Сьогодні середня урожайність більшості сільськогосподарських культур, як порівняти з даними кінця ХХ століття, є надзвичайно високою і недосяжною для більшості формувань того часу. Розвиток технологій, генетики та селекції дозволяє сучасним агрономам-практикам досягати наближеного рівня продуктивного потенціалу рослин. Багато у чому це відбулося завдяки науковми дослідженням і наполегливій роботі вчених у галузі рослинництва, починаючи з післявоєнних років. Серед них був селекціонер і агротехнолог Кияк Григорій Степанович, який в умовах Західного Лісостепу заклав фундамент досягнення врожайності озимої пшениці – 100 ц/га, цукрового буряка – 700 ц/га, кукурудзи – 100 ц/га, картоплі – 300 ц/га, сої – 35 ц/га, озимого ріпака – 40 ц/га, ярого ріпака – 35 ц/га.

Кияк_Григорій_Степанович

Період дитинства та юнацтва

Кияк Григорій Степанович родом із міста Винники, що на Львівщині (3 січня 1910 р.). Дитинство та шкільні роки його проходили в заможній селянській сім’ї Степана і Марії Кияків. У сім’ї було восьмеро дітей. Батьки всім дали спеціальну освіту. Змалку Григорій допомагав поратися у господарстві. Ще з прадідів у Кияків була пасіка, тож і він полюбив бджіл, сам доглядав невелику пасіку до кінця життя. Він був вихований твердим селянським хлібом. З малоліття засвоїв дві заповіді: перша – власне почуття обов’язку, а друга – потреба у безперервній праці.

1930 року закінчив державну українську гімназію у Львові, а 1934 р. – рільничо-лісовий факультет Львівської політехніки в Дублянах, отримавши спеціальність інженера-агронома. Після закінчення студій влаштовується позаштатним асистентом класифікатора ґрунтів при кафедрі агрохімії та ґрунтознавства рільничо-лісового факультету Львівського політехнічного інституту. Майбутній науковець вивчав ґрунти і сільське господарство Західної України – від Полісся до Карпат. Зібраний матеріал використав для складання карти ґрунтів заходу України.

Тривалий шлях вченого

Після тривалого навчання, 1936 р. Григорій Степанович обіймає посаду асистента науково-дослідної станції з освоєння боліт у м. Сарни Рівненської області. Тут він працює над проблемою раціонального сільськогосподарського використання низинних боліт і торфовищ. 1939 р. захистив у Львівському політехнічному інституті дисертаційну роботу на тему «Вплив сільськогосподарських культур і сівозмін на хімічні й фізичні властивості низинного торфовища» й здобув науковий ступінь доктора технічних наук. Захистив докторат на рільничо-лісовому факультеті Львівського політехнічного інституту.

1940 р. стає доцентом кафедри рослинництва агрономічного факультету Львівського політехнічного інституту. У період німецької окупації (1941-1944 рр.) працює викладачем рослинництва та луківництва на фахових сільськогосподарських курсах у Дублянах. Зберіг від вивезення до Німеччини цінний посівний матеріал – 200 місцевих форм і сортів сільськогосподарських культур. 1942 р. обраний дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка (математично-природничо-лікарської секції). 1944 р., після звільнення Львова від гітлерівської окупації, завідує кафедрою загального землеробства та рослинництва Львівського політехнічного інституту.

За визначні наукові результати 1945 р. ВАК Міністерства вищої освіти СРСР, на підставі захищеного за Польщі докторату, присуджує Г. С. Кияку науковий ступінь кандидата сільськогосподарських наук і присвоює вчене звання доцента.

1949 р. присвоєно вчене звання професора, а 1951 р. обрано членом-кореспондентом Академії наук УРСР. 1956 р. у Харківському сільськогосподарському інституті успішно захистив докторську дисертацію на тему «Яра пшениця в західних областях УРСР» з присудженням наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук.

1964 р. йому присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки УРСР». Був членом сільськогосподарської секції Комітету з Державних премій УРСР в галузі науки і техніки при Раді Міністрів УРСР.

Наукові здобутки

За весь період роботи Григорій Степанович виплекав високоврожайні сорти ярої пшениці сортів «Дублянка-4» та «Новоподільська»; озимої пшениці сорту «Галицька», озимого жита сорту «Львівське», озимого ріпаку сорту «Дублянський» та ярого ріпаку сорту «Львівський», кормових бобів сорту «Коричневі» тощо.

Озимий ріпак сорту Дублянський – один із перших у СРСР, районований у 17-ти областях різних ґрунтово-кліматичних зон – від західних областей до Далекого Сходу. Створені сорти сільськогосподарських культур характерні високою продуктивністю й займали великі площі, здебільшого у західних областях України.

1970 року Президія Академії наук УРСР за цикл робіт у галузі рослинництва, селекції та луківництва; виведення нових районованих сортів озимої пшениці «Галицька», ярої пшениці «Дублянка 4», озимого жита «Львівське», озимого ріпаку «Дублянський», кормових бобів «Коричневі» нагородила Г. С. Кияка премією ім. В. Я. Юр’єва.

Крім цього вченого нагороджено Орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Леніна, медалями «За трудову доблесть», «За доблесну працю (За військову доблесть)», почесними грамотами Президії Верховної Ради УРСР, великою золотою медаллю та чотирма бронзовими медалями ВДНГ СРСР.

Значну увагу Кияк Г.С. приділяв вихованню студентів, зростанню кваліфікації спеціалістів різного рівня. У заснованій ним науковій школі вдалося підготувати докторів сільськогосподарських наук, професорів В.В. Лихочвора та В.Г. Влоха, а також понад 30 кандидатів наук. Результати досліджень стали основою для написання 10 навчальних посібників, 8 монографій, понад 500 статей. На особливу увагу заслуговує підручник «Луківництво» для студентів сільськогосподарських ВНЗ, який перевидавали чотири рази. Підручник «Рослинництво» перевидавали п’ять разів.

Підготував Андрій Сава, к.е.н., с.н.с.

Comments are closed.