В. Р. Черлінка, к. біол. наук, доцент, докторант кафедри агротехнологій та ґрунтознавства Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, Інститут біології, хімії та біоресурсів, вул. Лесі Українки, 25, м. Чернівці, Україна, 58012, тел.: +380501582585, e-maіl: v.cherlіnka@chnu.edu.ua

Сучасне людство живе у світі, що стрімко розвивається. Це стосується чи не всіх галузей науки і техніки. В останні десятиліття значні і навіть революційні зміни відбулися в такій традиційно консервативній сфері як сільське господарство. Дуже грубо його можна поділити на 2 великі, проте взаємопов’язані частини: землеробство та тваринництво. У зв’язку з широтою теми доцільно зосередити увагу на землеробстві – галузі сільськогосподарського виробництва, основним завданням якої є вирощування необхідних людині та промисловості культур. Дуже важливим при цьому є раціональне використання земель з одночасним підвищенням родючості ґрунтів. Згадані моменти, на жаль, дуже часто лише декларуються, а іноді навіть злісно ігноруються. І якщо це можна якщо не виправдати, але хоч зрозуміти у випадках з слабкорозвиненими в науковому та економічному плані країнами третього світу, то терпіти таке в Україні неприпустимо. Спробуємо ж розібратися у причинах такого категоричного висновку, виходячи не тільки зі статті 14 Конституції України, де сказано, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави, а й з суто наукових позицій.

Насамперед слід розділити поняття землі та ґрунту, яке для пересічної людини є синонімами. Насправді це не зовсім так. Земля (за виключенням її розуміння як планети Сонячної системи) – це передусім економічна категорія, в рамках якої є вона розглядається як природний об’єкт та ресурс. Одночасно земля є юридичною категорією, право власності на яку набувається та  реалізується  на підставі Конституції  України,   Земельного Кодексу,  а також інших законів, що видаються відповідно до них. А право   власності   на   землю –  це   право  володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками, яке поширюється в їх межах на поверхневий (ґрунтовий) шар,  а також на водні об’єкти,  ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Такий довгий вступ був нам потрібний, щоб показати, що, виявляється, юридично земля – це як покрита ґрунтами територія, так і територія під струмками, річками, ставками та іншими водними об’єктами, які ґрунтами точно не є. Більше того, згідно 9 виділених в Україні категорій земель, значна їх частина ґрунтами навіть не покрита, як, наприклад, у землях житлової та громадської забудови.

Отож, для промисловості, транспорту та ряді інших галузей земля функціонує як фундамент, або просторовий базис виробництва. А от в аграрному секторі земля, крім цих функцій виконує ще й ряд додаткових, зокрема виступає як предметом праці, на який впливають в процесі виробництва, так і як його знаряддя, при допомозі якого вирощують необхідні сільськогосподарські культури. Ось якраз у цьому разі ми можемо ототожнювати землю та ґрунт, розуміючи їх як одне поняття. Говорячи про ґрунт як унікальне тіло природи, нам потрібно правильно уявляти його походження, стійкість до зовнішніх впливів і вже на основі цього вибудовувати стратегію використання та захисту.

Що таке ґрунт?

З поміж десятків визначень ґрунту, від геть простих до дуже деталізованих, виділимо таке, яке при відносній простоті досить точно описує наш предмет обговорення і відповідає на питання: що таке ҐРУНТ? А це самостійне органо-мінеральне природне тіло, яке виникло за тривалий період часу у поверхневому шарі літосфери Землі в результаті довготермінового впливу біотичних та абіотичних факторів, має специфічні генетико-морфологічні ознаки і властивості, що створюють для росту і розвитку рослин відповідні умови які в загальному описуються таким терміном як родючість. Процес ґрунтоутворення відбувається постійно, а його інтенсивність кардинальним чином залежить від природно-кліматичної зони: наприклад, практично всі ґрунти сучасної України утворилися після останнього зледеніння, і, отже, мають вік 8-12 тисяч років. Якщо виходити із середньої потужності профілю ґрунту 1-1,5 м, швидкість ґрунтоутворення складає від 8 мм до 20 мм на 100 років!!! Це дуже важливий показник, оскільки при неправильному використанні ґрунт може втратити до 20-40 см лише під час одного зливового дощу. Втім причини таких негативних явищ ми розглянемо трохи згодом. Зараз нам потрібно зрозуміти, що ґрунти є реліктами минулих епох і зруйнувавши їх зараз, в найближчому майбутньому людство може опинитися перед цілим рядом практично нерозв’язуваних проблем. Чому це так? В даному нарисі ми зачіпаємо проблематику ґрунту лише як засобу для вирощування сільськогосподарських культур. Насправді ґрунт виконує набагато більше функцій, як от: глобального екологічного фільтру, регулятора хімічного складу атмо- і гідросфери, середовища для розвитку та еволюції життя тощо. Ігнорування навіть однієї зі згаданих функції дестабілізує всю ієрархічну систему факторів природнього середовища. Так, стрімке зниження родючості ґрунтів у межиріччі Тигру та Євфрату внаслідок вторинного засолення ґрунтів внаслідок зрошення було однією з головних причин занепаду цивілізації давніх шумерів. І якщо у цьому випадку наукових знань було недостатньо, щоб ці явища попередити, або мінімізувати, то в наш час практично всі негативні процеси деградації ґрунтів вивчені дуже детально і їх збереження є лише питанням доброї волі людини (або ж її фінансової спроможності).

Види, причини та наслідки деградації ґрунтів

Отже, ми впритул підійшли до причин деградації ґрунтів, поняття, яке уособлює насправді цілий ряд процесів, зокрема їх втрати внаслідок вітрової та водної ерозії, техногенне забруднення важкими металами, радіонуклідами тощо. Окремо слід виділити так звані агродеградації, які цікаві тим, що іноді відбуваються непомітно, хоча їх акумулятивний ефект призводить в кінці-кінців до різкого зниження родючості ґрунтів. Перелічимо головні з них:  а) агрохімічна деградація – зниження вмісту гумусу, доступних форм азоту, фосфору, калію та інших макро- і мікроелементів; б) фізико-хімічна – підвищення кислотності, засолення, осолонцювання та осолодіння ґрунтів; в) агрофізична – руйнування агрономічно-цінної структури, збільшення щільності ґрунтів тощо.

Наслідком цих всіх негативних процесів є різко від’ємні баланси гумусу, поживних елементів, прогресивне зниження родючості ґрунтів практично до нуля в особливо критичних випадках. Причини цих процесів також відомі. Можна дискутувати лише про величину вкладу того чи іншого елементу у загальну деградацію, але в загальному все це можна описати одним словом: недотримання технології.

Сучасне високотехнологічне землеробство це набір систем, причому порядок їх переліку нижче насправді не означає перевагу однієї над іншою – важливі всі. Отже це: система обробітку ґрунту, система захисту рослин, система удобрення, система сівозмін тощо. Похибка в одній із цих ланок зумовлює накопичення відхилень від технологічного процесу, а системні порушення призводить до вже перелічених агродеградацій.

Давайте стисло розглянемо (а насправді дуже стисло) як порушення в окремих системах впливають на загальний стан ґрунтів. Почнемо з системи сівозмін. Дехто, і навіть ряд фермерів, вважають, що це проста зміна культур на полі. Насправді це не зовсім так: сівозміною називають НАУКОВО-ОБҐРУНТОВАНЕ чергування культур в часі і просторі. Були проведені тисячі польових дослідів, які показали, що монокультури та дикультури знижують як родючість ґрунтів, так і врожайність разом з її якістю. Чому так відбувається. Є цілий напрям в науці, який розглядає такі взаємодії – алелопатія рослин. Під нею розуміють взаємний вплив однієї рослини на іншу, і, як показали дослідження, найчастіше цей вплив негативний. Рослини в процесі росту та розвитку виділяють у навколишнє середовище продукти життєдіяльності, які безпосередньо діють на інші види (а при досягненні певних концентрацій і на них самих). Набір речовин насправді дуже різноманітний: ефірні олії, органічні кислоти, алкалоїди, вітаміни, ферменти тощо. Вирощування монокультур призводить врешті-решт до ґрунтовтоми, яка зумовлена комплексом факторів, з яких найважливішими є згадана алелопатична активність вирощуваних рослин, однотипність за хімічним складом поживно-кореневих решток і перерозподіл групового складу мікроорганізмів, що в цілому сприяють нагромадженню в ґрунті фітотоксичних речовин. Вибірковість у споживанні окремих елементів живлення також накладає свій негативний відбиток. І це ми ще не згадали про розвиток специфічних бур’янів на окремих культурах, водовтрати тощо. Тому недотримання системи сівозмін однозначно негативно впливає на ріст і розвиток, а отже врожайність культур та якість врожаю.

Недотримання системи удобрення – призводить до виснаження ґрунтів на доступні форми елементів, викликає підвищену мінералізацію гумусу. Навіть при начебто сучасній системі удобрення без використання органічних добрив буде спостерігатися негативний баланс гумусу. Для умов України в середньому на 1 га сівозмінної площі необхідно вносити 8 т органіки щороку лише для забезпечення бездефіцитного балансу. Оскільки основним її джерелом є тваринництво, яке як галузь по показниках знаходиться нижче 1990 рр., то зрозуміло, що тенденції щодо балансу гумусу по Україні далеко не такі, якими їх хотіли би бачити науковці та практики.

Навіть при повному забезпеченні рослин елементами живлення за неправильного вибору форм мінеральних добрив будуть спостерігатися деградації іншого роду – підкислення ґрунтів. Питання складне, широке, і в ряді випадків на жаль, фінансово затратне. А при сучасних цінах на вапнякові матеріали, які є вищими за європейські, постає питання, кому вигідна така ситуація?

Агрофізична деградація – це проблема не тільки в Україні. Важка сільськогосподарська техніка ущільнює ґрунт на глибину до 2 метрів. Навіть при залишенні ґрунту у стані спокою, процес природного розущільнення відбудеться не раніше ніж через 15 років. Тому до питання планування схем проходів машино-тракторних агрегатів по полях слід підходити дуже обдумано і виважено. Особливо це важливо в умовах насиченого рельєфу, де необхідно проводити ще й протиерозійний обробіток. Звичайно, при використанні гусеничних тракторів, чи колісних з додатковими наборами спарених коліс дані проблеми з тиском на ґрунт можна в значній мірі нівелювати, а контурний обробіток дозволяє мінімізувати розвиток ерозійних явищ.

Система захисту рослин при неправильному плануванні може спровокувати не тільки захист рослин, а навіть їх загибель. Сучасні висококонцентровані препарати в дозах 1-2 л/га, дуже чутливі до так званого людського фактору, і у випадках передозування можуть загинути не тільки адресати (буряни чи шкідники), а й культурні рослини чи корисні комахи. Причому не тільки в ареалах оброблених полів. А їх залишкові концентрації можуть зберігатися в ґрунтах роками чи їх десятками (згадаємо функцію ґрунту, як глобального фільтру). Тому на питання чи виснажує система захисту рослин ґрунт можна сказати що ні, а на питання чи шкодить ґрунту – однозначно так.

Підсумовуючи вищесказане, відповімо на питання, винесене в назву статті: чи сучасне агровиробництво призводить до деградації ґрунтів? Знову ж таки розділимо його на 2 варіанти в сенсі розуміння сучасного агровиробництва:  1) як поточного середнього рівня агротехнологій в Україні та 2) досягнутого їх максимального рівня в світі. Доводиться констатувати, що середній рівень агротехнологій в Україні бажає поки бажати кращого. Звичайно вже є й сучасні господарства, але тенденції щодо деградацій ґрунтів поки не змінені в кращий бік (див. «Національна доповідь “Про стан родючості ґрунтів України”»). Відповідь на другий варіант питання все-таки позитивна. Точне землеробство, або precision agriculture (farming) – ось ключ до успіху і майбутнє сільського господарства. Дана система управління продуктивністю сільськогосподарських культур, базується на використанні комплексу супутникових та комп’ютерних технологій. Це дозволяє розрахувати кількість насіння, добрив та інших ресурсів для кожної ділянки поля з точністю до метра. З наростанням роботизації це можна буде робити включно для кожної рослини. Сподіваємося, що вже в недалекому майбутньому Україна стане лідером світового агровиробництва при використанні саме цих технологій. Наші ґрунти це дозволяють. Необхідно охороняти їх, зберегти для нащадків, і вони віддячать. Захистимо наші ґрунти!

 

Comments are closed.