Ми розмовляємо з людиною, яку знають не лише в Україні, але й далеко за її межами – з професором Володимиром Володимировичем Лихочвором. Тема нашої розмови – покривні культури. Сьогодні ми помічаємо серед аграріїв все більший інтерес до їх використання, тож пропонуємо до уваги наших читачів інтерв’ю із одним з найкращих спеціалістів в сфері рослинництва.

– Володимире Володимировичу, що таке покривні культури?

– Тут дуже цікаво. Бачите, класична агрономічна наука розуміє під покривними культурами ті, які вкривають поле зверху. Що мається на увазі? От посіяли конюшину, в конюшину посіяли, до прикладу, ячмінь, так от саме ячмінь і буде покривною культурою в розумінні класичної агрономії. Тобто покривними культурами вважались ті, з яких збирають урожай – це в основному були ярі чи озимі зернові. Сьогодні ж я бачу, що ототожнюють сидерати і покривні культури. В цьому розумінні сидерат, покривна культура, пожнивна культура – синоніми. Тому в мене до вас питання: ми говоритимемо про покривні культури в розумінні класичної агрономії чи агрономії сьогодення?

– Мабуть, давайте будемо орієнтуватись на загальнопоширене в середовищі агровиробників розуміння покривної культури в якості сидерату. То які культури використовують як сидерат?

– Варіантів тут дуже багато. Найпоширенішими сидеральними культурами є злакові, хрестоцвіті, бобові. Гірчиця біла і редька олійна є найбільш розповсюдженими, так як вони скороспілі, дають багато зеленої маси, редька більше – її інколи потрібно спершу дискувати, а вже потім приорювати. Норма посіву цих культур – 15-20 кг на гектар. Хороша культура – озима суріпиця, яка весною швидко росте і в кінці квітня формує повноцінну зелену масу, зацвітає. Її можна в кінці квітня приорювати і сіяти культури, які мають пізні строки сівби – кукурудзу, сою. З бобових хороші – люпин, горох, вику. Але норми висіву по цих культурах – 200 кілограм, і тут є великі затрати. Плюс існують ризики: якщо буде мало вологи, то вони погано зійдуть, і господарство намарне витратить гроші. З гірчицею і редькою витрати менші, в цьому вони виграють. А якщо говорити про вміст елементів живлення, то бобові, звісно, одні із кращих, але і хрестоцвіті хороші. Шикарним сидератом є жито, яке оздоровлює поле. Але озимі сидерати можна сіяти, якщо в подальшому планується пізня культура, а якщо ми хочемо весною сіяти ячмінь чи яру пшеницю, то треба вибрати щось інше. Можна сіяти і гречку, але мало хто піде на те, щоб цю культуру пустити на сидерат – гречка сьогодні дорога.

Без  вологи не буде сидерату

– Ось до прикладу хороший варіант: після збору зернових в липні-серпні сіяти редьку олійну або гірчицю білу. Культуру зібрали, солому розкидали, дискуємо і сіємо. Дуже важливо проводити посів якнайшвидше, а в ідеалі проводити його разом з дискуванням – техніка сьогодні дозволяє це робити. Тому що втрачається волога. Якщо волога є, то за два місяці редька виростає до поясу – до 200 центнерів зеленої маси може нарости. Якщо ж запізнитись з посівом, то волога втече – влітку це дуже швидко. Посів вийде поганим, і ми не отримаємо тієї користі від сидеральної культури, яку могли б отримати при грамотному посіві. Тобто потрібно дивитись на поле, щоб там була волога, і треба старатись не втратити тіньову вологу після збору урожаю. Без вологи не буде сидерату. В кінці вересня ми її приорюємо – і можемо сіяти якусь озиму культуру. Або інший варіант – приорювати в кінці жовтня, і тоді вже працюємо весною. Це добре, оскільки протягом серпня-жовтня поле є покритим культурою, а не пустує.

– Яка користь цих культур?

– Вони слугують джерелом живлення для рослин – в їхній зеленій масі є всі необхідні новим рослинам елементи. Щоправда, це не відміняє необхідності вносити добрива. Бобові, хрестоцвіті беруть елементи живлення з нижчих горизонтів завдяки своїй стрижневій кореневій системі. Завдяки використанню сидерату покращується структура грунту, туди краще проникає кисень, волога. Тобто фізичні властивості значно покращується, зростають урожаї. Також, дуже важливо, що покривні культури захищають ґрунт від ерозії. Найкраще це видно на схилах, але захисту від ерозії потребують усі поля в країні.

– Чи є практика використання таких культур поширеною сьогодні в Україні?

– Вони використовуються, але проблема в тому, що аграрії протягом останніх 4-5 років розчарувались у посіві сидеральних культур. Причина – відсутність дощів в другій половині літа. А без вологи хорошого сидерату не буде. От посіяв господар ту ж редьку, а вона погано зійшла, бо їй бракує вологи. Відповідно – витрати пішли, а результату нема. Тому в господарствах зараз дуже обережно ставляться до посіву пожнивних культур. 2017 рік в плані погоди уже був кращим. В мене є думка, що якщо держава хоче дбати про збереження родючості ґрунтів, то варто, щоб вона компенсувала вартість сівби сидерату за спеціальною програмою. Тут затрати невеликі, а користі буде чимало. Це стимулюватиме поширення сидератів, а посів сидерату – найефективніший спосіб зберігати родючість грунту.

– Які проблеми можуть виникнути в аграріїв при посіві цих культур?

– Ключовий фактор успіху – наявність вологи. Далі – хвороби і шкідники. Якщо говорити про хрестоцвіті, то їх хвороби практично не вражають, можуть бути проблеми з блішкою, але практика показує, що втрати через це невеликі. От злакові, особливо овес, поражаються іржами, і це вже може перерости в проблему. Дуже важливо дотримуватись сівозміни – не сіяти культури того самого виду, тієї ж родини, що й основна культура, бо тоді існує ризик зараження хворобами.

– Чи є розрахунки економічної ефективності використання сидератів?

– Це вигідно. По зернових приріст може бути до 5 центнерів. Хоча тут рік на рік не схожий.

– Чи є якісь особливості використання сидератів в різних кліматичних зонах в Україні?

– Головне – щоб була волога. А на півдні з цим складніше ніж у нас, в Західному регіоні. Потрібно дивитись на погоду – прогнози сьогодні є, і якщо ми бачимо, що після сівби дощу не буде кілька тижнів, то може краще не сіяти, або відкласти посів.

– Поширеною є практика дискування пожнивних культур без заорювання.

– Так, сьогодні до половини площ в країні обробляється саме таким чином. Перевага плуга в тому, що він закидає в землю зелену масу і після нього менший пресинг по хворобах йде, але водночас він провокує ерозійні процеси. Дискування ж економічно вигідніше і воно більше береже ґрунт.

– Що ви б порадили тим аграріям, які вагаються, чи сіяти їм покривні культури/сидерати?

– Це дуже корисний агрозахід, який себе виправдовує. Тільки по-перше – необхідно обдумано вибрати культуру, виходячи з власної сівозміни. Я кажу, що гірчиця біла чи редька олійна – одні з найкращих культур у будь якому випадку, тому що в них малі норми висіву на гектар, вони добре сходять. Чудово, якщо господарство матиме технічну можливість сіяти разом з дискуванням. Важливо, щоб була волога – якщо її нема і дощів не передбачається, то сіяти не варто.

– Дякую за корисну інформацію та поради.

Спілкувався Володимир Гуменецький

Comments are closed.