на головну

Кожна людина у світі різноманітна у всьому: від зовнішнього вигляду до уподобань, рис характеру та здібностей. Унікальними характеристиками наділені люди, що задіяні у бізнесі, особливо аграрному. Адже крім організаторського хисту, вміння домовлятися, управляти, брати на себе відповідальність, необхідно володіти даром любити свою справу і рідну землю. 

З таким життєвим кредо розпочав шлях у сільському господарстві Прикарпаття юнак, який виріс у досвідченого господаря. Знайомтесь – Слободян Володимир Романович – директор приватного сільськогосподарського підприємства «Рідна земля» (с. Дитятин) та фермерського господарства «Персей Агро» (с. Угринів), що на Івано-Франківщині.

ПОЧАТОК НЕ ВСЕЛЯВ НАДІЇ

– Володимире Романовичу, розкажіть про те, як ви прийшли у сільське господарство.

– Я у цій сфері з дитинства, оскільки батько у 1991 році став одним із перших фермерів на Прикарпатті. Для мене сільське господарство завжди асоціювалося із технікою. Хлопцем я полюбляв бути з батьком біля трактора, вивчав його, пробував їхати. Пізніше захоплення переросло у практичну діяльність: працював 5 років у татовому фермерському господарстві трактористом. З початком нового періоду розвитку галузі (реформування КСП) ми з батьком вирішили взяти в оренду паї. Так, ми з’явилися у Рогатинському районі. Інтенсивних технологій не застосовували (ще не всі навіть знали про це) і тому протягом двох років отримували збитки. Після таких невдач батько відмовився від ідеї продовжувати аграрний бізнес. А я чомусь ні.

– З чого почали самостійний шлях аграрія?

– З тракторів (сміється. – ред.). Оскільки договори оренди тоді укладалися лише на рік, а я в батька був найманим працівником, то мені залишилися лише трактори. Сил для організації власного підприємства не було. Тож я вирішив робити те, що вдавалося мені добре. Надавав послуги сільськогосподарською технікою на Тернопільщині, а саме у Збаражі, Бучачі. Так пройшло 2 чи 3 роки. За цей час я набрався досвіду, побачив із середини виробничий процес і головне – відчув ейфорію від отриманих 4-5 тонн пшениці з гектара, що на той час було фантастикою. Маючи певні фінансові заощадження (займався раніше торгівлею) і позичивши значну суму грошей, вирішив повернутися у те ж село, де працювали з батьком, і відновити виробництво. Я мав лише трактор МТЗ та К-700, сівалку СЗ, плуг, 2 культиватори.

– Що спонукало Вас ризикнути на початку 2000-х років і за рахунок чого вдалося добре стартувати?

– Мабуть такий характер і безмежна енергія. Оцінив також перспективу сільськогосподарської галузі – був впевнений, що за нею величезне майбутнє. Однак без ресурсів, як то кажуть, далеко не заїдеш. Не мав нічого, крім техніки. Але керівник підприємства із сусіднього села допоміг усім – позичив на рік насіння, пальне, добрива. За іронією долі через кілька років я придбаю це господарство, але це відбудеться пізніше. На 150 га за перший рік я зібрав понад 3 тонн пшениці з 1 гектара. Я був дуже щасливим. Однак постало питання, що сіяти далі. З одного боку, хотілося сіяти знову пшеницю, бо у неврожайний 2003 рік сформувалися високі ціни на зерно, а з іншого розумів – необхідна сівозміна. Тож, узяв в оренду ще 150 га. Так, за 3 роки земельний банк розширився до 450 га, ще через рік наше підприємство взяли усі землі у селі – 700 га. Бурхливий розвиток галузі спонукав додатково розширити земельний банк до 2000 га. На сьогодні обробляємо у наших підприємствах майже 5000 га.

– Якого рівня продуктивності ви уже досягли?

– У бізнесі питання ми ставимо по-іншому. Не скільки плануємо зібрати урожаю на 1 гектар, а скільки ми заробимо на цей гектар. Так, планку продуктивності ставимо високу, але головне отримати з цього прибуток. Філософія наступна – отримати 500-550 дол. США чистого прибутку на 1 га. Щодо урожайності, то у 2016 році досягли 7,5-8,0 т/га пшениці, 10 т/га кукурудзи, 3,1 т/га ріпаку, 3,5 т/га соняшнику та 2,7 т/га сої.

– Як вдається досягати таких високих результатів?

– Ми не боїмося експериментувати із технологіями. Для цього на власних ділянках проводимо наукові дослідження, висіваємо по кілька десятків сортів і гібридів на демонстраційних полях, випробовуємо різні комбінації сівби (із сівалками точного висіву або ж звичайні; із шириною міжрядь; із різними термінами), внесення мінеральних і органічних добрив, біостимуляторів, засобів захисту тощо. Наші фахівці постійно знаходяться у пошуках кращого досвіду як в рослинництві, так і тваринництві. Беремо краще у вітчизняного та іноземного виробника.

СТАРТ МОЛОЧНОГО БІЗНЕСУ

– Як з’явилося у вашому житті «молоко»?

– Розширюючи свій бізнес, я пішов шляхом купівлі колишніх колгоспів. Так, у Галицькому районі поблизу від власного господарства я придбав підприємство «Рідна земля», де утримувалося 130 голів корів. З кормів для худоби була лише солома, відходи зерна і силос сумнівної якості. Продуктивність корів в середньому становила не більше 500 кг на рік. Тому я став перед вибором: вирізати худобу чи все таки займатися тваринництвом? Місцеві жителі переконали мене в другому варіанті.

– З чого розпочали новий напрям бізнесу?

– З вивчення досвіду сусідів та кращих господарств. Більшість з них переходили на систему безприв’язного утримання корів. Та для нас на той час це було неможливим через необхідність залучення значних інвестиційних коштів. Тому на господарство запросили технологів з іншого підприємства, які розробили план відновлення молочного стада. Перші три місяці нічого не виходило – не було надоїв. Виникли сумніви у правильності рішення, але через 100 днів відновилися надої корів, які перевищували удвічі стартові показники. Покращилася ситуація і з цінами на молоко. Так з’явилася ейфорія від результату. Це надихнуло на подальший розвиток.

– Володимире Романовичу, чи багато інвестували у наступні роки?

– Так, і дуже багато. Після першого вдалого досвіду вирішили закупити якісну техніку для заготівлі кормів. Сума вийшла не маленька: 500 тисяч доларів. Інвестували і в інфраструктуру: приміщення, територію. За декілька років збільшили поголів’я до 300 корів. Продовжуючи практику купівлі цілих підприємств, вдалося придбати інше господарство у Рогатинському районі. У ньому поголів’я складало 700 голів. Таким чином, ми розширили свої потужності до 1000 голів з обсягом виробництва молока понад 300 тонн у рік. Відтоді розглядаємо цю галузь як молочний бізнес. При цьому користуємося лозунгом: все що заробляємо – вкладаємо у розвиток.

– У таких масштабах перейшли на безприв’язну систему утримання?

– Ви знаєте, ні. Ми нічого не змінювали. Так, прив’язне утримання корів – це надто трудоємкий процес, але нам вдавалося зберегти позитивну динаміку у розвитку. Та коли економічна ситуація в державі змінилася (ціни на імпортні товари зросли утричі, розпочалася трудова міграція закордон) займатися скотарством таким способом стало не вигідно. Тому, дотримуючись власного принципу, плануємо перейти на технологію безприв’язного утримання ВРХ. Підходимо до цього питання ґрунтовно – будемо не реконструювати, а будувати молочний комплекс з нуля. За основу взяли американський проект з двома фермами (по 1000 голів дійного стада) і молочним блоком. Таким чином, реалізація цього проекту дозволить нам стати найбільшою фермою на Західній України.

– Наскільки нам відомо, ви володієте і власною переробкою. Чому обрали таку схему роботи?

– Більше того, ми маємо власну мережу торговельних магазинів та мобільних пунктів. До цього спонукала поведінка переробників та торговельників, з якими ми працювали на початку розвитку. Ми тоді стикнулися з постійними змінами в ціні, відстрочками платежів, поверненнями простроченої продукції тощо. Чесно кажучи, мене особисто це не влаштовувало. Тому спочатку ми організували примітивний цех з переробки молока на сир, з часом замовили проект цеху з переробки 5 тонн в добу, пізніше його реконструювали до 15 тонн потужності в день. Сьогодні запланували побудувати цілий комплекс на 120 тонн в добу. Йдемо до цього обережно і дуже відповідально. Так і з торгівлею. Мета всього цього – запропонувати франківцям та жителям регіону якісну і натуральну продукцію.

ТРОХИ ПРО ОСОБИСТЕ

– Якими мотивами користуєтеся у бізнесі?

– Однозначно, що не гроші. Тобто я не ставлю за самоціль отримати прибутки. Мені, в першу чергу, цікава ідея проекту, його економічні, соціальні наслідки та зрештою моральне задоволення від своєї роботи. І я отримую щоденне задоволення від вирішення цих питань, бо впевнений в одному – у кожної людини має бути місія в житті. Вона полягає не у зароблянні грошей (вони у мене є), а у тому, щоб принести користь людям, рідній землі…Тому спочатку має бути душа, а потім і гроші прийдуть.

– Володимире Романовичу, в душі ви відчуваєте себе технологом чи менеджером?

– Якщо відверто, то технологом. Хочеться часом просто сісти в трактор і поїхати в поле. Цікавіше щось придумувати, винаходити. Але розумію, що окрім мене не буде приймати важливі управлінські рішення, спілкуватися із банкірами, постачальниками, владою, тримати руку на пульсі.

– Ваш успіх є особистою заслугою?

– Коли мене запитують про успіх, то наголошую лише на одному. Особисто сам я нічого не досяг. Все це заслуга величезної команди (на підприємствах працює понад 350 осіб. – прим. ред.) професіоналів. Під цим поняттям я розумію амбітну людину із значними здібностями і своїм обґрунтованим баченням вирішення виробничих питань. Моє завдання як менеджера підібрати колектив однодумців (в контексті цілі розвитку), які б не конфліктували. Це для найважливіше як керівника.

– Що або хто надихає вас творити?

– Важко одразу відповісти. У бізнесі, мабуть, кращі результати інших господарників. Я завжди рівняюсь на передовий досвід і хочу досягнути у себе. По життю – однозначно рідні. Заради них і живу. Загалом відводжу значну роль духовному натхненню.

– Чи вистачає часу для відпочинку?

– Як би це здавалося дивно, але у своєму напруженому графіку я чітко виділяю час на відпочинок: з сім’єю, пов’язаний із мисливством, активний спорт тощо. На цьому не економлю – людина просто зобов’язана відпочивати і накопичувати сили для подальшої роботи.

– Охарактеризуйте себе одним словом як аграрія?

– Все дуже просто – я фанат своєї справи. Бажаю бути такими усім своїм колегам.

 

Спілкувався Андрій Сава

 

Comments are closed.