Полюхович М. М., кандидат сільськогосподарських наук,

Вега Н. І., кандидат сільськогосподарських наук

В останні роки спостерігаємо кліматичні зміни, що зумовлює зміну підходів до загальноприйнятих технологій вирощування ярих зернових культур. Важливим аспектом цього питання є отримання стабільної врожайності незалежно від погодних умов вегетаційного періоду. Науково-обґрунтована система удобрення дозоляє знизити вплив негативних чинників на рослини, забезпечуючи отримання високої продуктивності.

Вимоги до умов мінерального живлення

Основними чинниками функціонування агроценозів є рівень інсоляції, температурні умови, вологозабезпеченість і доступ поживних речовин. Саме оптимальні умови мінерального живлення є основою високого врожаю.

Ячмінь ярий, як порівняти з іншими зерновими культурами, більш вимогливий до родючості ґрунту. Така особливість пов’язана з інтенсивнішим нагромадженням у ньому органічної речовини за відносно короткий період та слаборозвиненою кореневою системою.

В системі мінерального живлення ячменю ярого провідне місце належить забезпеченню його макроелементами, зокрема, азотом, фосфором і калієм, які є основним джерелом живлення рослин. Азот є ростовим елементом і впливає на формування вегетативної маси, фосфор сприяє нормальному розвитку кореневої системи, формуванню генеративних органів. Важливе значення у перебігу фізіологічних і біохімічних процесів має калій. Він регулює водний баланс у рослині, забезпечує пружність тканин і підвищує стійкість до вилягання.

За дослідженнями встановлено, що на формування тонни основної та побічної продукції, ячмінь ярий засвоює у середньому 23 – 30 кг азоту, 10 – 15 кг фосфору і 20 – 25 кг калію. Основна кількість поживних елементів надходить у рослину до фази виходу в трубку. В фазу кущіння рослини поглинають 29-36 % азоту, 18-23 % фосфору та 3-41 % калію від максимальної кількості засвоєння. У період від кущіння до колосіння у рослини надходить 42-46 % азоту, 51-64 % фосфору та 64-70 % калію. Проте, найінтенсивніше засвоєння елементів живлення відбувається на початкових етапах росту та розвитку. У зв’язку з цим, раціональна система удобрення має бути спрямована на створення сприятливих умов мінерального живлення вже на період появи сходів шляхом передпосівного внесення легкорозчинних форм мінеральних добрив.

Значну роль в живленні ярих зернових колосових культур відведено мікроелементам – магнію, цинку, марганцю, молібдену, міді. Встановлено їхню високу здатність покращувати засвоєння рослинами з ґрунту поживних речовин. Недостатня кількість цих елементів проявляється у порушеннях вуглеводного та азотного обміну, синтезу білкових речовин, спостерігаємо зниження здатності рослин протистояти впливу низьких і високих температур, а також ураженню збудниками хвороб. Тому внесення мікроелементів потрібно включати в систему застосування добрив під ячмінь ярий.

Роль науково-обґрунтованої системи удобрення та ефективність добрив

На сучасному етапі розвитку аграрне виробництво орієнтовано на інтенсифікацію технологій. Застосування прийомів сучасного землеробства має бути спрямоване на досягнення максимальної віддачі від внесення добрив. Науково-обґрунтована система застосування добрив забезпечує підвищення врожайності та управління якістю зерна ячменю ярого. Основне завдання, яке ставлять перед запроектованою системою удобрення – розкрити на повну біологічний потенціал культури. Цього можна досягти шляхом встановлення збалансованих норм добрив, відповідних строків їхнього внесення, що дозволяє оптимізувати процеси поглинання та засвоєння елементів живлення рослинами.

У загальноприйнятій технології вирощування ячменю ярого передбачено основне внесення мінеральних добрив. Різке підвищення температури, нерівномірність випадання опадів або повна їх відсутність у період інтенсивного росту рослин ячменю ярого (фаза кущіння) часто стають причиною гальмування їхнього розвитку. Адже, за посушливих умов, поглинальна здатність кореневої системи знижується, мінеральні речовини внесені з мінеральними добривами не надходять до вегетативних органів, знижується продуктивність фотосинтезу, відповідно до цього, ефективність мінеральних добрив дуже низька. Неврахування цього чинника в системі заходів призводить до економічних втрат через недоотримання урожаю. Виникає необхідність впровадження агрозаходів, які б підвищували ефективність внесених мінеральних добрив, забезпечуючи активізацію ростових процесів і формування основ високої продуктивності культури.

Проблема ефективного використання добрив на сучасному етапі набула особливої актуальності. З метою вивчення цього питання проведено багаточисленні дослідження, пов’язані з раціональним застосуванням добрив на основі врахування асортименту добрив, клімату, фізіологічних особливостей культур.

Перспективним заходом отримання високих і стабільних урожаїв високої якості за достатнього рівня основного мінерального живлення, є застосування позакореневих підживлень. Поєднання основного удобрення, коли внесення добрив здійснюють безпосередньо у ґрунт, із використанням розчинних мікроелементних добрив для позакореневого підживлення у найбільш критичні періоди росту та розвитку є заходом підвищення ефективності системи удобрення і впровадженої технології в цілому. Перевагою позакореневого підживлення добривами є живлення рослин через листкову поверхню – дрібнодисперсні часточки робочої рідини надходять безпосередньо в рослину через продихи на листку. У такий спосіб рослина отримує потрібну кількість поживних речовин, що позитивно впливає на функціонування посіву, в цілому, за несприятливих умов вегетації.

Вплив мінеральних добрив та позакореневих підживлень на продуктивність

За дослідженнями, які проводили в Львівському національному аграрному університеті, встановлено істотний вплив позакореневих підживлень ячменю ярого добривами з вмістом мікроелементів за різних норм застосування мінеральних добрив на показники врожайності. Досліди проводили на темно-сірому опідзоленому ґрунті, який характеризувався забезпеченістю орного шару ґрунту (0–20 см) лужногідролізованим азотом за Корнфільдом – 99 мг/кг ґрунту, рухомими сполуками фосфору та обмінними сполуками калію за Чириковим, тобто, 88 та 103 мг/кг ґрунту, рНKCl – 6,5.

Позакореневі підживлення проводили добривом із вмістом мікроелементів Фертігрейн Фоліар, 1,1 л/га на різних фонах мінерального живлення: N45P30K30, N60P30K30, N45P45K45, N60P60K60. Позакореневі підживлення проводили у фазу повного кущіння, мінеральні добрива вносили у формі нітроамофоски та аміачної селітри під передпосівну культивацію. Вирощували сорт ячменю ярого дворядного Сонцедар, занесений до Державного реєстру сортів рослин придатних до поширення в Україні з 2007 року у зоні Лісостепу та Полісся.

Результати досліджень показали, що показники врожайності змінювалися залежно від норми внесення мінеральних добрив. На фоні застосування добрив у нормах N45P30K30 та N60P30K30 приріст врожайності перевищував варіант без внесення добрив на 0,91 та 1,05 т/га. На варіанті, де мінеральні добрива вносили у нормі N45P45K45 врожай зерна ячменю ярого був найвищим і приріст відносно неудобреного фону становив 1,27 т/га. За внесення N60P60K60 отримано приріст 1,01 т/га.

Внаслідок позакореневого внесення Фертігрейн Фоліар на варіантах вказаних  норм мінеральних добрив врожайність зростала. Прирости врожаю зерна відносно фонів мінеральних добрив N45P30K30 і N60P30K30 були в межах 0,15 т/га. Підвищення норм мінеральних добрив до N45P45K45 та N60P60K60 сприяло отриманню приростів на рівні 0,24 та 0,18 т/га.

Отже, сумісні застосування мінеральних добрив та позакореневих підживлень мікроелементними добривами дають змогу підвищити врожайність зерна ячменю ярого, завдяки кращому забезпеченню рослин елементами мінерального живлення упродовж вегетаційного періоду.

IMG_3604

Comments are closed.