На головну

Нещодавно відвідав Республіку Білорусь. На цей раз з офіційним візитом за запрошенням приймаючої сторони в рамках IX Міжнародної науково-практичної конференції «Формування організаційно-економічних умов ефективного функціонування АПК», яка проходила на базі Білоруського державного аграрного технічного університету (в кожному кабінеті закладу, до речі, висять таблички із викладенням місії університету та бачення керівництва щодо її реалізації) в місті Мінськ.
Програма перебування була дуже насиченою і передбачала проходження стажування на факультеті підвищення кваліфікації БДАТУ з теоретичною і практичною частиною (виїзд на провідні підприємства Республіки Білорусь). Останніми враженнями хотів би поділитися.
По-перше, слід взагалі сконцентрувати увагу на такому, що в Україні не є розвиненим, а в Білорусі є дуже прибутковим бізнесом – це бізнес-туризм. Тільки зазначений ВНЗ на ньому (доповнюючи курсами підвищення кваліфікації) заробляє до 600 тис. дол. на рік.
По-друге, багатовекторність: маючи значні обсяги збуту сільгосппродукції (до речі, в основному продовольства) російським споживачам, білоруські виробники налаштовані співпрацювати з усім світом і в першу чергу – з Європою (на всій фасованій продукції є карта Європи, де в самому центрі виділено Республіку Білорусь на англійській мові). Моє перебування теж не пройшло непоміченим. Оскільки гостями із-за кордону опікується Управління співробітництва із закордонними країнами Міністерства сільського господарства і продовольства Республіки Білорусь, його керівництво вийшло на мене і запропонувало співробітництво (до речі підприємницька хватка у білорусів теж з душею – їм не можна відмовити).
По-третє, участь держави в усіх питаннях, що стосуються господарювання на об’єктах державної власності, особливо, де використовуються загальнонародні ресурси, в першу чергу – земля. Тут, на перший погляд теж склалося позитивне враження – держава з’являється там, де господарюють погано. Ефективний менеджер всіляко підтримується і має фактично повний карт-бланш. Будь-які інноваційні рішення підтримуються.
По-четветє, соціальний бік розвитку сільського господарства: за державний кошт (за підтримки місцевих агровиробників) створюються агромістечки (комплекс житлових будинків на одну та декілька сімей з повною інфраструктурою), де є всі умови для життя персоналу підприємств. До речі, заробітні плати в наших країнах вирівнялися, при тому що ціни на всі без виключення споживчі товари в Республіці Білорусь вищі за українські. Висококваліфікованим працівникам на підприємствах, як і в Україні, місце знайдеться завжди.
По-п’яте, білоруси люблять порядок – на дорогах та коло них, на фермах, на токах, в теплицях, в агромістечках, скрізь. Білорусь транзитна країна, повсюди повно іноземців, тому порядок – один із пріоритетів країни в цілому.
Це те, що зразу кидається в очі. А якщо дещо сухої статистики, то 45,5% загальної посівної площі зайняті кормовими культурами, 41% – зерновими, 5,3% – картоплею, 4,4% – рапсом, 1,8% – цукровим буряком, 1,1% – овочами, 0,8% – льоном. Слід зазначити, що, проїжджаючи країною, бачиш безліч працюючих ферм (в основному великих, не менше 1000 корів) та теплиць. У білорусів поступово з’являються свої помідори, соняшник і навіть баштанні та троянди. За останні 10 років країна на 60% наростила обсяги виробництва м’яса, на 24% – молока, на 23% яєць.
Країна приємно вражає мене останні 20 років. І не тільки смачною бульбою!
Доктор економічних наук, професор кафедри менеджменту і логістики Полтавського національного технічного університету ім. Юрія Кондратюка Микола Зось-Кіор
На фото: Мінське районне унітарне підприємство «Агрокомбінат «Ждановичі», агромістечко Озерце, Мінський район, Мінська область. Комунальне сільськогосподарське унітарне підприємство «Експериментальна база «Натальївськ», агромістечко Любішин, Червенський район, Мінська область.

Ждановичи виставка продукції Ждановичи теплиця томатів Ждановичи теплиця троянд Натальївськ зустріч гостей

Comments are closed.