Цього разу в нашій рубриці «Актуально» хочемо висвітлити проблему впровадження високих технологій в сільське господарство України. В інформаційному просторі вже є досить немало досліджень даної теми, проаналізувавши які, ми вирішили, що є потреба в більш широкому визначенні тандему «IT + сільське господарство».

Ця тема набуває все більшої популярності у вітчизняній аграрній галузі, і в певних колах про неї говорити модно. Розповсюдження інформації впливає на свідомість, і закономірністю є, відповідно, розповсюдження IT в аграрному виробництві. Поки що це відбувається досить повільно. Чи нам просто так здається? Давайте об’єктивно проаналізуємо, коли і як саме в наше сільське господарство увірвалась хвиля високих технологій, що є перешкодою для них, які проекти та пропозиції вже існують та впроваджуються, а які знаходяться в стадії зародка.

Глобальний контекст та історія

Не зайвим буде зазначити, що явища, які ми спостерігаємо, не існують самі по собі, вони є частиною глобальних процесів, що зв’язують в один ланцюжок головні сфери цивілізації. Нашу сучасність прийнято називати часом інформаційних технологій. Що це означає? Коли чогось стає дуже багато, виникає потреба це структурувати та впорядковувати. Так з’являється технологія, яка покликана привнести стабільність в контакт людини з величезними та хаотичними потоками інформації. По суті, інформаційні технології відкривають новий метод управління в будь-якій сфері, оскільки з’являється нова платформа величезної впорядкованої кількості даних з можливістю оперувати ними, швидко коригуючи процес діяльності. Капітан Очевидність хоче додати, що все це можливо тільки завдяки електронній техніці. Далі треба говорити про поняття штучного інтелекту, але не будемо забігати вперед.

Процес впровадження інформаційних технологій в якусь сферу – це, по суті, процес її оцифрування та подальшої автоматизації. Тож як у світі відбувалося оцифрування аграрної галузі, яка, мабуть, є найбільш «живою» галуззю серед всіх інших? Точним сільським господарством почали займатись у 80-х роках минулого століття – у США, Японії, Китаї, Німеччині, Великій Британії, Голландії, Данії тощо. Компанія Massey Ferguson була першою, що стала робити комбайни із пристроєм для створення й використання карт урожаю. Ці комбайни обладнані глобальними позиційними й географічною інформаційною системами, мають зв’язок із супутниками через приймач-антену, а також устаткування для ведення моніторингу врожайності. Невдовзі подібне устаткування почали випускати виробники John Deere, Claas, New Holland, а потім ця технологія почала масово розповсюджуватись.

На 80-ті роки також приходиться «друге народженя» системи GPS, яка, як відомо, є секретною військовою розробкою. Загальному відкриттю цих технологій посприяв інцидент з південнокорейським «Боїнгом», збитим СРСР у вересні 1983 року. Президент США Рональд Рейган назвав катастрофу «злочином проти людства» і пообіцяв, що з метою забезпечення безпеки супутникові навігаційні системи будуть доступні для цивільних цілей. Так розпочалося активне впровадження GPS у різні галузі, розвиток геоінформаційних систем (ГІС), що кардинально змінило аграрне виробництво.

З масовим охопленням Інтернету Всесвітньою павутиною у 90-х та подальшою її вседоступністю, можливості роботи з інформацією вийшли на новий рівень, технології почали розвиватись ще швидше – до розростання веб-серверів, розповсюдження смартфонів тощо, що дало життя безлічі програм та додатків в аграрній галузі.

Враховуючи історичний контекст, який ми не будемо окреслювати, адже його і так всі знають, перші «кораблі» новітніх технологій на полях України з’явились тільки на початку 2000-х років, коли люди поступово почали відходити від пострадянського стресу, і дозволили собі користуватись закордонними технологічними надбаннями. То тут, то там замиготіли світові бренди сільськогосподарської техніки, в яких були поодинокі випадки використання систем точного землеробства – для розвинутих. Артем Бєлєнков, керівник компанії Smartfarming, ділиться спогадами: «Реальне співробітництво між секторами почалося в другій половині 2000-х, коли компанії почали набирати великі земельні банки, купувати нову техніку, залучати інвестиції. Перші проекти стосувалися в основному GPS моніторингу, побудови облікових систем, точково – паралельного водіння, супутникових даних».

Сучасні умови розвитку інноваційних технологій

На сьогоднішній день сфера високих технологій у сільському господарстві, починаючи з 2014-15 рр., набирає все більш швидкі темпи розвитку. Здебільшого ці технології впроваджують холдинги, які, враховуючи великі площі обробітку, мають гостру потребу у точному землеробстві, системах моніторингу та консалтингових системах тощо. Якщо говорити про господарства середнього розміру (яких більшість), то дуже багато з них відносяться до інноваційних методів трохи скептично, не розуміючи доцільність вкладання великих грошей в їх впровадження та вважаючи їх не рентабельними. Адже використання високих технологій потребує системності, найчастіше впроваджувати їх частинами не є ефективним. Тим не менш, прогрес, як то кажуть, в нашій ситуації є неминучим, і популяризація IT в сільському господарстві (наприклад, такою організацією як асоціація AgTech) приносить значний результат. Слід також відзначити активну появу на ринку різноманітних цікавих стартапів, що також дає надію на активний розвиток високих технологій в аграрній галузі. Тільки тут є одна заковика, а саме складність у приваблюванні інвестицій, щоб ці новітні проекти розвивались саме в Україні, а не за кордоном.

Головні переваги впровадження IT у сільському господарстві: висока точність у плануванні та виконанні робіт, автоматизація процесів, що підвищує їх продуктивність, чіткий розрахунок матеріальних ресурсів, який дозволяє запобігти зайвих витрат, оперативність, ясне бачення пробілів в роботі, значне зменшення людського фактору тощо. Ключовою перешкодою у впровадженні цих технологій, по-перше, є великі початкові капіталовкладення, які господарства середнього розміру не можуть собі дозволити, тим паче, враховуючи загальну економічну нестабільність. По-друге, повільному розвитку інновацій сприяє відсутність активної підтримки з боку держави. По-третє, в якості перешкоди слід зазначити і те, що фермери, які поки що – здебільшого представники старшого покоління, не є активними користувачами ПК та мережі Інтернет, що, звісно, применшує їх зацікавленість сучасними програмними продуктами. Також великий вплив має питання з робочими місцями в селах: загальне безробіття та страх фермерів втратити пайовиків не дозволяє впроваджувати технології, які автоматично скоротять необхідність у людській робочій силі. Ну і взагалі – різкі зміни на принципово нові умови – це болючий процес, люди працюють так, як звикли працювати вже багато років, і не хочуть змінюватись.

Які існують проекти на сьогоднішній день

Тож, основні інноваційні проекти, які на сьогодні функціонують в сільському господарстві, можна класифікувати наступним чином.

  1. Точне землеробство. Наводимо визначення цієї технології з Вікіпедії: «У основі наукової концепції точного землеробства лежать уявлення про існування неоднорідностей в межах одного поля. Для оцінки і детектування цих неоднорідностей використовуються новітні технології, такі як системи глобального позиціонування GPS, спеціальні датчикиаерофотознімкиі знімки з супутників, а також спеціальні програми для агроменеджменту на базі геоінформаційних систем (ГІС). Зібрані дані використовуються для точнішої оцінки оптимуму густини висіву, розрахунку норм внесення добрив і засобів захисту рослин (ЗЗР), точнішого прогнозу врожайності і фінансового планування. Дана концепція вимагає обов’язково приймати до уваги локальні особливості ґрунту/кліматичні умови. В окремих випадках це може дозволити легше встановити локальні причини хвороб або ущільнень».
  2. Супутниковий моніторинг посівів. Вікіпедія: «…технологія онлайн спостереження за змінами індексу вегетації, отриманих за допомогою спектрального аналізу супутникових знімків високого дозволу, на окремих полях або для окремих сільськогосподарських культур; яке дозволяє відстежувати позитивні і негативні динаміки розвитку рослин. Різниця в динаміці індексу вегетації повідомляє про диспропорції в розвитку в межах однієї культури або поля, що свідчить про необхідність проведення додаткових сільськогосподарських робіт на окремих ділянках – тому технологію відносять до методик точного землеробства».
  3. Картографування полів та врожайності. Це логічна реалізація результатів від систем моніторингу. Сюди відносяться технологічні карти полів, їх електронні паспорти з врахуванням всіх показників по кожному полю: культура, сівозміна, стан ґрунту, рельєф, виконані та заплановані операції, свіжі фотографії з полів і так далі.
  4. Використання БПЛА, або дронів (з англ. Drone – джміль ) – ця військова технологія, яка набула поширеного використання у багатьох сферах в останні 10 років, в сільському господарстві набуває все більшої популярності. В цій галузі дрони використовуються в рамках системи онлайн моніторингу та з транспортною функцією (наприклад, доставка хімікатів чи запчастин у важкодоступні ділянки). Як пише Алла Ачасова (доцент кафедри ґрунтознавства Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва) в блозі 50northspatial.org, «Найчастіше для моніторингу сільгоспугідь застосовують дрони, оснащені фотокамерами, які проводять зйомку у видимому діапазоні, або NIR-модифікованими камерами, які дають змогу здійснювати зйомку у видимому та ближньому ІЧ-діапазоні, що дозволяє в подальшому розраховувати індекс NDVI, який традиційно використовують для оцінки стану рослинності». «За прогнозами Міжнародної асоціації безпілотних систем (AUVSI), БПЛА будуть мати найбільший вплив саме на сільськогосподарську галузь. Прибуток від використання БПЛА в аграрній сфері США спеціалістами оцінюється у 75 мільярдів доларів США до 2025 року за рахунок створення нових робочих місць та оптимізації існуючих процесів».
  5. Управління технікою. До цієї системи відноситься контроль використання палива, відстеження переміщень техніки, управління окремим обладнанням, наприклад, форсунками та висівним апаратом, чітке визначення часу виконання операцій та їх контроль тощо.
  6. Метеостанції. Інформація з ресурсу http://skokagro.com: «Комплекс різних приладів, що дозволяють моніторити всі основні кліматичні показники на полях складаються в одну агрометеостанцію. Основа досліджень — зв’язані (паралельні) спостереження і біометричні виміри, реєструючи стан, розвиток, зростання і формування урожаю культури з одного боку, і вивчення метеорологічних чинників — з іншого. Стандартна агрометеостанція складається з таких приладів: датчик заміру вологості та температури ґрунту на різних глибинах; датчики заміру вологості та температури повітря; анемометри (швидкість вітру); флюгер (напрямок вітру); датчики заміру кількості опадів; джерело живлення; датчики зволоженості листя; вимірювання сонячної радіації; замір рівню рН ґрунтової вологи.
  7. Технології контролю теплиць. Сюди відноситься створення певного мікроклімату (датчики температури та вологості повітря і ґрунту) та його дистанційний контроль, автоматичне зрошення, онлайн-спостерігання за станом рослин тощо.
  8. Інформаційні технології для тваринництва. Впровадження IT-технологій в тваринництві дозволяє заощадити ресурси (від комбікормів до трудових витрат) і збільшити прибуток за рахунок підвищення продуктивності кожної тварини і ефективного планування операцій. Мініатюрні датчики можуть бути імплантовані або приєднані до всіх тварин. При цьому спеціальне програмне забезпечення може мати великі знання про місцезнаходження тварин в глобальній навігаційній системі, а також про здоров’я і самопочуття окремих видів (корів, овець або кіз). У випадку непередбачуваних ситуацій електронний пастух може повідомити інформацію фермеру за допомогою зв’язку через Інтернет.
  9. Системи управління: ERP-система  (англ.Enterprise Resource Planning System — Система планування ресурсів підприємства) — корпоративна інформаційна система (КІС), призначена для автоматизації обліку й управління. Як правило, ERP-системи будуються за модульним принципом і в тому або іншому ступені охоплюють всі ключові процеси діяльності компанії. CRM-система (англ. Customer Relationship Management) – прикладне програмне забезпечення для організацій, призначене для автоматизації стратегій взаємодії з замовниками (клієнтами), зокрема для підвищення рівня продажів, оптимізації маркетингу і поліпшення обслуговування клієнтів шляхом збереження інформації про клієнтів і історію взаємин з ними, встановлення і поліпшення бізнес-процесів і подальшого аналізу результатів.
  10. Управління земельними ресурсами. Це впровадження цільної системи, в яку входить: облік земельних ділянок в контексті електронної картографії полів та земельного кадастру України; база орендних договорів; ефективна логістика тощо. Особливо ця технологія актуальна для агропідприємств з великим банком землі.
  11. Агроконсалтинг. Сюди відносяться різноманітні допоміжні системи в управлінні агробізнесом, зокрема робота з персоналом, побудування ефективних бізнес-моделей, агрономічний супровід, поставка обладнання.
  12. Онлайн-платформи для оптимізації процесів торгівлі продукцією та закупівель ресурсів для господарств.

Коментарі

Артем Бєлєнков, керівник компанії Smartfarming: «Я працював в інвестиційній компанії і одним з напрямків було управління ціновими ризиками для Клієнтів – хеджування. Ми працювали на фондових і товарних біржах, почали спілкуватися з агрохолдингами. Але тоді (2011-2012) ціни на продукцію були на неймовірно високих рівнях і ніхто не думав про ризики … Тоді я побачив, як працюють такі компанії, побачив різницю в проникненні технологій між фінансовим і агро секторами. На той момент були одиниці компаній, які пропонували щось інноваційне і мені сподобалася ідея спробувати себе в цьому напрямку… Ми будуємо комплексний сервіс для Клієнтів по точному землеробству – від відбору проб грунту, її аналізу, моніторингу посівів, до переобладнання техніки і повного супроводу аналітикою. Ми будуємо агродіспетчерскій сервіс, запускаємо проект по власній лабораторії, працюємо над створенням нових БПЛА для сільського господарства, в т.ч. для внесення ЗЗР».

Володимир Салига, керівник аграрного центру Innovation, пише на своєму сайті: «З самого дитинства я бачив як тяжко працювала бабуся та як часто затримувалися на роботі батьки, і вже тоді мені хотілося розробити щось таке, що допомогло б і бабусі, і батькам у їх роботі. Я відкрив сімейний бізнес – цей аграрний центр, в який вкладаю весь свій час, знання, досвід та зусилля. Я багато вчився, багато їздив світом, переймаючи досвід в успішних аграріїв, аби допомогти іншим втілювати свої мрії в сільському господарстві».

Підготувала Тетяна Бєлінська

Comments are closed.