У технологічних процесах вирощування сільськогосподарських культур одним із ключових місць є захист рослин. Загалом цей напрям роботи як і фітопатологія займають вагому нішу у наукових дослідженнях. Визнаним корифеєм цієї царини є Володимир Федорович Пересипкін. Постать неординарна на полотні практиків селекціонерів, вчених-фітопатологів, організаторів вітчизняної аграрної науки у найбільш важкі роки її становлення.

P3eresipkin

Шлях від науки до війни

Володимир Пересипкін народився у с. Лихачеве Олексіївського району Харківської області в родині службовця. 1929 р. закінчив Панютинську семирічну школу, а в березні 1932 р. – з відзнакою Олексіївський агрономічний технікум. Працював агрономом Чапаївського бурякорадгоспу, а потім Дубровського кінного заводу Миргородського району Полтавської області. Протягом 1932-1936 рр. навчався у Харківському СГІ, який закінчив з відзнакою. У 1936-1937 рр. працював молодшим співробітником та асистентом кафедри фітопатології інституту. Із 1937 р. до 1940 р. навчався в аспірантурі, у грудні 1940 р. здобув науковий ступінь кандидата сільськогосподарських наук за темою дисертації «Десорбційний метод дезінфекції в боротьбі з хворобами льону». Тоді ж молодого науковця призначено завідувачем кафедри захисту рослин Іркутського СГІ. 1941 року його застала війна, яку пройшов до кінця.

Наукові щаблі становлення як вченого

Після Другої світової війни протягом 1945-1946 рр. працював начальником підсобного господарства Північно-Кавказького військового округу, викладав курс фітопатології в Азово-Чорноморському СГІ. У червні 1946 р. В.Ф.Пересипкін обійняв посаду заступника директора Уманського СГІ з навчальної та наукової роботи, його обрали на посаду завідувача кафедри захисту рослин. З грудня 1948 р. до березня 1952 р. був директором інституту. У цей період інститут повністю відбудовано, налагоджено підготовку фахівців-аграріїв.

У березні 1952 р. В.Ф.Пересипкін призначений директором Київського СГІ, а з липня до жовтня 1954 р. – в.о. ректора УСГА, завідувач кафедри фітопатології. Протягом 1954-1956 рр. Володимир Федорович є докторантом кафедри фітопатології Харківського СГІ. Після успішного захисту докторської дисертації з 1956 р. знову очолює кафедру фітопатології та займає посаду проректора з навчальної роботи УСГА. Із 1961 р. до 1962 р. – заступник міністра сільського господарства України та за сумісництвом завкафедрою фітопатології УСГА. Протягом 1962-1968 рр. очолював Українську сільськогосподарську академію.

1966 р. Пересипкіна В.Ф. обрано членом-кореспондентом ВАСГНІЛ. Далі доля вченого була пов’язана із науково-організаційною роботою. Протягом 1968-72 рр. він займав посаду головного вченого секретаря ВАСГНІЛ, а з 1969 р. по 1972 р. призначений головою Південного відділення ВАСГНІЛ.

Після цього, починаючи з 1972 року присвятив себе навчальній роботі на кафедрі фітопатології Української сільськогосподарської академії, яку очолював до 1986 року.

Наукові здобутки

Наукова робота академіка В.Ф. Пересипкіна присвячена вивченню хвороб сільськогосподарських культур, створенню вихідних форм озимої пшениці та ріпаку з подальшим їх використанням у селекційному процесі як джерел стійкості, розробці комплексних систем захисту рослин. У фітопатологічних дослідженнях спільно зі своїми учнями академік підтвердив можливості існування фітопатогенних бактерій у фільтруючій формі та з’ясував їх регенерації у візуальній формі, розпочав роботу з вивчення імунітету культурних рослин.

Наукові дослідження відображені в понад 350 працях. Серед них неодноразово перевидавали оригінальні навчальні посібники і монографії: «Хвороби сільськогосподарських культур» (1973 р.), «Сельскохозяйственная фитопатология» (1974 р.), «Атлас хвороб польових культур» (1976 р.), «Болезни зерновых культур» (1979 р.), «Болезни сельскохозяйственных культур» (1989-1991 рр.). Одержано 10 свідоцтв на авторські винаходи.

До вітчизняної наукової скарбниці ввійшли також такі досягнення: створено 8 сортів ріпаку, районованих в Україні та країнах СНД, 2 сорти пшениці озимої.

У Володимира Федоровича гармонійно поєднувалися риси талановитого педагога, вченого і організатора. Заснував школу фітопатологів. Під науковим керівництвом В.Ф. Пересипкіна підготовлено 5 дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора і понад 70 – кандидата наук.

За значні досягнення у науці та практиці Володимир Федорович Пересипкін нагороджений орденом Вітчизняної Війни ІІ ступеня (1945), двома орденами Трудового Червоного Прапора (1966, 1982), двома орденами «Знак Пошани» (1972, 1984), багатьма медалями. 1964 р. йому присвоєно звання заслуженого діяча науки УРСР; 1982 р. – лауреат Державної премії в галузі науки і техніки, премії Ради Міністрів СРСР (1989); 1984 р. – звання та грант Соросівського професора.

Помер вчений 17 квітня 2004 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі. Його справа продовжує активно жити у діяльності його учнів, а з 2005 року кафедра фітопатології НУБіП України носить його ім’я як видатного і визнаного корифея агрономічної науки України.

Підготував Андрій Сава, к.е.н., с.н.с.

Comments are closed.