато мандруємо закордон, адже маємо на меті розширювати своє бачення та розуміння сільського господарства як такого, раз ми вже серйозно взялись за нього. Сидячи в своїй норі, розвиватись не вийде.

Тетяна Бєлінська

Comments are closed.