Сучасне тваринництво важко уявити без належного рівня наукового забезпечення цієї галузі. До комплексу біологічних наук, що сприяють кількісному та якісному поліпшенню племінних ресурсів країни, належить і зоогігієнічна наука, основне завдання якої полягає у забезпеченні охорони здоров’я та високої продуктивності сільськогосподарських тварин. Серед когорти вчених, які заклали міцний фундамент для розвитку зоогігієнічної науки, чільне місце посідає Антон Каленикович Скороходько, зусиллями якого дослідження у цій галузі поставлено на серйозну експериментальну основу, створено перші спеціалізовані кафедру та лабораторію, запропоновано оригінальні наукові розробки.

Скороходько

Молоді роки «революціонера»

Антон Каленикович Скороходько народився у м. Канів. Навчався в Уманській школі рільництва та садівництва, з якої був згодом відрахований за участь у молодіжному революційному русі. Після цього він змушений переїхати до Саратовської губернії, де у м. Марийську закінчує рільниче училище за І розрядом. 1904 р. вступає до Харківського ветеринарного інституту, який закінчує з відзнакою 1909 р. Проте, й тут за участь у революційних заворушеннях адміністрація інституту двічі відраховувала його «за студенческие беспорядки».

Упродовж наступних десяти років Антон Каленикович виконував обов’язки ветеринарного лікаря Петербурзького, а потім Херсонського губернських земств. Провів низку важливих наукових досліджень, результати яких детально виклав у наукових працях: «Состояние животноводства в Елисаветградском уезде» (1910), «Экономическая убыточность ящура», (1911), «К вопросу об организации зоотехнической работы» (1913).

У роки Першої світової війни А.К. Скороходько – військовий ветеринарний лікар у кавалерії 8-ї армії Південно-Західного фронту. Після демобілізації (1918 р.) з армії його призначають на посаду головного епізоотолога та завідувача ветеринарним управлінням Київського губернського земельного відділу. На основі статистичних матеріалів, що регулярно надходили до відділу, він поглиблено вивчав стан і перспективи страхування тварин в Україні, написав низку статей цієї тематики, надрукованих у журналі «Вісник кооперативного страхування».

Перші наукові та організаційні кроки

1922 р. А.К. Скороходько закінчує магістратуру при сільськогосподарському відділенні Київського політехнічного інституту – одного із перших галузевих вищих учбових осередків, де відкрито кафедри загального та часткового скотарства. Отримує ступінь магістра ветеринарних наук, а згодом і звання професора.

Помітну роль професор А.К. Скороходько відіграв, як член оргкомісії, у відкритті Київського ветеринарно-зоотехнічного інституту (КВЗІ), де згодом став першим деканом (1920) і ректором (1924-1927).

Обсяг справ, якими предметно займався вчений, багатогранний: кадрове забезпечення виконання навчальної програми, добробут студентів, впровадження української термінології у ветеринарно-зоотехнічній секції аграрної науки.

Він засновник і завідувач першої в СРСР кафедри зоогігієни, відкритої у грудні 1922 р. у структурі КВЗІ. З відкриттям кафедри окремим курсом починають викладати предмет «зоогігієна», який із 1930 р. вводять як обов’язковий до навчальних планів усіх інститутів і факультетів цього профілю.

У квітні 1928 р. А.К. Скороходько завершує багаторічну працю над першим вітчизняним підручником «Гігієна тварини», який виходить друком українською мовою 1930 р. Згодом він витримав ще три перевидання (1936, 1940, 1950) і лишався настільною книгою кількох поколінь студентів. У 50-ті роки ХХ ст. підручник видано кількома мовами країн Європи та Азії.

Зусиллями професора Скороходька також 1928 р. відкрито лабораторію гігієни сільськогосподарських тварин при Київській зоотехнічній дослідній станції «Терезине». Тут уперше проведено наукові експериментальні дослідження на сільськогосподарських тваринах, що стало новою сторінкою у розвитку зоогігієни.

Буремні часи науковця

Наукова діяльність А.К. Скороходька розгорталася у драматичні роки ХХ ст. 1929 р. науковця звинуватили у належності до таємної організації «Спілка визволення України», позбавили прав і заслали до м. Архангельськ. Проте, авторитет науковця був настільки високим, що до нього не застосовували суворих обмежень. Досвід ученого став у нагоді й на засланні: упродовж 1930-1932 рр. він завідує відділом зоогігієни Північного крайового науково-дослідного ветеринарного інституту.

1934 р. А.К. Скороходька поновили в правах, а у 1936 р. атестаційна комісія ВАСГНІЛ, враховуючи істотний внесок у розвиток зоогігієни та ветеринарії, затвердила його у вченому ступені доктора ветеринарних наук (без захисту дисертаційної роботи).

У червні 1944 р. А.К. Скороходько знову очолив кафедру зоогігієни Київського ветеринарного інституту (КВІ), на якій пропрацював до кінця свого життя.

Для останнього періоду життєдіяльності вченого є пріоритетною розробка таких наукових напрямів, як теплорегуляція та теплообмін у сільськогосподарських тварин за різних умов утримання, специфіка перебігу фізіологічних процесів у високопродуктивних тварин та ін. З особливим ентузіазмом Антон Каленикович працював над вивченням впливу холодового методу на формування біологічних характеристик сільськогосподарських тварин.

Результати його дослідження опубліковано у понад 75 наукових працях, зокрема й 9 підручників та навчальних посібників із гігієни тварин, які були перекладені на 15 іноземних мов.

Наукові ідеї А.К. Скороходька отримали розвиток зусиллями його учнів: К.О. Левицького, А.С. Басова, А.А. Шилова, О.Л. Бедрати, Г.Ф. Одошкіної, Н.О. Караванської, К.С. Єрмолаєвої, М.С. Борща та не втратили своєї актуальності й на сучасному етапі розвитку тваринництва.

Підготував Андрій Сава, к.е.н., с.н.с.

Comments are closed.