На головну

З настанням літньої пори року у кожної людини покращується настрій та виникає природне бажання поніжитися на відпочинку. Головне, щоб бажання співпало з наданим періодом відпустки. Із цим у нас в редакції на щастя усе гаразд. Як то кажуть: зробив діло – гуляй сміло. Та цьогорічну відпустку сім’єю вирішили провести не на морі (хоча піску і води не бракувало), а відвідати родичів у найближчих історичних сусідів – такому бажаному і відтепер безвізовому Європейському Союзі – Республіці Польща. Ви запитаєте, до чого тут аграрний сектор економіки? Під час відпустки поєднав приємне з корисним: родичі виявилися фермерами, а тому скористався можливістю вивчити польський досвід ведення сільського господарства. Але все по порядку…

Одразу після перетину державного кордону нас очікував «культурний» шок. І не тому, що дехто із нашої компанії був перший раз закордоном, а завдяки побудованій в державі майже ідеальній дорожній інфраструктурі. Це стосується не лише автострад, а й найвіддаленіших сіл всіх регіонів (підтверджено на протязі усіх 2500 км пробігу на території Польщі – прим. ред.). А прямували ми у місцевість тисячі озер – Вармінсько-Мазурське воєводство (Województwo warmińsko-mazurskie), місто-столицю Ольштин (Olsztyn). У гміні Йонково (Jonkowo), що славиться своїми лісами і озерами, нас зустрів Юліан Гіль (Julian Gil). Він щиро запропонував не лише своє житло, а й став чудовим гідом; розповів багато цікавого про сучасну історію становлення національної економіки, особливо в рамках перебування Польщі в складі ЄС; особливості державного управління та місцевого самоврядування; познайомив із роботою фермерського господарства сімейного типу.

Подив від побаченого і почутого вразив і в наступному. Після того як на початку поляки переживали не найкращі економічні часи (і на закупи їздили вони до України), вони зуміли трансформувати «державну машину» управління і навести порядок із дотриманням законів, використанням бюджетних коштів. Скептики можуть заперечити і сказати, що багато у чому польській економіці сприяло фінансування різноманітних програм ЄС. Так, це правда, але так звана «допомога» використана за останні 14 років надзвичайно ефективно: розбудована економічна та соціальна інфраструктура, запущено механізм підтримки бізнесу, введено чіткий механізм контролю за дотриманням законодавства, в тому числі податкового, пенсійного, екологічного. Звичайно, не все так виглядає райдужно, адже рівень доходів населення Польщі є у 4-5 разів меншим, ніж у західних і північних сусідів: Німеччині, Великобританії, Нідерландах, Швеції тощо.

Але давайте поговоримо про сільське господарство Польщі. Отож, за допомогою Юліана Гіля нам вдалося відвідати і поспілкуватися із фермером (польською – rolnik) Рафалом Олевінські (Rafal Olewiński), який разом із батьком Кшиштофом (Krzysztof) працює у сімейному фермерському господарстві (gospodarstwo rolne) в селищі Гажевко (Garzewko) гміни Йонково.

– Рафал, познайомте наших читачів із вашим господарством.

– Наше господарство сімейне, його започаткували мої батьки. Після розпаду колективних підприємств, що діяли при комуністичній владі, відбулися суттєві значні зміни в політиці та економіці. Земля, як і інші ресурси перейшли до приватної власності. Таким чином, мій батько Кшиштоф став самостійно обробляти землю, якої на сьогодні є понад 270 га.

– А ви як стали фермером?

– З дитинства я допомагав батькам по господарству: доглядав корів, обслуговував техніку, обробляв землю. Як виріс, то Польща уже стала членом Європейського Союзу. У той час існувала програма сприяння розвитку фермерства для молоді. Вирішив спробувати. Так, отримав у користування 80 га та 50 тис злотих. Працюємо з батьками разом.

– Що вирощуєте у господарстві?

– Працюємо у двох напрямах: рослинництво і молочне скотарство. Серед культур поширені пшениця, жито, ріпак, боби, кукурудза на силос, а також кормові: конюшина, люцерна. Крім цього, утримуємо близько 200 корів, з них 110 основного стада.

– Яких показників продуктивності вдається досягати?

– На сьогодні ми лише розпочинаємо жнива (розмова відбулася у першій декаді серпня – прим. ред.). А от у минулому році ми отримали врожай пшениці на рівні 7,5 т/га, ріпаку – 4,1 т/га та жита – 5 т/га. Сподіваємося, що у поточному році урожайність буде не гіршою. Щодо надоїв корів, то в середньому кожна тварина дає майже 9000 тисяч літрів молока на рік.

– Завдяки чому вдається досягнути таких результатів?

– Це потребує комплексного вирішення. У рослинництві: від якісного обробітку ґрунту та підбору насіннєвого матеріалу до дотримання усіх агротехнічних заходів вирощування культур. Порівняно із українськими чорноземами польська земля значно поступається якістю та має іншу структуру. Тому, як правило, застосовуємо поверхневий обробіток стерні та розпушення, раз на кілька років – оранку. У цій місцевості ґрунт насичений підземними водами, тож часто проводимо меліоративні заходи. На загальноєвропейському ринку маємо доступ до якісного насіння, мінеральних добрив та засобів захисту світових брендів. Усе це чудово адаптовано до наших природно-кліматичних умов.

– Які технологічні особливості існують у тваринництві?

– Утримання корів (порода чорно-ряба, покращена голштином) відбувається безприв’язним способом, в окремих приміщеннях перебуває основне стадо та молодняк. Годівлю намагаємося збалансовувати протягом усього року: готуємо силос, сінаж, додаємо концентровані корми. Протягом літнього періоду корови мають вільний доступ до пасовища, яке знаходиться поряд на площі 15 га. Надій молока здійснюється двічі на день у доїльному залі на 10 місць. Відбувається усе автоматизовано з чітким обліком на кожну корову. Молока потрапляє у танкер, на якому встановлено обладнання компанії «Вестфалія».

– Рафал, який рівень технічного забезпечення вашого господарства?

– У господарстві користуємося 1 комбайном Claas C490, 5 тракторами, зокрема і Massey Ferguson 7724, 1 прес-підбирачем Deutz-Fahr, 3 одиницями ґрунтообробної та 1 сівалкою Kuhn, пресом та розкидачем кормів. Загалом щороку вдається купляти 1 одиницю нової техніки. Завдяки діючій програмі від ЄС польські фермери мають можливість придбати техніку з відшкодуванням 50 відсотків вартості, але за умови повної оплати з боку фермера. За цією програмою плануємо наступного року придбати новий обприскувач з шириною штанги 24 метри та місткістю баку 4000 літрів.

– Чи маєте якісь труднощі у роботі?

– Будь-який бізнес має свої труднощі, тим більше аграрний. Дуже багато залежить від погоди, цін на продукцію та ресурси. Якщо порівнювати, для прикладу, діяльність фермерів у період до вступу в ЄС та після, то ситуація дуже змінилася. Ціни на збіжжя залишилися на тому самому рівні, а вартість насіння, добрив, хімічних засобів, техніки значно зросла. Лише завдяки запланованим обсягам виробництва і реалізації (що чітко регулюється ЄС – прим. ред.) та програмам підтримки фермерів можна стабільно працювати. Цьому сприяє і невелике податкове навантаження: 160 злотих з 1 гектара на рік, збір за використання води у тваринництві, знижена ставка ПДВ на реалізацію с.-г. продукції у 7 відсотків.

– На скільки контролюють вашу діяльність державні органи?

– Держава встановлює чіткі «правила гри» у цьому бізнесі. Так, екологічними, санітарно-епідеміологічними органами контролюються умови внесення хімічних препаратів на посіви, утримання худоби, зберігання молока. За недотримання встановлених вимог можна отримати заборону на продаж молока чи збіжжя. Тому легше їх виконати, чим мати великі проблеми у майбутньому.

– Чи вдосконалюєте власні навички ведення бізнесу?

– Безперечно. Ми постійно тримаємо контакт із урядовими дорадчими службами, приватними консультантами, відвідуємо виставки, читаємо спеціалізовану літературу та періодичні видання. Це дуже важливо. Намагаємося обмінюватися досвідом з фермерами Європейського Союзу. Для нас також був корисним побачити український досвід аграріїв, враховуючи величезний потенціал вашої країни.

– Користуючись нагодою, ми вас запрошуємо відвідати Україну та сподіваємося на плідну співпрацю між нашими країнами в аграрній сфері.

Спілкувався Андрій Сава

 Julian Gil господарство поле силос

Comments are closed.