Глухова Н. А.

К. с. н., провідний науковий співробітник

Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН

Важко передати словами, яка із сільськогосподарських культур не зазнала на свою адресу стільки суперечливих відгуків, як не ріпак. Ставлення до ріпаку, яке на сьогодні склалось, можна зрівняти лише тільки зі ставленням до ГМО-продуктів. На жаль, причинами тому стало нехлюйське ставлення окремо взятих виробників, порушення технологічного процесу вирощування ріпаку та нехтування екологічною безпекою довкілля.

Існує думка, що ріпак дуже виснажує землю. Так, дійсно, ріпак це та сільськогосподарська культура, яка дуже вимоглива до обробітку та родючості ґрунту. На формування додаткової тонни насіння необхідне внесення 200 кг азоту (фізичної величини). Але мало хто зважає увагу на те, що з землі забирається лише стільки елементів скільки пішло на формування насіння, решта у вигляді пожнивних решток повертається у землю.

Економічний ефект при вирощуванні ріпаку достатньо суттєвий, коливається не тільки від погодних умов року, але і від кількості агротехнічних операцій. Так, за традиційного обробітку ґрунту, двох обприскувань восени та двох обприскувань у період весна-літо, при внесені добрив і мікродобрив восени та навесні затрати на один гектар можуть сягати 4-5 тис. грн. Середня врожайність ріпаку за даної схеми вирощування може дорівнювати 3,5-4,0 т/га. За ціною однієї тони товарного насіння ріпаку 9 тис. грн. (розрахункова) та врожайності 3,5 т/га економічний ефект приблизно  27,5 тис. грн.

Напрями використання ріпакової олії залежать не стільки від об׳ємів виробництва, а скільки від національних особливостей країни-споживача та пріоритетів народонаселення. Якщо Індія, Китай та країни Ближнього Сходу ріпакову олію використовують переважно в харчуванні, то Європейські країни – в промисловості, для виготовлення капронів, мастил, біодизелю, тощо. Америка та Канада, де розвинене харчування в системі fast-food, ріпакова олія має попит у всіх сферах виробництва. В Україні продукти переробки ріпаку широко використовуються у всіх сферах, але більша частина виробленого насіння ріпаку експортується.

Агротехнічне значення ріпаку

За норми висіву ріпаку на сидерат 5-6 кг/га та щільності стеблостою висотою 40-50 см удобрювальна здатність зеленої маси ріпаку дорівнює близько 10 тонам навозу. За дослідженнями Т. Мельничука і О. Стельмаха використання ріпакових посівів на зелені добрива підвищує продуктивність ярого ячменю на 4-6 ц/га, картоплі – на 25-40 ц/га, коренеплодів – на 35-70 ц/га.

Ріпак сприяє покращенню структури ґрунту. Озимий ріпак розвиває потужну кореневу систему, на одному гектарі після скошування залишається приблизно 60 ц кореневих залишків. Кореневі залишки ріпаку з-за раннього звільнення розкладаються до посіву наступної культури, що сприяє виникненню проходів, завдяки яким ґрунт розпушується, покращується його аерація та проникнення дощової води. Особливістю ріпаку є і те, що його кореневі виділення здатні переводити із важкодоступних у доступні для рослин форми – це дозволяє не тільки зменшити кількість фосфорних добрив, а і уникнути зафосфачювання земель.

Ріпак значно покращує фітосанітарний стан поля. При використанні ріпаку в якості проміжної культури в картоплярстві знижується ураженість бульб картоплі раком. Наразі ріпак розглядають як фітореагент для реабілітації забруднених ґрунтів, особливо для очищення від радіонуклеїдів.

Ріпак як альтернативне джерело енергії

За кордоном найбільшої уваги ріпаку як біоенергетичній культурі приділяють країни ЄС та Північної Америки. Економісти та політологи США розглядають розвиток біоенергетики як забезпечення національної енергобезпеки. Враховують, що використання біопалива має економічні переваги та дозволяє фермерам знижувати вартість сільськогосподарської продукції і успішно конкурувати на світовому ринку. В країнах ЄС головним пріоритетом у використанні біопалива є покращення екологічної ситуації довкілля. Лідером у споживанні біодизелю є Німеччина.

Економічно виважена доля земельних угідь під ріпаком в країнах ЄС невелика. Щоб перекрити дефіцит у ріпаковому насінні, кожного року, за даними АгроOnline, rраїни ЄС імпортують близько 3 млн. т. насіння ріпаку.

Ріпак можливо використовувати для отримання біодизелю, паливно-мастильних матеріалів, твердого палива та біогазу.

Біодизель – метиловий ефір, який одержується шляхом додавання однієї масової одиниці метанолу до дев’яти масових одиниць рослинної олії при наявності невеликої кількості лужного каталізатору. Тверде паливо – різноманітні пелети, брикети, тощо, які є пресованим матеріалом і різняться тільки за розміром. Біогаз – газ, що утворюється при розкладанні зеленої маси, решток, макухи, такого іншого.

Перші варіанти біопалива з ріпаку порівняно із тими, що створені на основі нафти, мали суттєві недоліки. Але на основі ріпаку розробляються нові види палива і удосконалюються існуючі. Так, у Луцькому національному технічному університеті було розроблено нове біодизельне паливо – ізопропіловий естер ріпакової олії. За даними авторів, нове біодизельне паливо на основі ріпакової олії та ізопропілового спирту має меншу токсичність та агресивність у порівнянні з нафтовим дизельним паливом та традиційним біодизельним паливом.

Переваги біопалива:

  • Вихід мінерального дизпалива з олії дорівнює 50-52%.
  • Вміст цетану у метиловому ефірі дорівнює 56-58%. Це дозволяє використовувати його у дизельних двигунах без будь-яких інших речовин, які стимулюють його запалювання.
  • Біодизель має високу температуру запалювання (вище 100°С), що є важливим технічним показником для організацій, які транспортують та зберігають пальне.
  • Під час роботи двигуна проводиться одночасне змащення його рухомого складу, в результаті чого досягається збільшення строку служби самого двигуна та паливного насосу в середньому на 60%.
  • Рослинні олії мають високий індекс в’язкості 162-163 одиниці, тоді як у нафтових олив – 80-100 одиниць. Високий індекс в’язкості знижує механічні втрати на тертя при низьких температурах та дає можливість легкого пуску двигуна в зимовий період експлуатації.
  • Змащувальна властивість рослинних олій значно перевищує нафтові по показнику зносу (Dі). Змащувальна властивість ріпакової олії Dі=0,30 мм, тоді як для нафтових олив Dі=0,40 мм.
  • Рослинні олії на рухомих вузлах механізмів утворюють суцільну плівку, що не є характерним для нафтових олій.
  • При згорянні біодизелю виділяється СО2 у відповідності з його кількістю, вжитою рослиною з атмосфери. Тобто, при забруднені повітря викидами СО2 масова його частка не змінюється, в протилежність до мінерального палива, викиди якого є додатковими і сприяють забрудненню навколишнього середовища.
  • Біопаливо має рослинне походження та виготовляється з олій, які покращують структурний та хімічний склад ґрунту в системах сівозмін.
  • Воно також не чинить шкоди рослинам, тваринам та при попаданні у воду. Воно піддається практично повній біологічній переробці. В ґрунті та воді мікроорганізми за 28 днів переробляють 99 % біодизеля на відміну від мінерального палива.
  • Технічно-досяжний теплоенергетичний потенціал (Етеп) однієї тонни відходів (збиральних решток) ріпаку дорівнює 0,72 т у.п.
  • З однієї тонни макухи можливо отримати 580 м3 біогазу.
  • Основними перевагами біогазу над метаном є: максимальна швидкість згоряння 0,20 – 0,37 м/с, проти 0,4 м/с; октанове число 115-130, проти 110.

Ріпакова олія має попит у багатьох видах промисловості: у хімічній, металургійній, шкіряній, миловарній, текстильній, красильній промисловості, використовується у будівництві та машинобудівництві. На її основі створюються різні види оліф, лаків, фарб, капронів.

Ріпак в харчовій промисловості

Спектр використання ріпаку у харчовій промисловості дуже широкий, але основним харчовим продуктом із ріпаку є олія. Чисельними дослідженнями було доведено, що за показниками якості ріпакова олія не поступається оливковій, а за деякими і перевищує її. Через це ріпак називають «північною оливою». Задля здешевлення виробники оливкової олії до її складу додають ріпакову олію, тим самим не зменшуючи її якість. У Франції та Литві налагоджено виробництво ріпакової олії класу Extra Virgin. В Україні  основні виробники олії з ріпаку ОВ «Олсіда Блек Сі», ТОВ «Дельта Вілмар СНД», ТОВ «Чернівецький ОЖК» (ViOil), ПАТ «Вінницький ОЖК» (ViOil), ПП «Оліяр» та ТОВ «ОЕЗ Градолія». Наприкінці 2018 року, за даними AgroPortal, в Україні було вироблено 108,7 тис. т. ріпакової олії.

Ріпакову олію використовують як у чистому вигляді для приготування різного роду салатів, продуктів в системі fast-food та продуктів, які у своєму рецепті мають переробку олії та поєднання кількох продуктів, це різні види маргарину, майонезу, маринадів, тощо. В рибній консервній промисловості ріпакова олія є одним із головних компонентів.

Характерним для ріпаку є біологічна особливість утворювати ерукову кислоту та глюкозинолати. Ці показники для виробника мають більш відлякуючий характер. Але наявність цих сполук можна регулювати. Під час рафінації ріпакової олії видаляється ерукова кислота. Негативним при цьому є те, що зменшується кількість олії. Рівень глюкозинолатів можна зменшувати за допомогою агротехніки вирощування та своєчасного сортовідновлення. Але наявність ерукової кислоти та глюкозинолатів за лікарськими властивостями є бажаним. Ерукова кислота впливає на роботу серцевого м’язу – міокарду, стимулюючи його роботу. Глюкозинолати впливають на процеси перетравлювання їжі, стимулюючи перистальтику кішківника. Хочу звернути увагу на те, що передозування цими сполуками не може бути взагалі, бо змащування салатів проводиться невеликими порціями олії.

У харчовій промисловості використовується також борошно та макуха з ріпаку, які найчастіше входять до складу борошняних кондитерських виробів.

Недоліком кондитерських виробів за звичайною рецептурою є достатньо висока калорійність, невисокий вміст білка і харчових волокон. Тому, з’явилась необхідність розробки виробів підвищеної біологічної цінності з використанням нетрадиційної сировини.

Останнім часом Вороніжським ДАУ ім. К. Д. Глінки, Росія, була розроблена рецептура печива «Солнечное» на базі цукрового печива «Изобилие» із заміною 5 % пшеничного борошна ріпаковою макухою. Відмінностями від основного рецепту є підвищена пористість за рахунок наявності харчових волокон і білкових речовин, здатних до набухання, а також збалансованим складом амінокислот.

ТОВ «HUNORGANIC» розробляється дієтично-лікувальні продукти. Для хворих на кандидоз (грибкове захворювання) розроблено рецептуру хліба з додаванням борошна виноградної кісточки та з зернами ріпаку.

Ріпак в медицині

Останнім часом актуальним стає питання збалансованого харчування, де їжа повинна бути не тільки джерелом енергії, а і мати оздоровлюючи функції. Таким поєднанням володіють зелені рослини, а особливо проростки – це джерело живих ферментів хлорофілу, амінокислот, вітамінів (особливо вітаміну Є), мінералів.

Вживання проростків ріпаку регулює і відновлює життєво важливі процеси в організмі у любому віці, підвищує імунітет та опір організму до простудних захворювань, стабілізує обмін речовин, підвищує працездатність, покращує полову функцію, відновлює гостроту зору, зміцнює зуби, сприятливо впливає на стан шкіри і волосся.

Дослідники медичної школи Університету Джона Хопкінса виявили, що тридобові паростки Капустяних мають виключно велику кількість протиракових сполук. На основі цього компанією ООО НПО МІКМ, м. Москва, була розроблена вітамінна суміш насіння «Віта Плюс Віво» з додаванням 10 % насіння ріпаку.

Але використання борошна, макухи, паростків і навіть ріпакової олії у чистому вигляді в Україні не набули широкого вжитку. Причиною тому є не стільки смакові якості продукції, а скільки усталені смакові пріоритети народонаселення та родинні традиції.

Ріпак також є і медоносною сільськогосподарською культурою. З одного гектару можна зібрати до 100 кг меду. За складом хімічних сполук ріпаковий мед сприяє кращому відновленню кісткових тканин людини. Ріпаковий мед бджолярі називають «жіночим медом». Він м’яко впливає на стан жіночого організму,  покращуючи здоров’я репродуктивної системи.

Останнього часу протистояння раковим захворюванням стало актуальним. Родина Капустяних у своєму хімічному складі має сульфорафан. На даний час сульфорафан розглядається в якості перспективного індуктора ферментів протипухлинного захисту. За кількістю сульфорафану серед Капустяних перше місце займає Капуста броколі, але ріпак розглядають як перспективний. Якщо у броколі використовуються тільки суцвіття, то у ріпаку використовуються суцвіття, насіння і особливо олія.

У світі були розроблені та на даний час використовуються:

  • Лікувальний засіб для профілактики і зменшення несприятливих проявів гострої алкогольної інтоксикації – симптомів постінтоксикаціонного алкогольного синдрому. Являє собою екстракт насіння або суцвіть.
  • Дієтичний спосіб зниження рівню канцерогенів у клітинах, чим досягається зниження ризику розвитку рака. Винахід відноситься до виробництва і споживання їжі, багатої хємопротекторними сполуками у відношенні до раку.
  • Розроблено дієтичне харчування для онкохворих, яке базується на споживанні каш, овочів з додаванням лляної і ріпакової олій.

Окрім того, ріпакова олія рекомендується для дієтичного і лікувального харчування, так як допомагає виводити шкідливий плазмовий холестерин з організму людини.

Високий вміст лінолевої кислоти сприяє профілактиці і лікуванню таких серцево-судинних порушень, як коронарна недостатність, аритмія, а також інсультів і інфарктів.

Ріпакова олія перешкоджає виникненню тромбів, зміцнює стінки судин. Во Франції лікарі рекомендують споживати ріпакову олію замість оливкової хворим на атеросклероз.

Фармацевтична промисловість застосовує ріпакову олію як у чистому вигляді так і у створені сумішей з іншими оліями, виготовленні кремів і мазей, лосьйонів. Ріпакова олія ефективно зволожує і пом’якшує шкіру, відновлює і підтримує природній гідробаланс шкіряних покривів и волосся, Рекомендується для чутливої шкіри, догляду за нігтями, Активно зволожує шкіру, роблячи її більш еластичною розгладжуючи зморшки, сприяє загоєнню пошкодженої шкіри, Відновлює пошкоджене, сухе, ломке волосся, сприяє загоєнню тріщинок на долонях і губах.

Ріпакова олія за рахунок наявності сульфорафану є профілактичним засобом виникнення вікових плям на шкірі та перешкоджає старінню шкіри.

Ріпак – кормова культура

Ріпак є універсальною кормовою культурою у відгодовуванні тварин. Використовується зелена маса і отриманий з неї силос, ріпакове борошно з насіння, а також відходи олієекстракційного виробництва – макуха та шрот. Ріпакову олію з насіння безерукових сортів також застосовують для виготовлення замінника незбираного молока і підвищення енергетичної цінності комбікормів.

У годівлі тварин використання відходів промисловості та продуктів переробки сільськогосподарської сировини було і залишається актуальним. Біологічна цінність ліпідного комплексу з насіння ріпаку обумовлена підвищеним рівнем поліненасичених незамінних жирних кислот – лінолевої і ліноленової. Білок насіння ріпаку багатий незамінними амінокислотами як лізин, метіонін, цистін і триптофан, а із вуглеводів основну долю становить сахароза.

Ріпакова макуха і шрот – є джерелами мінеральних речовин, багаті жиро- і водорозчинними вітамінами: токоферолом, ретинолом, рибофлавіном, холіном, біотином, а за вмістом кальцію, фосфору, магнію, міді і марганцю перевищують соєві боби. Чисельні дослідники корми з ріпаку рекомендують включати до раціонів дійних корів не більше ніж 30% від маси корму, до раціону птиці у межах – 10-20 %, до раціону свиней – 15%. Але за досвідом німецьких виробників під час автоклавування макухи і шроту із наявності 1,29 % глюкозидів їх вміст знижувався до 0,3-0,8 %. За рахунок автоклавування кількість макухи і шроту може збільшуватись на 5-10%.

Ріпакове борошно підвищує молочну продуктивність. За 100 днів лактації корови, які одержували від загальної поживності раціону 14,5% борошна ріпаку замість злакових концентратів, збільшили продуктивність на 71 кг (5,01% від загальної маси) при чому жирність молока збільшувалась.

Ріпак є незамінною культурою у зеленому й особливо пасовищному конвеєрі для м’ясної худоби, застосування якого подовжується до 300 днів на рік. За використання ріпаку можливо отримувати зелену масу з ранньої весни до пізньої осені.

В 1 кг зеленої маси озимого ріпаку у фазі початку цвітіння міститься 0,14 – 0,16 к. од., 24 – 30 г перетравного протеїну, 2,0 – 2,3 г кальцію, 0,6 – 1,02 г фосфору. Зелену масу ріпаку починають використовувати у першу декаду квітня і дають упродовж 10 днів, оскільки у фазі кінця цвітіння поїдання його різко зменшується. Можливе силосування зеленої маси ріпаку із подрібненою соломою.

Ріпак у рибному господарстві

Рибалки-аматорита, рибні господарства не обходять своєю увагою ріпак. Макуха з піджареного ріпакового насіння та запарене насіння ріпаку використовується у рибному господарстві та риболовлі риб коропових порід (карась, короп, лящ, сазан, товстолобик). Макуха та запарене насіння додаються  під час відгодовування риби та для покращення клювання риби в якості прикорму.

УП «Уніхіпром» у 2008 році було розроблено технологічний процес виробництва підкормки для риб «РАN» на основі продуктів переробки ріпаку, а з 2010 року налагоджене промислове виробництво.

На сьогоднішній час численними риболовами-любителями розроблені прикорми на основі сирої та піджареної макухи, відвареного насіння з ріпаку. Нами були випробувані два види прикорму на основі макухи ріпаку ерукового (технічного) та безерукового (харчового) ріпаку. Прикорм на основі макухи ерукового ріпаку смакував рибам найбільш, за масою та кількістю рибин улов був майже в три рази більший.

Comments are closed.