Жук 1

На сьогодні аграрії після збору врожаю ранніх зернових і зернобобових культур продовжують слідкувати за вегетацією пізніх зернових і технічних культур. Основною культурою без перебільшень можна назвати кукурудзу, яку висівають на великих площах і дуже часто застосовують у монокультурному вирощуванні. За твердженнями технологів у поточному році на територію України поширюється небезпечний шкідник посівів кукурудзи, який входить до переліку карантинних шкідників України. Іноземний гість носить назву західний кукурудзяний жук (Diabrotica virgifera virgifera Le Conte).

Біологія

Личинки західного кукурудзяного жука живляться тільки корінням кукурудзи (приблизно 30 днів); пошкоджують спочатку з периферійної зони до стебла, що призводить до полягання кукурудзи у вигляді «гусячої шиї» і, відповідно, загибелі рослини.

Західний кукурудзяний жук схожий на колорадського, але менший. Доросла комаха (імаго) має розміри 2,2-6,8 мм. Тіло видовжене, жовтувато-коричневе. На надкрилах проходять 3 темні поздовжні смуги на жовтувато-зеленому фоні, які в самців можуть зливатися. Живляться жуки пилком, маточковими стовпчиками, незрілим зерном та листям кукурудзи, а також пилком інших рослин із родини гарбузових, бобових, злакових та складноцвітих. Пік яйцекладіння настає в середині липня і триває до кінця серпня. Зимує у стадії яйця. Витримують до температури -10С.

Личинки, які відроджуються з яєць, здатні у пошуках корму долати відстань до 50 см;у випадку щільності та сухості ґрунту, зростає кількість загиблих личинок. Живляться молоді личинки кореневими волосками та тканинами коренів рослин.

Шкодочинність

Шкодять як личинки, так і жуки. Жуки пошкоджують волоть, стовпчики жіночих суцвіть, листя, іноді обгризають молоді качани. При живленні жука на генеративних органах зменшується кількість зерен в качані, а в результаті цього падає врожайність.

Личинки живляться корінням кукурудзи, що призводить до значного зменшення кореневої маси та полягання рослин кукурудзи, за якого неможливий механізований збір урожаю. Жуки та личинки D. v. virgifera є переносниками збудників грибкових, бактеріальних, вірусних захворювань кукурудзи.

Пошкоджені рослини жовтіють, відстають в рості, в’януть, а молоді нерідко гинуть. Дорослі рослини під час сильних вітрів та дощів легко полягають, і стебло набуває форми «гусячої шиї». А повністю знищити рослину може двадцять личинок.

Найбільша шкoдoчиннicть зaxідного кукурудзяного жука проявляється на тих полях, де відсутня сівозміна. При беззмінному вирощуванні кукурудзи щільність популяції цього шкідника значно зростає.

Заходи боротьби

Важливими заходами боротьби є наступні:

 – проведення ретельного огляду та фітосанітарної експертизи насіннєвого матеріалу і товарних партій кукурудзи, що ввозиться  з-за кордону;

– дотримання сівозміни, що включає зернові, багаторічні трави, конюшину, люцерну, просапні культури –  висівати кукурудзу на одному і тому ж полі можна лише через 3 роки, не допускаючи монокультури кукурудзи;

– глибока зяблева оранка – знищується основна частина зимуючого запасу шкідника, шляхом вимерзання яєць;

– використання для посіву сортів та гібридів кукурудзи, що мають густу розвинену кореневу систему;

– обробка рослин дозволеними до використання проти жуків фітофага інсектицидами;

– внесення в ґрунт при сівбі гранульованих препаратів проти личинок шкідника;

 – щорічне обстеження посівів кукурудзи маршрутно-візуальним методом з використанням феромонних пасток (1 пастка на 5 га).

За даними Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів

 

 

Comments are closed.