Приносимо у кишенях, а вивозимо машинами

Академік Власюк П.А.

Аграрна галузь України з кожним роком показує невпинний ріст та інтенсивний розвиток технологій у рослинництві. Так, підтвердженням цього є рекордний збір урожаю зернових культур у сезоні 2018 року, який на 1 грудня склав понад 68 млн тонн збіжжя, і це незважаючи на доволі складні кліматичні умови цього року. Поясненням цього факту є не збіг обставин, а планомірний ріст інвестицій в агробізнес, вдосконалення та адаптація технологій вирощування.

Ускладнення умов виробництва викликані перманентними кліматичними катаклізмами та сталим зростанням цін на виробничі ресурси. В такій ситуації аграрії вимушені адекватно реагувати на зміни умов вирощування задля дотримання належного рівня рентабельності.

У структурі виробничих витрат вартість мінеральних добрив складає від 20 до 45%, в свою чергу найбільшу частку з них займає вартість азотної групи. Специфікою ефективного використання азотних добрив є врахування всіх їхніх особливостей під час застосування. Справа в тому, що азотні добрива найбільш рухливі, тобто у разі недотримання умов застосування вони здатні втрачатися з кореневмісного шару чотирма шляхами: через вимивання нітратів, денітрифікацію газоподібних форм, вивітрювання аміаку та необмінне поглинання амонійних форм.

Для мінімізації втрат азоту,  підвищення врожайності та прибутковості виробництва управління азотом має враховувати культуру, під яку його вносимо, та умови, за яких проводимо удобрення. Не менш важливою є оптимізація живлення культур за іншими елементами, так як згідно Законів Мінімуму та Оптимуму ефективно використати азот із мінеральних добрив рослини спроможні лише за умови доброго забезпечення іншими елементами живлення. Особливо вагому роль в азотному живленні відіграють такі елементи як сірка, молібден, мідь та марганець. Про особливості впливу цих елементів на азотний обмін ми поговоримо далі.

Сірка

Серед усіх макро-, мезо- та мікроелементів сірка має з азотом найтісніший взаємозв’язок, тобто вплив на засвоєння та трансформацію азоту в рослинах.  Всі білкові сполуки включають амінокислоти, що містять сірку, тому стає зрозумілою її роль у білковому обміні та засвоєнні азоту з ґрунту. Крім того, сірка входить до складу багатьох фізіологічно активних сполук, таких як біотин, тіамін, коензим А, глютатіон, ліпоєва кислота та ін. Ці сполуки приймають участь не лише в азотному (білковому) обміні, але і в інших не менш важливих процесах метаболізму.

За чутливістю до вмісту в ґрунті та виносу сірки з врожаєм культури діляться на такі групи:

  • високочутливі – хрестоцвіті (ріпак, гірчиця). Винос з урожаєм 45 – 85 кг/га;
  • чутливі – айстрові (соняшник) та бобові (соя, горох). Винос з урожаєм 20 – 40 кг/га;
  • малочутливі – зернові, картопля. Винос з урожаєм від 15 – 25 кг/га.

Відповідно, плануючи систему живлення культур, у першу чергу азотне удобрення, норму сірковмісних добрив потрібно визначати залежно від норми азотного живлення та чутливості культури до сірки.

Так, оптимальним співвідношенням азоту до сірки для удобрення культур першої групи є 1:5-6, для культур другої групи – 1:7-8, для третьої групи – 1:8-10. Завдяки оптимальному поєднанню азоту та сірки інтенсивність засвоєння азоту з мінеральних добрив та ґрунту зростає на 15-25%, зростає і вміст білків (клейковини), олійність у технічних культур.

Найбільший дефіцит сірки проявляється на легких ґрунтах, з низьким вмістом гумусу та у регіонах з середньорічною кількістю опадів більше 600 мм.

Молібден

Цей мікроелемент потрібен рослинам в меншій кількості ніж бор, марганець, цинк та мідь, але і він є не менш важливим. Найбільше значення молібден має у азотному живленні бобових культур завдяки тому, що цей елемент входить у склад двох ферментів нітратредуктази та нітрогенази. Останній фермент відповідає за процес переведення в доступний стан атмосферного азоту під час симбіотичної азотфіксації бульбочковими бактеріями. В свою чергу нітратредуктаза відповідальна за відновлення в рослинах нітратів до нітритів у процесі білкового обміну.

За оптимального забезпечення рослин молібденом покращується засвоєння нітратного азоту з ґрунту, зменшується його вміст у вирощеному врожаєві та суттєво зростає рівень азотфіксації.

Найбільш чутливими культурами до застосування молібденових добрив є бобові, цукровий буряк, ріпак та пшениця.

Найбільший дефіцит молібдену проявляється на ґрунтах з кислою та лужною реакцією ґрунтового розчину (рН 4,5-5,5 та 7,5-8,0).

Мідь

Мідь входить до складу більше 10 металоферментів, що відіграють важливу роль у процесах метаболізму рослин. В свою чергу на азотний обмін мають прямий вплив такі ферменти, що містять мідь: нітритредуктази, гіпонітритредуктази та редуктаз окису азоту. Вони впливають на трансформацію мінерального азоту в рослині в органічну форму.

Найбільш чутливими до вмісту міді в ґрунті та виносу з урожаєм є зернові культури, цукровий буряк, соняшник та горох. Потреба у застосуванні міді зростає за збільшення норм азотного удобрення.

Найбільший дефіцит міді проявляється на піщаних, супіщаних та торфових ґрунтах, також мідь переходить в недоступний стан за рН ґрунтового розчину більше 7.

Висновки:

  1. Для підвищення ефективності застосування азотних добрив та збільшення врожайності культур необхідна оптимізація мінерального живлення не тільки за фосфором, калієм та сіркою, але й за вище висвітленими мікроелементами.
  2. Застосування сірки, молібдену, міді потрібно поєднувати із внесенням азотних добрив незадовго до періоду активного споживання азоту рослинами.
  3. Найбільш оптимальним способом спільного застосування азотних добрив з мікроелементами синергістами є приготування сумішей КАСу з необхідним співвідношенням за сіркою, молібденом та міддю.

Технологія приготування сумішей рідких добрив, норм та термінів застосування розроблена спеціалістами проекту FreeFarm.

Олег Пелипенко, керівник агрономічного супроводу проекту FreeFarm

 

Comments are closed.