У плеяді видатних вчених-зоотехніків, які зробили багато для розвитку зоотехнічної спеціальності, ім’я Миколи Дмитровича Потьомкіна займає почесне місце. Він є видатним вченим-зоотехніком, праці якого визначили розвиток племінного тваринництва у країні, утворили наукові напрями з таких корінних проблем зоотехнії, як конституція і екстер’єр сільськогосподарських тварин, удосконалення симентальської та інших порід, її породне районування тощо.

Потьомкін_Микола_Дмитрович 

Початок шляху

Народився Микола Дмитрович Потьомкін 3 червня 1885 р. у селі Коротеєвка Малоархангельського повіту Орловської губернії. Його батько походив зі старого дворянського стану і був офіцером російської армії, а мати виховувала дітей. З самого дитинства він був допитливим і полюбляв тварин.

1897 року М.Д. Потьомкін поступив у гімназію міста Орел, де окрім загальних предметів глибоко вивчав французьку та німецьку мови. Це надзвичайно допомогло йому у наукових дослідженнях кращих світових творів з питань тваринництва. Завершив навчання у гімназії 1905 року.

Враховуючи здібності М.Д.Потьомкіна до роботи у тваринництві, департамент землеробства відряджає його у Московський сільськогосподарський інститут. Після закінчення відправляють до Швейцарії для удосконалення спеціальних знань у галузі племінної справи.

Майбутній вчений досліджує швейцарське скотарство, відвідує кращі племінні гнізда симентальської худоби у Галлі, Берні, Цюріху. Сильно вплинуло на нього господарство І.І.Ребмана – досвідченого заводчика з сименталів, у якому вів роботу не менш досвідчений вчений І.Кеппелі.

Перші практичні результати

Виробничу діяльність М.Д. Потьомкін почав 1911 р.; працював старшим губернським спеціалістом із тваринництва Орловського губернського земства та членом експертної комісії Орловської племінної книги. Важливим напрямом його роботи був добір та закупівля племінної худоби симентальної породи закордоном.

Роботу М.Д. Потьомкіна на посаді Орловського губернського спеціаліста-зоотехніка високо оцінено 1921 р. – він стає заступником начальника управління тваринництва Наркомзему РРФСР, а 1922-го – начальником цього управління. У 1923–1925 рр. Потьомкін – вчений консультант Держплемкультури (м. Москва).

У 1925–1931 рр. його обирають професором Білоруського інституту сільського і лісового господарства. Тут уже справжній науковець запровадив метод підготовки вчених зоотехніків, поєднуючи теоретичне навчання з тваринницькою практикою та глибоким аналізом племінної роботи кращих господарств. В результаті він видав кілька посібників з організації навчального процесу студентів зоотехнічної спеціальності. Продовжив цю роботу у Білоцерківському сільськогосподарському інституті, де працював з 1931-го до 1938 року.

З 1938 по 1943 рр. він був науковим консультантом з племінної справи Наркомату радгоспів СРСР.

У роки Другої світової війни вчений проводив велику роботу у племінних господарствах Новосибірської та Чкаловської (Тепер Оренбурзької) областей – вишукував племінні ресурси для збільшення виробництва продукції тваринництва.

Український період вченого

З 1943-го р. до останніх днів свого життя вчений очолював кафедру великого тваринництва Харківського зооветеринарного інституту.

В Україні М.Д. Потьомкін у цей час розгорнув велику дослідницьку роботу з виявлення племінної худоби, відновлення і створення нових племінних господарств. За завданням МСГ України під його керівництвом у 1947–1948 рр. проведено ряд обстежень тваринництва різних областей України, що сприяло вияву племінних ресурсів і науковому їх використанню. На підставі одержаних матеріалів були організовані нові державні племінні розплідники симентальської худоби у Чернівецькій та Івано-Франківській областях.

Він також успішно керував племінною роботою в окремих господарствах різних регіонів, а у племгоспі «Первухінський» Харківської області середній надій у стаді симентальської худоби доведено до 6003 кг молока на корову.

Визнанням великих заслуг Потьомкіна в зоотехнічній науці та практиці було обрання його 1956 р. академіком ВАСГНІЛ. Вченого призначено головою ради експертів на ВДНГ, головою ради з роботи з симентальською породою в Україні та заступником голови союзної ради.

Загалом Миколу Дмитровича можна вважати основоположником зоотехнії в країні, який своїми працями створював і утверджував науку і вищу школу у цій галузі. Він активно відстоював метод чистопородного розведення у племінних господарствах, вивчав вплив екстер’єру та конституцію тварин як важливих чинників племінної справи.

Підтвердженням значущості його дільності є розробка більше десяти планів племінної роботи для племінних господарств України, що дозволило сформувати загальнонаціональний план племінної роботи з симентальною породою УРСР на 1965-1970 роки.

Цим питанням присвячені основні праці М.Д.Потьомкіна: «Масове покращення російського тваринництва (без Сибіру та Кавказу)», 1926; «Основи практики племінного розведення сільськогосподарських тварин», 1933; «Вдосконалення симентальської породи в Україні», 1950; «Про роботу з симентальскою худобою на Україні», 1956.

Помер Микола Дмитрович Потьомкін 8 квітня 1965 р. у м. Харків. Вчений залишив істотну наукову спадщину, яку продовжують його учні. Серед них – доктор сільськогосподарських наук, професор Ю.Д. Рубан.

Підготував Андрій Сава, к.е.н., с.н.с.

Comments are closed.