protected-geographical-indication Сучасні процеси у світовому сільському господарстві диктуються новими тенденціями в бізнесі, економіці, суспільстві, зрештою, екологічному становищі на планеті. На сьогоднішній день існує величезний асортимент харчових продуктів, унаслідок чого у споживачів постає питання – яку продукцію та яким чином обирати? Споживачі почали зважати на те, наскільки безпечну та чисту їжу вони споживають, з’явилися додаткові критерії вибору. Завдяки цьому, зокрема, розпочалася популяризація органічного виробництва. У країнах Європи існують масові запити від споживачів щодо прозорості виробництва того чи іншого продукту. Люди обирають те, що краще знають та чому довіряють. А виробники, відповідно, пристосовуються до нових реалій та шукають нові шляхи просування та засоби захисту своїх харчових продуктів.


Цього разу ми присвячуємо рубрику «Актуально» ефективному маркетинговому інструменту для виробників, який допомагає підвищити статус харчової продукції, захистити традиційні методи виробництва та отримати довіру споживача. Йдеться про
географічне зазначення (ГЗ). Це один із видів добровільного додаткового захисту товарів від недобросовісної конкуренції та ефективний інструмент колективного просування товарів на ринках. ГЗ використовується для позначення товарів, які походять з певного географічного місця.

Цей інструмент вже тривало використовується в багатьох країнах світу, в Україні ж до нього тільки починають звертатися. Наша редакція поспілкувалась з представницями проекту, що фінансується Європейським Союзом (ЄС), який займається вдосконаленням системи ГЗ в Україні. Лідія Єршихіна, національний експерт з маркетингу та комунікацій, та Євгенія Ніколайчук, національний експерт з вина та міцних напоїв, радо погодились дати нам інтерв’ю, в якому максимально висвітлили цікаві питання щодо ГЗ в Україні.

Розкажіть, будь ласка, як був створений Ваш проект.

Л.Є.: В Україні система ГЗ існує вже майже 20 років. Із підписанням Угоди про асоціацію з ЄС з’явилася потреба у вдосконаленні цієї системи відповідно до європейських стандартів, щоб взаємовизнання ГЗ, зареєстрованих в Україні та ЄС, відбувалося майже автоматично. Тоді ЄС вирішив надати Україні технічну, тобто експертну, допомогу, та наша команда розпочала роботу у вересні 2017 року. До нас пошуком та аналізом харчових товарів з особливими властивостями, які могли б отримати захист ГЗ, займалися різні групи експертів. Так, команда французького проекту, що завершився минулого року, працювала з традиційними продуктами Закарпаття, зокрема з бринзою. Наш проект має набагато ширші межі – ми працюємо з виробниками на всій території України. Наразі ми особливу увагу приділяємо вину, спиртним напоям, сиру та меду. Попереду в нас ще два роки, і ми впевнені, що встигнемо попрацювати й з виробниками інших товарів.

Які передумови мають бути, аби виробники могли зареєструвати географічне зазначення?

Л.Є.: Головне, щоб унікальна якість товарів була зумовлена географічним місцем виробництва: ґрунтовими та кліматичними особливостями, традиційними методами виробництва, людськими ресурсами. Продукція повинна мати якусь «родзинку» та, бажано, багаторічну репутацію. Споживач, зазвичай, має відразу асоціювати товар з такого регіону з певною якістю чи смаковими особливостями. Подивіться, як розбирають кавуни на ринках, коли на табличці написано «Херсон. Солодкий»! Крім того, поняття географічного зазначення тісно пов’язане з поняттям простежуваності продукції: від вирощування сировини – до кінцевого етапу виробництва процес має бути прозорим для споживача.

Які переваги для виробника дає отримання географічного зазначення?

Л.Є.: Це є потужний маркетинговий хід. Таке зазначення гарантує споживачу унікальні якісні показники товару, що дозволяє виробнику продавати його дорожче. До того ж, це відкриває шлях на європейські ринки, де попит на такі товари постійно зростає. Відкрита інформація про походження сировини, можливість ознайомлення з деталями процесу виготовлення продукції переконують споживача набагато краще, ніж реклама бренду. Тут варто зазначити, що ГЗ – колективна власність, адже будь-хто на цій географічній території зможе використовувати це зазначення, якщо виготовлятиме продукцію відповідно до вимог, визначених групою виробників, які це ГЗ зареєстрували вперше. Але це хороша можливість для розвитку малих фермерів, які виробляють традиційні локальні продукти. ГЗ дозволяє гучніше заявити про себе на ринку та підвищити туристичну привабливість свого регіону.

– Є.Н.: Також географічне зазначення – це спосіб захистити репутацію власного продукту. Гарний приклад в цьому контексті – вино з винограду італійського сорту Просекко. Автентичні італійські виноробні у 2009 році захистили продукт географічним зазначенням, оскільки у різних країнах вирощувався цей сорт винограду, а на етикетці, відповідно, писали «Просекко», але якість у багатьох виробників була сумнівна, що дуже псувало репутацію вина з цього сорту в цілому. Після здобуття географічного зазначення писати на етикетці «Просекко» ніхто, окрім італійських виноробень, не має права. Відповідно, й суттєво зросла ціна на це вино.

Як відбувається процедура реєстрації географічного зазначення?

Є.Н.: Географічне зазначення реєструється групою виробників, найчастіше об’єднаних в асоціацію (не плутати з кооперативом – ред.) унікального формату. В таку асоціацію вступають виробники сировини, переробники та навіть іноді продавці з одного регіону. Це вже відпрацьована структура в багатьох європейських країнах. Асоціації функціонують за різними схемами, найчастіше – за рахунок внесків їх членів. Великі асоціації мають власних юристів, маркетологів, аби ефективно просувати свою продукцію на ринку та захищати її від недобросовісної конкуренції. Є зовсім маленькі асоціації, що складаються, наприклад, з декількох фермерських сімей, які живуть та працюють десь в глибинці. Взагалі-то асоціація є, по суті, органом самоврядування – всі її члени самі визначають рівень якості продукції та постійно контролюють один одного.

Л.Є.: Отож, виробники об’єднуються в асоціацію, визначають тип товарів, які вони хочуть виробляти, методи виробництва, межі географічної території, аналізують ґрунт і клімат та подають заявку в МЕРТ на отримання географічного зазначення. Призначається комісія, яка проводить аналіз продукції на відповідність заявлених якісних показників – це ціле наукове дослідження, обов’язково проводяться лабораторні аналізи. Далі кожен з членів асоціації отримує свідоцтво на право використання ГЗ.

Органи контролю час від часу перевіряють факт дотримання вимог щодо якості, прописаних у специфікації конкретного ГЗ. У специфікацію можна вносити зміни, якщо виникає потреба зробити вимоги більш суворими чи щось додати. Реєстрація ГЗ діє безстроково.

Які товари підлягають захисту?

Л.Є.: Подати на реєстрацію можна більшість харчових продуктів та напоїв, призначених для споживання людиною, зокрема м’ясо, молочні продукти, рибу, мед, фрукти та овочі, напої, зроблені з екстрактів рослин, хліб, макаронні вироби, випічку, торти та печиво, цукерки та шоколад, пиво, сидр, вино, спиртні напої.

– Є.Н.: Також слід зазначити, що виробник має право випускати під ГЗ якусь одну лінійку з власного асортименту, чим можуть користуватись ті, хто має великі об’єми виробництва без змоги повністю забезпечити себе сертифікованою сировиною з однієї географічної території.

Які принципові відмінності географічного зазначення від торговельної марки?

Л.Є.: ГЗ – це майже завжди колективна власність, в той час як ТМ належить одній компанії. Якість продукції, захищеної ГЗ, детально перевіряється контролюючими органами, що дає об’єктивність в аналізі, в той час як якість ТМ гарантується лише рекламою компанії-виробника. І насамкінець, якість та смакові властивості ТМ, на відміну від ГЗ, часто не залежить від регіону виробництва. Втім, в деяких асоціаціях окремі виробники при успіху їхнього товару можуть почати просувати саме власну ТМ. Це така стратегія – використовувати ГЗ тільки на початковому етапі. В когось це спрацьовує успішно. Варто зазначити, що використати назву ГЗ при реєстрації ТМ практично неможливо, адже це вводитиме в оману споживача щодо справжнього походження товару.

Яка ситуація з географічними зазначеннями в Україні?

Л.Є.: У нашій системі існує багато недоліків, власне, для того наша команда й працює, аби створити в Україні правове поле за європейським взірцем (наразі в Верховній Раді розглядається законопроект 6023 щодо ГЗ – ред.) та забезпечити реєстрацію перших в Україні справжніх ГЗ. Якщо в Європі на сьогодні більше 3000 зазначень, то у нас їх близько 20, частина з яких, по суті, нічим не відрізняється від торговельних марок. Ми активно співпрацюємо з виробниками вина, спиртних напоїв та сиру. Вже створена перша асоціація виробників бринзи у Рахові, яка незабаром подасть на реєстрацію ГЗ. Ініціативна група виробників вина на Одещині, біля озера Ялпуг, теж планує скористатися цим маркетинговим інструментом. Також ми ведемо переговори з виробниками херсонських кавунів та меду. Найбільшу активність та бажання кооперуватись, до речі, виявляють саме виробники меду.

– Як взагалі-то реагують виробники на ідею про створення асоціації?

Л.Є.: По-різному. Цікавляться, але часто виникають питання, як буде функціонувати система на законодавчому рівні, адже в Україні в ньому часто стикаються з недосконалостями – в різних сферах. Одне з ключових завдань нашого проекту – максимально попрацювати над створенням та втіленням грамотної законодавчої бази географічних зазначень.

– Є.Н.: За моїми спостереженнями – у виноробній сфері найчастіше виникає ворожість між великими та маленькими виробниками, вони не бажають кооперуватись, адже мають певні стереотипи у сприйнятті один одного.

Чи організовуєте Ви якісь програми в контексті інформування про географічні зазначення?

Л.Є.: Ми регулярно їздимо в регіони, спілкуємося з різними виробниками, проводимо семінари. Ми вже шукаємо та складаємо список лабораторій та експертів, які потенційно можуть займатися аналізом продукції з ГЗ. Будемо проводити тренінги для цих експертів, а також для державних службовців. Дуже важливо, щоб в них було чітке розуміння, що таке ГЗ, як виявити його потенціал та розробити специфікацію. Об’єм роботи дуже великий, але ми дивимось на це оптимістично. Звісно, існує й низка бюрократичних складностей. Наприклад, в Європі географічними зазначеннями повністю займається Мінагрополітики, у нас в Україні складається так, що за реєстрацію ГЗ відповідає сьогодні відповідає МЕРТ, а компетенція щодо аналізу якісних показників належить Мінагрополітики. Наші колеги з проекту також допомагають правильно розподілити компетенції між різними державними структурами та визначити органи контролю. Зараз в міністерствах формуються директорати, один з них буде відповідати за географічні зазначення.

Крім того, важливою є тема освіти молоді, адже робота з ГЗ потребує ґрунтовного підходу. В ЄС, наприклад, за цією темою діють повноцінні освітні програми. Ми у вересні будемо проводити в Одеській національній академії харчових технологій семінар на тему сенсорного аналізу, який є невід’ємного частиною експертної оцінки продукції з позначкою ГЗ.

Чи дає отримання географічного зазначення в Україні гарантований вихід на ринок ЄС?

Л.Є.: ГЗ сприяє «завоюванню» інших ринків, коли право на вихід вже отримане. Завдяки Угоді про асоціацію з ЄС існує простий шлях визнання українських ГЗ в Європі після реєстрації в Україні – через спеціальний Підкомітет з ГЗ, на засіданнях якого Україна може передати свої ГЗ на розгляд ЄС. Якраз підготовка всієї документації для реєстрації українських ГЗ в ЄС є одним з головних завдань нашого проекту.

Спілкувалась Тетяна Бєлінська

Comments are closed.