У червні 2018 року населення планети Земля досягнуло 7,6 млрд. людей. За останнє століття воно зросло більше ніж на 5 млрд. Згідно прогнозів у 2050 популяція людей становитиме приблизно 9,2 млрд. (за іншими даними 9,6). Ми вирішили проаналізувати, як в даному контексті зміниться ситуація з ресурсами на планеті, зокрема з продовольством, і як треба коригувати технології в сільському господарстві вже сьогодні, аби людство успішно вижило в такій кількості (і навіть ще більшій). І чи зможе воно вижити взагалі?

Демографічний перехід

Коротко розглянемо історію. До XVII ст. населення Землі збільшувалося повільно. Воно становило приблизно 50 млн в 1000 році до н. е. і досягло 500 млн лише в XVII столітті, через 2600 років. Ключові тенденції змін в історії популяції людства відбулися у 17 столітті, коли розпочалася індустріальна епоха. Для традиційного, «доіндустріального» суспільства була характерна висока народжуваність та висока смертність, повна схильність до впливу природних факторів (епідемії, посухи, що змушували мігрувати цілі народи тощо). Діти в такому суспільстві розглядалися як додаткові робочі руки в господарстві. Тому народження дітей мало економічний сенс. Крім того, велика кількість дітей є гарантією продовження роду в умовах відносно високої дитячої смертності.

Процес переходу від традиційного суспільства до індустріального має назву демографічного, і початок його пов’язаний з модернізацією, ростом ВВП, покращенням якості харчування, санітарних умов, медичного обслуговування та росту тривалості життя відповідно. Разом із зниженням смертності відбувається і зниження народжуваності, оскільки у розвиненому індустріальному суспільстві діти повинні тривалий час вчитися, щоб отримати кваліфікацію, відповідну сучасним вимогам. Це призводить до їх виключення з господарського життя. Діти з помічників перетворюються на тягар для дорослих. Батьки змушені витрачати свій час і фінансові кошти для досягнення дітьми високого освітнього рівня. Вони вважають за краще виростити лише одного-двох «високоякісних» дітей, так як велика кількість дітей в сім’ї, як правило, негативно позначається на їх освітньому рівні і подальшій кар’єрі.

В Європі процес демографічного переходу розпочався у 17 столітті і завершився у 19-му, а країни, що розвиваються, вступили в цю фазу лише в 1950-1960 роках. Тобто сучасний світовий демографічний вибух припадає саме на малорозвинені країни.

В даний час процес демографічного переходу завершили Росія, Китай і всі розвинені країни. В процесі різкого падіння народжуваності знаходяться Єгипет, Алжир, також Мексика, Бразилія, Аргентина, ряд інших країн Латинської Америки. В останні роки в Ірані, Туреччині та Тунісі народжуваність знизилася до рівня простого заміщення поколінь. В Ірані народжуваність вдалося знизити завдяки державній політиці обмеження народжуваності, розпочатої в 1989 р.

Число країн з рівнем народжуваності, недостатнім для повного заміщення поколінь, зросла з 13 в 1970 році до 66 в 2002 році. Загальна чисельність населення цих країн досягла 46% людства. Проте, в абсолютному вираженні, населення планети продовжує швидко рости, щорічно збільшуючись на 70-80 млн чоловік, причому 97% приросту припадає на країни, що розвиваються, Африки, Азії та Латинської Америки.

Сучасні тенденції приросту населення

Насправді протягом історії населення не тільки росло, а й часом стрибкоподібно зменшувалося внаслідок руйнівних воєн, затяжних конфліктів і епідемій. І незважаючи на те, що від «чорної смерті» – пандемії чуми – в XIV столітті вимерло 30% населення Європи, а світові війни в XX столітті призвели до загибелі близько 100 мільйонів чоловік (5% населення світу), людство завжди дуже швидко заповнювало втрати і поверталося на колишню траєкторію зростання.

У 2009 році вперше за всю історію людства чисельність міського населення зрівнялася з чисельністю сільського, склавши 3,4 млрд людей. І далі очікується, що все більша частина населення планети представлена городянами (тобто міське населення продовжить зростати швидше, ніж населення світу в цілому), що підтверджується і останніми (на 2013 рік) даними.

У 2010 році близько 60% населення світу проживало в Азії, 15,5% в Африці, 10,4% в Європі. У 2050 році, за середнім варіантом прогнозу ООН, понад половини населення світу проживатиме в Азії, 25% – в Африці, 8,2% – в Латинській Америці, 7,4% в Європі, 4,7% в Північній Америці.

В даний час населення світу збільшується щодня приблизно на 250 тис. чоловік. Щорічний приріст населення на Землі становить до 80 млн осіб.

Ріст чисельності населення в різних регіонах світу неоднаковий: в Африці природний приріст становить 3%, в Латинській Америці — 1,8%, у країнах Європи приріст дуже низький, у розвинених країнах відбувається депопуляція (зменшення населення). На початок XXI століття природний приріст населення планети відбувався майже виключно за рахунок країн, що розвиваються (97%). У зв’язку з нерівномірністю приросту чисельності населення слід очікувати значних геоекономічних зрушень та змін на політичній карті світу. Швидке зростання населення в країнах, що розвиваються різко загострює екологічні і соціальні проблеми, викликає потоки мігрантів в більш благополучні країни.

Ще однією важливою проблемою є нерівномірний розподіл населення по території земної кулі. В даний час близько половини його чисельності проживає всього лише в шести країнах. Більше 90% населення зосереджено в Північній півкулі.

Демографи передбачають, що високі темпи зростання населення світу збережуться до 2025 р. Потім темпи зростання різко знизяться, і після досягнення чисельності населення 12-14 млрд, орієнтовно до 2100-2135 р.р., настане стабілізація. Однак, за деякими прогнозами, необоротна деградація природних систем життєзабезпечення в результаті зміни клімату планети, що може поставити людство на грань виживання, може статися і при стабілізації чисельності населення на рівні 9 млрд людей, за умови збереження масштабів виробничої діяльності.

Найбільш населеною країною планети на той час буде Індія з 1,5 млрд громадян, другою — Китай; Нігерія, США, Бразилія, Пакистан, Індонезія, Бангладеш матимуть населення у межах 235-300 млн осіб; В’єтнам, Ефіопія, Єгипет, Іран, Мексика, Росія, Японія, ДР Конго, Туреччина, Філіппіни — більше 100 млн осіб. Україна, Росія, Білорусь до кінця століття втратять щонайменше 20,5 і 1 млн осіб, відповідно. Україна входитиме до четвертого десятку країн світу за кількістю населення. Найбільш людним континентом залишиться Азія (60% населення планети), частка Африки зросте до 19%, частка населення Європи і Північної Америки знизиться до 17%.

У липні 2015 р. ООН представила щорічну доповідь про світову демографічну ситуацію і перспективи її розвитку. Її автори прийшли до висновку, що майже половина приросту населення припадає на африканські країни. За темпами зростання населення Китай поступився Індії, а число жителів пострадянських країн буде скорочуватися. Згідно з прогнозами, в майбутні десятиліття істотно збільшиться чисельність населення Африки і Азії. Причому на африканські країни доведеться близько половини загального приросту населення.

З іншого боку, через низький рівень народжуваності, чисельність населення низки країн, швидше за все, скоротиться. В основному це стосується європейських регіонів, включаючи країни колишнього СРСР, такі як Литва, Латвія, Молдова, Україна, і Білорусія.

Очікувана стабілізація чисельності людей на планеті почнеться при досягненні середньої тривалості життя — 74,8 року, сумарного коефіцієнту народжуваності — 2,08 %. Приріст населення припиниться лише тоді, коли чисельність і вікова структура жінок у фертильному віці не будуть змінюватись, а загальні коефіцієнти народжуваності і смертності зрівняються. Прогнозовано це відбудеться наприкінці XXI століття, коли кількість людей на планеті сягне позначки у 11-12 млрд.

Проблеми внаслідок перенаселення

Нестача прісної води. Споживання прісної води на планеті за останні 50 років потроїлася, а зрошувані площі за цей період збільшилися в 2 рази, що пов’язано в першу чергу з демографічним зростанням. За розрахунками експертів ООН, в 2030 р. 47% світового населення будуть жити під загрозою водного дефіциту. Тільки в Африці до 2020 року через зміни клімату в цій ситуації виявиться від 75 до 250 млн осіб. Брак води в пустельних і напівпустельних регіонах викличе інтенсивну міграцію населення.

Виснаження паливно-сировинних та енергетичних ресурсів. У XXI столітті в усьому світі намітилася стійка тенденція виснаження легкодоступних запасів викопних енергоресурсів і підвищення собівартості їх видобутку. З моменту початку копалин, швидкість споживання енергії з усіх джерел зросла ще швидше, ніж населення світу. З 1970 по 1995 рр. споживання енергії збільшилося на 2,5% на рік (подвоєння кожні 30 років) у порівнянні із зростанням населення у світі на 1,7% на рік (подвоєння кожні 40 років). Протягом наступних 20 років підвищення споживання енергії прогнозується на 4,5 відсотка на рік (подвоєння кожні 16 років) та населення – на 1,3 відсотка на рік (подвоєння кожні 54 роки).

Забруднення навколишнього середовища та зміни клімату. Одним з найбільш негативних наслідків індустріалізації, викликаної необхідністю прискорення виробництва для підтримки доходів зростаючого населення, є забруднення навколишнього середовища. Забруднення води, повітря, ґрунту призводить до зростання захворюваності населення, погіршення середовища його проживання. За деякими оцінками, від 60 до 80% всіх онкологічних захворювань, а також стійке зростання поширення різних видів алергії і хронічних захворювань – це результат присутності хімікатів в повітрі, воді та продуктах.

На думку фахівців провідних світових наукових організацій, глобальне потепління клімату на планеті, починаючи з середини XX століття, пов’язане зі збільшенням концентрації вуглекислого газу в атмосфері («парниковим ефектом») через зростання промисловості, що спалює органічне паливо. Збільшення концентрації вуглекислого газу в атмосфері, в свою чергу, призводить до зменшення кількості фітопланктону на 1% в рік в світовому океані, який виробляє близько 50% кисню на планеті. Збезлісення прискорює цей процес. У підсумку, якщо не будуть прийняті міжнародні заходи зі скорочення викидів парникових газів, потепління клімату може привести до засух і поступового зниження продуктивності сільського господарства в найбільш густонаселених тропічних і субтропічних регіонах, скорочення рибних запасів океану.

Чи загрожує людству голод?

Дані світового земельного фонду

На сьогодні світовий земельний фонд складає 13,4 млрд. га. Найбільш цінні оброблювані землі займають всього 11% світового земельного фонду. Такий же показник характерний для СНД, Африки, Північної Америки. Для зарубіжної Європи цей показник вищий (29%), а для Австралії та Південної Америки – менш високий (5% і 7%). В Україні частка сільськогосподарських угідь у загальній структурі земель становить 70%, орних земель – понад 55%, що є одним з найбільш високих показників в Європі і світі. Забезпеченість ріллею також досить висока, в середньому на одного жителя 0,78 га (для порівняння: у Великобританії – 0,12 га, в Німеччині – 0,20 га, в середньому по Європі – 0,26 га, в світі – 0,29 га).

За розораності території на першому місці знаходитися Данія (60,5% від загальної площі). Також вона висока в Україні, Польщі, Японії та Німеччини.

Скорочення сільгоспугідь

В даний час використовується практично вся або майже вся придатна для обробки земля. Розорювання нових, менш зручних площ може привести до подорожчання сільськогосподарської продукції і до негативних наслідків для навколишнього середовища, як це вже сталося в зоні нестабільного землеробства, наприклад в ряді країн Африки. Близько 30% зрошуваних і 73% пасовищних земель у світі піддаються опустелюванню. Зростання потреби в сільськогосподарських площах вже призвів до знищення 60-80% площ лісів на планеті, щорічне скорочення площі лісів з 2005 р. становить до 13 млн га на рік. Хоча сільськогосподарські площі все ще збільшуються, відбувається це уповільненими темпами, причому ріст орних земель помітно відстає від розширення сільськогосподарських угідь. Згідно з даними ФАО, частка сільськогосподарських земель за останні 30 років зросла з 33,13 до 35,71% всієї суші, а частка ріллі – з 10,41 до 11,03%, тобто на частки відсотка. Площа оброблюваних земель за 1961-1990 роки збільшилася з 1,3 млрд га. до 1,4 млрд га. За останні 15 років вона збільшилася ще на 360 млн. га. Практично відбулася стабілізація площі орних земель.

Ситуація з продовольством

В розвинених країнах спостерігається криза перевиробництва продовольства, а в аграрних – навпаки, однією з найгостріших проблем є продовольча проблема (проблема недоїдання і голоду).

У 2017 році ФАО випустила матеріал «До миру без голоду. Стан справ в області продовольчої безпеки та харчування у світі». На думку фахівців ФАО, не дивлячись на рекордні врожаї, виробнича база сільського господарства в останні роки є вкрай нестабільною на тлі ознак виснаження підземних вод, забруднення навколишнього середовища і втрати біорізноманіття, що свідчить про кінець існуючої моделі «зеленої революції». Тим часом, щоб прогодувати зростаюче населення світу, до 2050 р. буде потрібно збільшити глобальне виробництво продовольства на 50-60%, в основному на вже існуючих орних землях і в умовах зміни клімату. Вихід фахівці ФАО бачать у переході на екологічно чисте сільське господарство, з використанням природних екосистемних процесів (концепція «Зберегти та примножити»).

Крім того, в докладі відмічається, що «Після неухильного скорочення протягом десятиліть, частка страждають від голоду людей в світі знову починає рости і становить 11 відсотків населення планети… Положення в області продовольчої безпеки помітно погіршилось в ряді країн Африки на південь від Сахари, Південно-Східної і Західної Азії. У більш помітною мірою таке погіршення виявилося на тлі конфліктів, часто посилених засухами або повенями (нерідко пов’язаними з феноменом “Ель-Ніньо” і зміною клімату)… У більшості регіонів все гостріше постає проблема надмірної ваги у дітей у віці до п’яти років, а частка дорослого населення, яке потерпає від ожиріння, збільшується у всіх регіонах планети. Одночасно виявляються різні форми неповноцінного харчування, в деяких країнах висока поширеність недостатнього харчування дітей поєднується з високою часткою схильного ожиріння дорослого населення». Тобто проблема є гострішою та глибшою, ніж прийнято думати – для зростаючої кількості людства треба забезпечити повноцінне харчування, а не абияке харчування по факту.

Декілька шокуючих фактів про тваринництво

Чисельність людей зростає приблизно на 1,2% на рік, а кількість домашніх тварин зростає приблизно на 2,4% на рік. До 2050 року планета повинна буде підтримувати близько 120 млн. тонн додаткових людей та 400 млн. тонн додаткових сільськогосподарських тварин. Вирощування цих тварин вже використовує три чверті світових сільськогосподарських угідь. Третина наших зернових культур використовується для годування худоби: це може зрости приблизно до половини до 2050 року. Тваринництво створює близько 14% світових викидів парникових газів: трохи більше, ніж виробництво світових автомобілів, вантажних автомобілів, автобусів, поїздів, кораблів і літаків.

Ефективні шляхи в існуючій ситуації не такі радикальні – просто треба мислити на роки вперед

Тож як прогодувати стільки мільярдів людей, не руйнуючи Землю? Сьогодні світове виробництво відбувається в таких темпах, що природні цикли не встигають відновлюватись. Глобальне сільське господарство в даний час виробляє близько 4000 калорій на душу населення в день – подвійне, що потрібно кожній людині. «Сьогодні ми можемо нагодувати набагато більше людей, ніж нас є“, – заявив керівник Світової продовольчої програми ООН в Берліні Ральф Сідхофф. – “Але ми витрачаємо надмірну кількість продуктів, які ми виробляємо, і нам бракує ефективного виробництва, особливо в Африці. Фермери в сільських районах деяких африканських та азіатських країн все ще не мають необхідних засобів для отримання хорошої врожайності сільськогосподарських культур, зловживаючи великими землями“. 

Рішення продовольчої проблеми пов’язано не тільки зі збільшенням виробництва продуктів харчування, а й з розробкою стратегій раціонального використання продовольчих ресурсів, в основі яких має лежати розуміння якісних і кількісних аспектів потреби людини в харчуванні. Іншого виходу ніж пошук шляхів максимальної економії ресурсів та збереження ґрунтів, лісів, вод, повітря – немає. Потрібно максимально використовувати розумні технології. Комбінувати галузі, адже природа вчить симбіозу видів (наприклад, в Китаї є успішною практика розведення риби на рисових полях, і та риба поїдає шкідників рису). Рахувати кожну мікродозу використаної води, добрив, хімічних речовин, енергетичних ресурсів, землі та часу, в кінці кінців, адже його лишилось не багато…

Підготувала Тетяна Бєліньська

Джерела:

Статті «Население Земли», «Перенаселение», «Демографический переход», «Зеленая революция» на ru.wikipedia.org

Стаття «К миру без голода. Положение дел в продовольственной безопасности и питаня в мире» на www.fao.org

https://www.dw.com

https://www.theguardian.com

Comments are closed.