DSC07558

В останні роки українські господарі аграрної справи все частіше звертають увагу не лише на традиційні галузі вирощування рослинницької продукції – пшеницю, кукурудзу, сою та соняшник. У представників бізнесу прийшло розуміння впроваджувати диверсифіковане виробництво, щоб не залежати від коливань на ринку, а також працювати на перспективу. До таких сегментів безперечно відносяться багаторічні насадження. Але якщо вирощування плодів яблук чи груші сприймається уже буденною справою, то висаджування горіхів на одному масиві – це рідкість. З таким досвідом ми познайомилися на Тернопільщині, де місцеві підприємці відкрили для себе сільське господарство у доволі незвичний спосіб.

Фермерське господарство «Агро Груп» – молодий суб’єкт господарювання на карті аграрного виробництва, що утворився лише минулого року з метою вирощування горіхів. Молодий керівник господарства Руслан Дацюк раніше не мав жодного відношення до хліборобської професії, але вирішив інвестувати у справу майбутнього. Що спонукало його зацікавитися горіхами, ми запитали його під час нашої розмови безпосередньо на полі, що знаходиться поблизу Збаража.

– Де ви вивчали досвід вирощування горіхів?

– Звичайно, питань було більше чим відповідей. Тому я об’їздив багато місць, що побачити на власні очі технологічний процес вирощування. Бував у господарствах на півдні і в центрі України, науково-дослідних установах та громадських спілках садівницького напряму, вивчав досвід фермерів Молдови. Я спробував вивчити і зрозуміти для себе (як для людини, яка до цього взагалі не мала досвіду у цій галузі), що таке ґрунт, агрохімія, агротехніка, багаторічні насадження.

– Практичну частину реалізації розпочали теж самі?

– Ні, з допомогою фахівців. По-перше, ми замовили проектно-технічну документацію за створенням, закладкою та доглядом за горіховим садом. Розробили її нам у Львові – у спеціалізованій установі. Це технологічний і бізнес план нашої роботи на період 5-7 років. По-друге, базовим рішенням було залучити спеціалістів з ґрунтознавства і технологій догляду за садами. Ми їх знайшли в Інституті охорони ґрунтів України. Вони допомагають нам дотримуватися розробленої технологічної карти, яка передбачає детальний план дій на кожен місяць протягом періоду досягнення деревами продуктивного віку.

– Наступним важливим етапом є підбір саджанців. Як вирішували це питання?

– Так, питання надзвичайно важливе. Адже купівля саджанців невідомого походження у недобросовісних продавців може обернутися значними втратами від того, що горіх може не плодоносити. І з такими фактами я вже знайомий. Тому підбирали сорти дуже відповідально. Основними критеріями були висока морозостійкість та здатність пізно розквітати. Зупинилися на таких сортах: Буковинський 1, Клішківський, Чернівецький 1 та Ярівський. Всього ми висадили понад 1600 саджанців, які прижилися чудово.

– Як оцінюєте перший технологічний рік вирощування?

– Загалом позитивно. Цей рік умовно називають «роком коріння». Після переміщення молоді дерева відчувають стрес, відбувається адаптація рослини до ґрунту та кліматичних умов вегетації, формується коренева система. Тому відстежували стан забезпеченості рослин вологою, мікро-, макроелементами, а також їх зовнішній вигляд. Відповідно до цього вносили добрива, обробляли насадження препаратами із захисту від шкідників та хворіб. При цьому не застосовували жодного стимулятора росту. На початку існувала також певна незбалансованість по NPK, тому перед висадкою саджанців ми висіяли суміш насіння ріпаку, гірчиці та редьки. Почекали, доки сформується насіння, потім перебили зелену масу, і після повторного проростання насіння передискували площу. Тоді розпочали висадку саджанців. Зараз плануємо здійснити обрізку дерев для формування правильної крони.

– Які операції заплановані надалі?

– Наступним етапом визначили догляд за міжряддями. Як можна побачити на сьогодні, поле оброблене, бур’янів не має. Протягом цього року ми здійснили 5-6 проходів ґрунтообробною технікою. Навесні плануємо у міжряддя висіяти гречку. Це допоможе нам у боротьбі із бур’янами і забезпечить додатковою вологою. Додатковим важливим фактором вибору цієї культури є те, що її не має необхідності обприскувати, адже молоді дерева дуже чутливі до хімічних препаратів. Якщо реалізуємо все вдало, то у кінці наступного року дерева уже сформують потужну кореневу систему і подальша вегетація відбуватиметься набагато швидше.

– Якої продуктивності горіховий сад може досягти у плодоносному віці?

– Якщо збережемо існуючий потенціал саду, то через 5-6 років ми можемо вийти на урожайність у 3 тонн з гектара. За планом продуктивність саду може становити і 4 тонн/га.

– Розкажіть про економічну складову?

– Горіхівництво цікава справа, хоча потребує довготривалих інвестицій без отримання продукції. Це бізнес на перспективу. Але хто ризикне, то може надалі стабільні прибутки. Специфіка галузі полягає і тому, що ядро горіха – виключно експортно орієнтована продукція. По-іншому займатися промисловим вирощуванням немає сенсу. На сьогодні середня ціна за 1 кг ядра горіха складає 7-8 євро. Тож можна порахувати, скільки отримаєш з одного гектара. Крім цього, додатково реалізовується ядрова перетинка для промислових цілей, а шкарлупою можна використовувати для спалювання у твердопаливних котлах. Це одна із найприбутковіших культур на ринку.

– Чи виникають труднощі у горіховій справі?

– Як таких немає. Я б сказав, що існують технічні моменти: підбір ділянки, кадрів, машин для обробітку і догляду. Все інше на ринку є доступним. Головне мати вільні кошти для інвестування (а це мінімум 4-5 років для початку. – прим. ред.) і бажання вчитися. У цьому теж ми вільні: в Україні та закордоном проводяться різноманітні семінари, конференції, виставки; доступні навчально-інструктивні матеріали; можна вивчати існуючий практичний досвід. До проблем відніс би ставлення людей до чужого. Протягом часу від моменту посадки дерев стикнулися із крадіжками молодих саджанців. Наймаємо охорону, але проблема зникне сама по собі через рік, коли дерева матимуть потужну кореневу систему і витягнути їх із землі не буде можливим. Загалом справа цікава і потребує дуже відповідального ставлення.

– Як складаються стосунки з органами влади?

– Оскільки горіхівництво поки що є нішевим і довготривалим бізнесом, вважаю необхідним отримання державної підтримки, особливо на початковій стадії. За аналогією прикладом такої допомоги була програма для садівників (в основному для вирощування яблук – прим. ред.), яка зараз практично не діє, хоча ми можемо претендувати на її кошти. З іншого боку великим позитивом є розуміння місцевої влади, яка виділила в оренду земельні ділянки під сади на довготривалий період. В ситуації вирощування багаторічних насаджень це єдиний вихід, бо працювати із власниками паїв неможливо. Тут ніхто не підпише договір на 25 і більше років.

– Що, на вашу думку, треба змінити?

– Держава як інститут управління повинна визначити пріоритетність підтрики галузей і категорій виробників, при цьому не втручаючись у діяльність підприємств. На допомогу мають претендувати, в першу чергу, ті, хто розпочинає справу, дрібні і сімейні господарства, а також відповідально працюють. А моніторити цю ситуацію зобов’язані чиновники місцевого рівня, вивчаючи реальний стан справ у галузі, потреби виробників та враховуючи перспективність горіхівництва.

– У чому ж полягає перспетика розвитку?

– Продовжуючи тему співпраці із державою, вважаю, що для усіх категорій товаровиробників мають бути створенні рівні умови господарювання, незважаючи на масштаби вирощування. Для односібних і дрібних виробників варто було б організувати можливість збуту своєї продукції, бо великі підприємства уже мають налагоджену логістику. Щодо перспектив власного господарства, то зупинятися на теперішніх 14 га саду не хочемо. Якщо все вдасться, то закладемо сад в іншому місці. Це приблизно ще така ж площа, можливо і більша. Сподіваємося, що плани реалізуються і матимуть майбутнє, адже горіховий сад – справа для наступних поколінь. Заради нього живемо і працюємо.

Андрій Сава

зліва - Руслан Дацюк

зліва – Руслан Дацюк

 

Comments are closed.