Іванов МФ

Рідко коли науковця роблять героєм мистецьких творів, а тим більше коли його думки «бороздять» лише хліборобськими полями. Та серед українських видатних персоналій аграрної історії є і такі, що увійшли навіки не лише на сторінки книжок, газет і журналів, а й на широкі екрани центральної кузні кіношедеврів радянського періоду. Такої честі удостоївся автор методики виведення нових порід овець і свиней, творець нової галузі знань смушкознавства, академік і просто кримчанин МИХАЙЛО ФЕДОРОВИЧ ІВАНОВ.

 

Серед галереї знакових постатей, які на теренах колишнього СРСР заклали міцний фундамент для розвитку племінного тваринництва, ім’я непересічного вченого-селекціонера, талановитого освітянина та організатора племінної справи, державного й громадського діяча Михайла Федоровича посідає чільне місце.

ПЕРШІ КРОКИ

А розпочалося усе 2 жовтня 1871 року, коли в м. Ялта у сім’ї вчителя школи садівництва Нікітського ботанічного саду народився хлопчик. Дитинство було надзвичайно важким, адже виховувався без батька у багатодітній сім’ї. Фундамент знань Михайло отримав у церковно-парафіяльній школі, а пізніше уГорецькому землеробському училищі. За рекомендацією відомого бонітераовецьСиницького Н.П., де і виховувався, пішов у школубонітерів-вівчарів при Дергачівському сільськогосподарському училищі. Надалі студіював науку в Харківському ветеринарному інституту, який успішно завершив 1897 року. У цьому ж році працював дільничним лікарем в Орловській губернії. У 1898 ознайомився з тваринництвом Німеччини, Нідерландів, Швейцарії, Італії.

У Берлінському сільськогосподарському музеї він знайомиться зі зразками вовни овець усього світу; відвідує знамениту молочну ферму у Боллі, розраховану на 14 тисяч корів; прослухав лекції знаменитого професора Кюнау Сільськогосподарському інституті в Галле; pа клопотанням Департаменту землеробствастає слухачем на сільськогосподарське відділення Політехнікумуу Цюріху. Упродовж кількох семестрів відвідує курси тваринництва кращих професорів зоотехнії – Бехлера, Кремена, Моос, Цшокке.

НАУКОВА СТЕЖКА

Після повернення на батьківщину М.Ф. Іванов значну частину свого життя присвячує педагогічній діяльності. У 1900 році його затверджують приват-доцентом кафедри скотарства і годівлі Харківського ветеринарного інституту, де він читає курси спеціальної та загальної зоотехнії, загальної гігієни і зоогігієни. Під науковим керівництвом професора-біохіміка В.О. Мостинського проводить дисертаційне дослідження за темою: “До питання про зміну азотистих речовин у пліснявілих кормах”, яке в 1903 році успішно захищає і отримує вчений ступінь магістра ветеринарних наук. Цього ж року його затверджують у вченому званні доцента, а ще через три роки – професора кафедри тваринництва і зоогігієни.

З 1914 до кінця життя – професор Московського сільськогосподарського інституту.Викладання у московському вузі не перешкоджає продовжувати активну діяльність в Україні – він активно вивчає стан тваринництва Харківської губернії, обстежує поголів’я волоських овець, проводить бонітування овець великого землевласника Таврійської губернії Ф.Е. Фальц-Фейна.

За наступні десятиліття М.Ф.Іванов допоміг в організаціїроботи дослідних станцій у Харкові, Полтаві, Катеринославі. За його участі також було створено ряд племрозплідників свиней, які стали основою структури трестового типу “Держплемкультура”. Після її розформування основну діяльність зосереджує в м. Асканії-Новій. Так, за його ініціативи у заповіднику “Асканія-Нова” започатковано зоотехнічну дослідну і племінну станцію, відкрито перші в СРСР річні бонітерські курси, на яких здійснювали інтенсивну підготовку висококваліфікованих бонітерів для основних вівчарських районів Союзу.

У 1926 році переходить працювати до Московського зоотехнічного інституту, де він завідує кафедрами свинарства, вівчарства та колективною роботою з вивчення каракульських смушків. Як наслідок уперше у світі започаткував нову галузь знань – смушкознавство.

Зі створенням у 1929 році Всесоюзної академії сільськогосподарських наук ім. В.І. Леніна на вченого покладено керівництво секцією тваринництва. Цього ж року за визнання видатних заслуг у галузі тваринництва йому присвоєно звання Заслуженого діяча науки і техніки.У 1934 році Михайлу Федоровичу присвоєно вчений ступінь доктора сільськогосподарських наук, а наступного року обрано академіком ВАСГНІЛ. У 1935 році 29 жовтня вчений раптово помирає, не завершивши задумане – реалізувати новаторську програму, спрямовану на широкомасштабне перетворення тваринництва на півдні України, розширення ареалу перших вітчизняних порід.

ЗДОБУТКИ

Іванов Михайло Федорович у своїх дослідженнях запропонував науковообґрунтовану методику і систему заходів для виведення нових і удосконалення наявних порід овець. Він вивів асканійську породу тонкорунних овець і українську степову білу породу свиней, а також почав роботу по виведенню нових порід овець типу корріделів, гірського меріноса і плодовитої каракульської породи овець. Вчений також відкрив ряд факторів утворення і розвитку різних ознак, а також якостей каракульського смушка і розробив наукову класифікацію смушків, яка стала основою оцінки і сучасної системи племінної роботи по розведенню каракульських овець. Іванов М.Ф. – один із засновників зоотехнічної дослідницької роботи в СРСР.У своїх наукових працях (а їх понад 200) дослідник підкреслював величезну роль факторів годування і усього комплексу умов розведення тварин для отримання від них бажаної продуктивності.

Підготував Андрій Сава, к.е.н., с.н.с.

https://uk.wikipedia.org, http://rusnauka.com, http://unalib.ks.ua

 

Читайте матеріал у газеті «Чим хата багата» № 15(235) від 30 серпня 2017 р.

Comments are closed.