В.С. Пивовар,

Український науково-дослідний інститут

продуктивності агропромислового комплексу

Сівба є найбільш відповідальним технологічним процесом, тому що від її якості залежить і наступний врожай. Зважаючи на обмежені агротехнічні строки, виправити сівбу чи пересіяти неможливо без великих втрат майбутнього очікуваного врожаю. Тому до сівалок завжди пред’являлись жорсткі агротехнічні вимоги.

У більшості господарств України технологія посіву зернових культур залишається поки що традиційною – оранка відвальними плугами, культивація і посів. Проте оранка відвальними плугами є найбільш енерговитратною операцією на польових роботах і більш того, вона приводить до переущільнення ґрунту і втрати в ньому гумусу.

Технології для приросту виробництва без шкоди навколишньому середовищу

Альтернативою інтенсивним технологіям став мінімальний та нульовий обробіток. Основа цих технологій – зменшення кількості та глибини обробітку, регульованість стікання дощової та талої води, підвищення стійкості поверхні поля до дефляції шляхом збереження ґрунтових грудочок і частини стерні.

Технології прямого посіву стають дедалі поширенішими у світовій практиці. За статистичними даними, на сьогодні у всьому світі площа ріллі становить 1 млрд 320 млн га. Поширення нових систем землеробства переважно на вирощування зернових культур відстежується з 1982 року. За понад 25 років сумарні світові обсяги становлять 95,5 млн га, тобто 6,8% світової площі. У світі приблизно 90% посівних площ зернових та зернобобових культур обробляють без оранки. В європейських країнах цей метод набув поки що меншого поширення, однак простежуємо тенденцію до його планомірного запровадження. Щорічна площа земель, на яких проводять роботи за ґрунтозахисними технологіями, зростає на 1 млн га. Активну участь у цьому процесі беруть Україна, Казахстан, Росія. Найчастіше ґрунтозахисні технології застосовують у США, Канаді, Австралії, Аргентині, Бразилії та Парагваї. На частку цих країн припадає майже 95% світових обсягів застосування технологій мінімального та нульового обробітку. Частка європейських країн становить 2,5 – 3,0%.

Сьогодні значну увагу фахівці приділяють новим технологіям сівби сільськогосподарських культур, що суттєво зменшують витрати на обробіток ґрунту та посів. Ці технології дедалі більше розвиваються як провідні, оскільки однаково відповідають як екологічним, так і економічним вимогам. Необхідна для їхнього застосування більш продуктивна техніка все частіше з’являється на ринках.

Складовою частиною технологій мінімального та нульового обробітку ґрунту є пряма сівба по необробленому полю зі збереженням стерні й рівномірно розкиданої соломи. Стерня сприяє затриманню снігу і накопиченню вологи, а подрібнена солома затримує випаровування.

Варто зазначити, що в Україні прямий посів зернових культур не є, як говорять, панацеєю від усіх бід, а лише однією з можливих технологій посіву залежно від природно-кліматичних умов, способу ведення землеробства та сівозмін.

Огляд машин для прямого посіву від українських виробників

В Україні налагоджений випуск сівалок і посівних комплексів для мінімального та прямого посіву. У різних типів посівних машин є як переваги, так і недоліки.

Над розробкою та виробництвом машин для прямого посіву сільськогосподарських культур працюють фахівці машинобудівних заводів України: ТОВ “Агромаш-Калина” (м. Калинівка, Вінницька обл.), компанія VELES AGRO (Одеса), АТ “Ельворті” (Кропивницький), ТОВ “Капіталпромресурс” (Запоріжжя), ТОВ “Лозівський ковальсько-механічний завод”/«ЛОЗІВСЬКІ МАШИНИ» (м. Лозова, Харківська обл.), завод “Ремсинтез” (Кропивницький), ТОВ “Союз-Спецтехніка” (смт Слобожанське, Дніпропетровська обл.), ПП “Українська аграрна техніка” (Чернігів).

До конструкції сівалок і посівних комплексів входить транспортна несуча система, стерновий культиватор та пневматична сівалка для сівби зернових та дрібнонасінних культур.

За один прохід сівалки та посівні комплекси виконують підготовку ґрунту, що повністю заміняє основний та передпосівний обробіток, проводять сівбу з різною шириною міжрядь та прикочують посіяні рядки. Робоча ширина захвату сівалок і посівних комплексів становить від 3,6 м до 18,35 м.

Головна відмінність сівалок від посівних комплексів полягає в тому, що останні забезпечують відмінну якість сівби в процесі роботи як по стерні зернових колосових, так і на полях з великою кількістю пожнивних решток.

Такий агрегат має широкий діапазон застосування, тому що культиватором чи дисковою бороною можна обробляти ґрунт окремо від посівного комплексу. Представниками такого типу агрегатів є:

  • “Сіва Нова” СЗМ 3.6 (вартість 650 тис. грн) – ТОВ “Капіталпромресурс”;
  • сівалки зернові прямого посіву СІЧ-3,6 (450-550 тис. грн), СІЧ-4,2  (500-650 тис. грн) та сівалка пунктирна універсальна “Атрія” (720-780 тис. грн) для висіву просапних культур – завод “Ремсинтез”;
  • посівний комплекс GALAXI-4.0 (1,7 млн грн) – ТОВ “Агромаш-Калина”;
  • універсальний посівний комплекс STS MAGIA – компанія VELES AGRO;
  • пневматичний посівний комплекс “ЗЛАТНИК-8” (1,8 млн грн) – «ЛОЗІВСЬКІ МАШИНИ»;
  • посівні комплекси ALCOR 7,5 (1,4 млн грн), ALCOR 10 (1,6 млн грн), пневматична сівалка ORION 9,6  (2 млн грн) – АТ “Ельворті”;
  • посівний комплекс суцільного висіву PARTNER-9 (1,7 млн грн) – ПП “Українська аграрна техніка”;
  • компактні посівні комплекси Turbosem 19-32, Turbosem 19-40 та широкозахватні Turbosem ІІ 19-48, Turbosem ІІ 19-60, анкерні посівні комплекси ATD 9.35, ATD 11.35, ATD 18.35 – ТОВ “Союз-Спецтехніка”.

Ці сівалки та комплекси адаптовані для роботи у різноманітних ґрунтово-кліматичних умовах.

Сівалки та посівні комплекси мають різну робочу швидкість – від 8 до 15 км/год, від чого залежить продуктивність та можливості оперативного виконання всіх необхідних операцій в оптимальні агротехнічні терміни з одночасним зниженням витрат палива та праці. sich 3.6

Дослідження агрегатів та висновки

Для розрахунку продуктивності та витрат палива механізованих польових агрегатів використано основні наукові чинники:

– агротехнічні вимоги до роботи, у тому числі агрофон, глибина обробітку ґрунту, схема та способи посіву, норма висіву насіння, норма внесення сипучих і рідких добрив на одиницю площі, вимоги до якості роботи;    

– енергетичні та тягові показники тракторів;

– конструктивні та експлуатаційні особливості тракторів та сільськогосподарських машин: ширина захвату, вага, місткість бункера для насіння і добрив, трудомісткість щозмінного техобслуговування;

постійні показники полів, що не залежать від агробіологічних та інших умов (площа, довжина гону, конфігурація, рельєф, наявність перешкод).

Аналіз результатів досліджень свідчить, що прямі експлуатаційні витрати сівалок і посівних комплексів різні, оскільки вони мають різну продуктивність і вартість. При цьому річна економічна ефективність використання різна і насамперед залежить від продуктивності, вартості та об’єму виконаної роботи. Як висновок, найбільш ефективне використання з найменшими експлуатаційними витратами є:

  • на площі до 500 га – у сівалок “Сіва Нова” СЗМ 3.6, СІЧ-3,6, СІЧ-4,2,   “Атрія”;
  • на площі 500-2000 га – у посівного комплексу PARTNER-9 та ALCOR 7,5;
  • на площі 2000-3000 га – у посівного комплексу ALCOR 10;
  • на площі 3000-5000 га – у анкерного посівного комплексу ATD-11.35 та широкозахватних комплексів Turbosem II 19-48/19-60;
  • площі від 5000 га і більше – у анкерного посівного комплексу ATD-18.35.

Водночас варто зазначити, що певним фактором, який обмежує широке застосування технологій мінімального та нульового обробітку ґрунту, є досить висока ціна посівної техніки, її можуть придбати лише економічно стабільні господарства.

Компромісним рішенням, коли немає «вільних» грошей на придбання сівалки точного висіву, є розробка «ЛОЗІВСЬКИХ МАШИН» – приставка «КРОНА», яка перетворює традиційну зернову сівалку типу СЗ на сівалку прямого посіву.

З урахуванням світових тенденцій, вітчизняні вчені-аграрії прогнозують, що в найближчі 5-10 років відбудуться зміни в системах обробітку ґрунту та посіву в різних природно-кліматичних зонах України. Так, природні, економічні та соціальні чинники в зоні Степу сприяють широкому розповсюдженню прямого посіву (No-till технології). У господарствах Лісостепу, де переважає зерно-буряковий напрям, в майбутньому збережуться диференціальні відвально-безвідвальні системи обробітку ґрунту з поступовим збільшенням мінімального обробітку та відповідним до цих тенденцій застосуванням комбінованих посівних машин. На Поліссі природно-кліматичні умови й економічні передумови стримуватимуть No-till технології, а переважатимуть традиційні. Тому для кожної природно-кліматичної зони України необхідно застосовувати ті комплекси машин, що відповідають умовам їхньої роботи.

Варто зазначити, що витрати на закупівлю вищезазначених сівалок і посівних комплексів частково компенсують за рахунок коштів з державного бюджету. partner

Comments are closed.