На конференції «Лабораторія  No-Till» розповіли, як одночасно можна економити ресурси, зберігати землю та досягати щедрих врожаїв

Перша міжнародна конференція NTLAB2019, присвячена впровадженню технології No-till, відбулася 15 лютого у Києві. Зібралося понад 300 зацікавлених учасників із 17 областей України та 13 країн світу, у тому числі, з Грузії, Вірменії, Казахстану, Білорусії, Молдови, Литви, Болгарії, Франції, Німеччини і навіть Аргентини.

Як обійтися без плугів та борін

«Перше, що мене привабило у цій технології – це економія затрат, і це цікавить багатьох, – згадує фермер і блогер Михайло Драганчук, організатор міжнародної конференції з No-till. А потім я знайшов для себе й вирішення питання деградації ґрунтів. Потім, з кожним роком ми переконувалися в тому, що у такий спосіб можна ефективніше протистояти посухам. До того ж, ми стали менше працювати, і це не може не приваблювати, оскільки маємо обмежені кадрові ресурси. Все це в комплексі зіграло важливу роль у тому, що тепер я пропагую систему No-till».

Загалом, систему No-Till (з англ. – не орати) ще називають системою нульового обробітку ґрунту, коли не проводять оранку, а для захисту ґрунту поверхню землі залишають вкритою шаром спеціально подрібнених залишків рослин — пожнивних решток (мульчею). Через те, що верхній шар ґрунту не пошкоджують, така система землеробства запобігає водній та вітровій ерозії  ґрунтів, значно краще зберігає воду та сприяє відновленню чорнозему. Такий обробіток землі вимагає значно менших витрат праці та пального. Сівбу проводять спеціальними сівалками, стерню не спалюють і не заорюють в землю, солому не забирають з полів. Так на поверхні формується ґрунтозахисне покриття, суміш ґрунту та подрібнених рослинних пожнивних залишків, яке протистоїть водній та вітровій ерозії, забезпечує збереження вологи, заважає росту бур’янів, сприяє активізації мікрофлори ґрунту і є базисом для відтворення родючого шару ґрунту та подальшого підвищення врожайності. Одним з ключових елементів системи нульового обробітку землі є сівозміна, велике значення надають сидератам – рослинам, які не лише покращують ґрунт, але є дуже важливими у боротьбі з бур’янами, замінюючи оранку. Добрива та отрутохімікати в цій системі також використовують.

Серед недоліків називають незначне зниження врожайності на початку застосування системи і те, що система нульового обробітку непридатна на надмірно зволожених, заболочених ґрунтах. Переваги системи у тому, що вона сприяє значній економії ресурсів – немає витрат на техніку для обробітку землі, потрібно менше палива, трудозатрат, часу. Відповідно до цього, зниження витрат значно перевищує незначне зниження врожайності, підвищується рентабельність, відновлюється родючий шар ґрунту, накопичується більша кількість вологи, що особливо актуально в умовах зміни клімату, і помітне зниження залежності врожаю від погодних умов. DSC_0064

Як жати і сіяти одним комбайном

Михайло Драганчук, розповідаючи про останні тенденції технології No-Till, наголосив на тому, що живе коріння має бути в землі постійно, а це означає, що розрив між посівами має бути мінімальним, навіть більше – до комерційної культури підсівають покривну. Зараз все більше як покрив використовують багаторічні культури для того, щоб знизити витрати на гербіциди та на додатковий посів культур. Зменшують і кількість хімічних обробок, більше використовуючи біологічні препарати. Та й загалом, замість того, щоб спочатку вивчати різні технології на дослідних полях із науковцями, сучасні фермери експериментують просто на полі, інколи залучаючи науковців.

Такий спосіб використовують і в господарстві АПОП «Великообухівське», що на Полтавщині. Генеральний директор підприємства Петро Варченко та Микола Доля, доктор с.-г. наук, професор, декан факультету НУБіП, розповіли, як на 1200 га вже 9 сезон проводять експерименти просто в процесі роботи. Наприклад, тут комбайн уже йде з сівалкою, що розкидає насіння гірчиці чи редьки олійної. Так зменшується тиск на землю, а також використання палива та трудовитрат. Як запевняють дослідники, вистачає навіть роси від перепаду температур для того, щоб насіння сидератів дуже гарно проросло і прикрило землю до зими. Дає такий підхід і гарну врожайність, зокрема, вдалося вийти на перше місце в районі за врожайністю озимої пшениці. Щоправда, тут застосовують КАС і виробляють його самі, «обпікшись» на недобросовісних постачальниках.

Михайло Войтовик, кандидат с.-г. наук, голова ТОВ «Мрія», що на Білоцерківщині Київської області, вже 12 років не обробляє землю. Його господарство – 300 га, на землі працюють лише 10 днів на рік – шість днів навесні та 4 дні восени. Тут зовсім немає ґрунтообробної техніки, а є лише трактор, комбайн, сівалки, обприскувачі та жатки.

Кілька років тому провели аналіз ґрунту і виявили, що найгірше поле за вмістом гумусу стало найкращим, зупинився процес деградації ґрунту і почалося його відродження. До прикладу, на полі, де 2006 року вміст гумусу становив 3,3%, 2015-го цей же показник збільшився до 4,1%.

До того ж, це ще й значна економія палива, адже використовуючи таку технологію, витрати дизеля – лише 20 літрів на гектар. «На цьому можна зекономити настільки, що за два роки купити гарну сівалку», – переконує голова «Мрії».

За два дні конференції було чимало цікавих виступів. Зокрема, Микола Косолап, кандидат с.-г. наук, доцент кафедри землеробства і гербології НУБіП, розповів про значення та, навіть, користь бур’янів. Адже це і безкоштовні зелені добрива, вони зменшують вимивання поживних елементів, знижують ерозію, підвищують активність ґрунтової мікрофлори. Отже, якщо обмежити їхнє розмноження і не допускати поширення багаторічних, то цих «затятих ворогів» аграрія можна перетворити на «друзів».

Люди поки ще скоса дивляться на неприбрані поля, але вже починають задумуватися

Як запевняють практики, найскладнішим у впровадженні системи No-Till є нерозуміння людей.

Віктор Степанов, директор і власник ПП «Піщанобрідське плюс» (Добровеличківский район, Кіровоградська обл.):

«Коли вісім років тому почав займатися аграрною справою, то порахував і зрозумів, що інших варіантів «зайти» в сільське господарство не існує. Першого року потрібно було всіх переконати у тому, що технологія дієва. І, передовсім, – свого агронома, який хоч і був досить прогресивним, але дуже хворобливо реагував на скептичні настрої сусідів. Був один неприємний момент, коли люди, не знаючи нічого про цю технологію, дивилися на поля із пожнивними рештками, які виглядають не так, як ми звикли, почали нам говорити, що ми щось не те робимо. Місцеві журналісти написали досить жорсткий матеріал про те, що ми навколо все убиваємо. Довелося привезти кандидата наук, закрити в кабінеті голову адміністрації, головного редактора газети та провести роз’яснювальну роботу про те, що ми не губимо землю, а, навпаки, відновлюємо її родючість. Але потім у нас все вийшло і всі заспокоїлися. Я побачив, що ця технологія працює.

Доводилося додатково вчитися, і тепер методом спроб і помилок, щороку робимо якісь експерименти, а також їздимо, спілкуємося з однодумцями. Звичайно, буває, що у сусідів урожайність більша, але і ми намагаємося щось змінити, щоб отримати кращі результати. Я б назвав такі основні аргументи для переходу на технологію No-Till: по-перше, економічна доцільність, по-друге, згодом починаєш розуміти і філософію відновлення землі. Гербіциди ми поки застосовуємо, але зараз намагаємося зменшувати їхню кількість, розуміючи, що в землі це все накопичується».

Були серед учасників конференції і ті, хто тільки приглядаються до нової технології, але все більше переконуються в її ефективності.

«Я тільки починаю власний агробізнес, поки працюю над створенням власного господарства, хоч уже і працював найманим керівником підприємства, – розповідає Ігор Дрозд із Хмельниччини. Але я давно стежу за цією темою, вивчаю технологію, відслідковую інформацію та вважаю, що за цією технологією майбутнє. Що таке традиційна технологія? Це арифметика, особливо на наших ґрунтах. Адже господарства тримають агрономів, а для чого, якщо  компанії обслуговування тобі будь-яку хімію чи насіння привезуть і розкажуть, як користуватися. А технологія No-Till – це вища математика та ще й філософія, бо люди починають замислюватися про майбутнє, а не про те, щоб зараз швидко заробити гроші. Більше думають, що буде через рік чи через 10 років і яку землю ми залишимо нащадкам».

Ольга Соломка

 

Comments are closed.