Бактеріальні хвороби сої завдають шкоди цій культурі всюди, де її вирощують. Розповсюдженість різних збудників бактеріальних хвороб сої неоднакова й залежить від багатьох факторів. В Україні площі під посівами сої зростають з року в рік. Вони набули поширення у зоні Лісостепу з вологішим кліматом. За результатами проведених досліджень тут найчастіше трапляються дві бактеріальні хвороби: кутаста плямистість листя (збудник Pseudomonas savastanоi pv. glycinea) та пустульний бактеріоз або іржаво-бура плямистість листя (збудник Xanthomonas axonopodis pv. glycinea)

Кутаста плямистість листя сої

З них найрозповсюдженішою та шкідливою є кутаста плямистість листя сої. Хвороба пошкоджує органи як молодих, так і дорослих рослин. Ступінь ураження нею може досягати на сходах 5–70% (1–2 бала) і навіть – 100% (4 бала), в той час як на рослинах, що вегетують, – 40–100% за 10–85%-го ураження листкової поверхні. Таке масштабне поширення відбивається на врожаї сої, втрати зерна можуть становити 30–53%, а в сприятливі для розвитку бактеріозів роки – до 77%. Найбільше хворих рослин є у центральних, західних і частково південних районах України, де випадає значна кількість опадів у весняно-літній період.

Соя_плямистість – копія

Кутаста плямистість листя є хворобою раннього сезону і передусім уражує листки, але симптоми можуть виникати на стеблі, черешках і стручках. Симптоми на листках і черешках починаються як  дрібні кутасті маслянисті просочені водою плями, від жовтого до світло-коричневого кольору. Якщо простіше, для ідентифікації кутастої плямистості листя є піднесення зараженого листка до світла, бактеріальні плями будуть прозорими. З розвитком кутастої плямистості уражені тканини листків висихають, стають червонувато-коричневими до чорних і оточуються просоченими водою краями, облямованими жовтувато-зеленими ореолами.

Цикл бактеріальної хвороби

На пізніх стадіях уражені ділянки збільшуються і їхні середини мають тенденцію утворювати великі мертві ділянки неправильної форми. Часто листки сильно подрібнюються після сильних вітрів і/або проливних дощів. Це надає ураженим листям характерного рваного вигляду. Заражене молоде листя часто спотворене, затримується в рості та має хлоротичне забарвлення.

Кутасту плямистість листя спричиняють бактерії виду Pseudomonas savastanоi pv. glycinea, які виживають взимку в залишках врожаю і насінні та поширюються дощем й вітром. Первинне інфікування соєвих бобів відбувається у разі потрапляння на них бактеріальних клітин із краплинами води з рослинних залишків з поверхні ґрунту. Бактерії можуть виживати на поверхні листя впродовж сезону та зараження може відбутися в будь-який час упродовж вегетаційного періоду, але найчастіше відбувається на початку вегетаційного періоду. Ураження може відбуватися через продихи (природні отвори листя, що забезпечують обмін повітря) і рани, спричинені вітром, градом тощо. Для того, щоб відбулося зараження поверхня листка має бути вологою. Інфікування паростків може відбуватися через заражене насіння. P. savastanоi pv. glycinea виробляють токсин, який інгібує синтез хлорофілу внаслідок чого уражені ділянки набувають жовтуватого кольору. Бактерії також можуть безпосередньо поширюватися від заражених листків до неінфікованих під час тертя листків один об одного. Особливо часто це трапляється під час рясних рос, дощу або вітру. Саме тому спалахи часто трапляються після злив зі сильними вітрами. Прохолодні температури (21-27°С) і вологість сприяють розвитку кутастої плямистості, більш висока температура сповільнює або зупиняє розвиток хвороби. Сівозміна та обробка ґрунту знижують виживання збудника хвороби. P. savastanоi pv. glycinea може паразитувати не лише на сої. Зокрема, люцерна, кукурудза, інші бобові культури також можуть бути альтернативними господарями.

Пустульний бактеріоз

Порівняно з кутастою плямистістю, пустульний бактеріоз або іржаво-бура плямистість листя менше розповсюджена, але теж досить шкідлива, що призводить до значних втрат урожаю в регіонах з теплим кліматом і частими дощами. Пустульний бактеріоз спричинює Xanthomonas axonopodis pv. glycinea, які зимують в зараженому насінні та в ґрунті на рослинних рештках. Цей збудник може викликати передчасну дефоліацію та зменшення розмірів і кількості насіння сої. Ця хвороба виникає всередині та наприкінці сезону, коли температура вище середнього. Пошкодження трапляються на зовнішніх листках у середній і верхній частині стебла. Хвороба починається з маленьких блідо-зелених плям з піднятими центрами та розвивається у великі уражені ділянки неправильної форми. Зеленувато-жовтий ореол оточує кожну пляму. Ураження часто поширюється основними жилками листка. У міру прогресування хвороби в центрі плям утворюються маленькі пустули світлого кольору.

Соя_пустульний – копія

Пустульний бактеріоз легко сплутати з іржею сої. Зрілі пустули соєвої іржі мають невеликий круглий отвір у верхній частині для вивільнення спор. Бактеріальні пустули, зазвичай, не мають отворів і не утворюють спори. Якщо ж бактеріальна пустула має отвір, то це, як правило, лінійна тріщина на поверхні пустули. На ранніх стадіях розвитку симптоми пустульного бактеріозу дуже схожі на симптоми кутастої плямистості. Але за пустульного бактеріозу не відбувається просочування водою уражень і вони матимуть підвищені центри. На пізніших стадіях пустульного бактеріозу не спостерігаємо рваності листків, як за кутастої плямистості листя.

123

Порівняльна характеристика симптомів бактеріальних хвороб сої

Розвитку пустульного бактеріозу сприяє спекотна волога погода. Потрібно уникати вирощування чутливих до збудника пустульного бактеріозу сортів у регіонах, де хвороба є потенційною проблемою.  Сівозміна та обробка ґрунту знижують виживання бактерій.

Заходи контролю збудників хвороб

Як заходи контролю збудників кутастої плямистості та пустульного бактеріозу виробникам варто розглянути такі варіанти:

  • Резистентність. У областях зі значним поширенням кутастої плямистості та пустульного бактеріозу треба вирощувати сорти сої стійкі до збудників цих хвороб.
  • Сівозміна. Сівозміна може бути ефективним методом, що дозволяє уникнути інокуляції через раніше заражені культури.
  • Обробка ґрунту. Видалення залишків рослин попереднього врожаю при обробці ґрунту зменшить кількість первинного бактеріального інокулянта та зменшить ураженість рослин сої на початку вегетації.
  • Культивування. Щоб запобігти поширенню хвороб, потрібно обмежити час вирощування рослин зі зів’ялим і сухим листям.
  • Фунгіциди. Для боротьби зі збудниками бактеріальних хвороб на сої можна використовувати фунгіциди на основі сполук купруму. Однак необхідно здійснювати оброблення на ранніх стадіях розвитку хвороби.

Поміж цих збудників бактеріальних хвороб, сою уражують й такі види бактерій: Сurtobacterium flaccumfaciens pv. flaccumfaciens, Pseudomonas syringae pv. tabaci, Pseudomonas syringae pv. syringae, Ralstonia solanacearum, Pantoea agglomerans.

Іржаво-бура плямистість сої

Найбільше занепокоєння у виробників сої викликає збудник іржаво-бурої плямистості сої Сurtobacterium flaccumfaciens pv. flaccumfaciens. Адже наявність цих фітопатогенних бактерій не лише призводить до падіння урожайності, а й є серйозною проблемою для експортування сої. Фітопатогенні бактерії С. flaccumfaciens pv. flaccumfaciens є карантинним організмом для більшості країн, куди українські виробники продають сою. Зокрема, збудник іржаво-бурої плямистості є регульованим патогеном у країнах Євросоюзу, Туреччині, Китаї, Індонезії, Ірані та Пакистані.

іржа

Початкові симптоми іржаво-бурої плямистості проявляються у в’яненні листя у періоди теплої сухої погоди через присутність фітопатогена в судинній системі, який блокує нормальний рух води з коренів у листя. Рослини часто «одужують» у вечірні години, коли температура нижча, але знову в’януть під час денної спеки. Тяжкість хвороби та загибель рослин часто вище у молодих рослин або рослин, які виросли зі зараженого насіння. Саджанці особливо чутливі до збудника і, якщо заражаються рослини висотою від 5 до 7,5 см, вони, зазвичай, гинуть. Симптоми на старих рослинах менше виражені, оскільки хвороба загалом розвивається і прогресує повільніше.

На інфікованих рослинах проявляються симптоми у вигляді оточених яскраво-жовтими межами міжклітинних некротичних вогнищ, які називаються «вогняними». Ці симптоми можна сплутати зі симптомами, спричиненими поширеним збудником пустульного бактеріозу X. axonopodis pv. glycinea. Проте, бактеріальні ураження мають тенденцію бути більш хвилястими або нерегулярними, і додатково супроводжуються старінням і часто загибеллю сильно уражених рослин. За пустульного бактеріозу уражені рослини рідко гинуть та не відбувається в’янення рослин.

Для ідентифікації збудника іржаво-бурої плямистості потрібні лабораторні аналізи. Однак, як правило, попередня польова діагностика має включати в себе такі симптоми як в’янення та повернення тургору. Більше того, просочування водою листків не завжди спостерігається за іржаво-бурої плямистості, як за інших бактеріальних хвороб.

Іржаво-бура плямистість поширюється через посадку зараженого насіння, посадку бобів у безпосередній близькості від заражених полів попереднього року, недостатній обробіток ґрунту, а також за умов навколишнього середовища, пов’язаних із високим рівнем вологості листя. Розвитку хвороби також сприяють високі температури (> 30 °C), оптимальний ріст патогена в культурі відбувається за 27-28°C. Хвороба посилюється факторами, пов’язаними з пошкодженням рослин сої, такими як шторм, град або будь-яке інше фізичне пошкодження людьми, тваринами або сільськогосподарським обладнанням. Бактерії не можуть проникнути крізь неушкоджену поверхню рослин, лише через природні отвори в листі, або поранення. Шторми з сильними вітрами, проливним дощем і градом надають ідеальну можливість переміщення фітопатогену між полями та всередині них між рослинами. Якщо рослини виживають, системне поширення інфекції дозволяє патогену переміщатися через судинну (ксилему) систему в стручки та зародки насіння, викликаючи знебарвлення або зафарбовування насіння. Зміна забарвлення насіння може відбуватися навіть коли стручки виглядають здоровими без будь-яких зовнішніх пошкоджень. Сильний контраст зараженого насіння дозволяє виявити різні кольорові штами С. flaccumfaciens pv. flaccumfaciens (часто званих кольоровими варіантами). Заражене насіння може бути жовтого, оранжевого, фіолетового або рожевого кольору. Ефективні хімічні засоби проти С. flaccumfaciens pv. flaccumfaciens відсутні, хоча вторинна інфекція може бути сповільнена бактерицидними спреями на основі купруму.

Згідно з Протоколами фітосанітарних вимог щодо експорту сої з України, підписаними з країнами імпортерами, державні фітосанітарні інспектори України проводять обов’язкові обстеження та визначають наявність С. flaccumfaciens pv. flaccumfaciens у вегетаційний період згідно з отриманими заявами на проведення обстеження та наявність збудника безпосередньо у товарній сої. З метою виявлення ураження рослин іржаво-бурою плямистістю обстеження посівів потрібно проводити у фазу цвітіння – початок утворення бобів.

Бактеріальна смугастість стебла сої

Бактеріальна смугастість стебла сої трапляється переважно на стеблах, черешках, жилках листків. Окрім смугастості, зрідка на листках утворюються вологі прозорі плями, які нагадують опік. Збудник бактеріальної смугастості стебла сої – поліфаг, який здатний уражувати також квасолю, кінські боби, духмяний горошок та інші рослини. В Україні на сої під час фітопатологічного обстеження дослідних та виробничих посівів сої (у Київській області) виявлено масовий розвиток бактеріальної смугастості, яка спричинена умовним патогеном Pantoea agglomerans. За час цвітіння рослин на нижній частині стебла з’являються червоно-коричневі, пурпурові видовжені плями та смуги. Ураження на стеблах особливо характерні, так як вони поступово охоплюють усе стебло. У разі сильного ураження інфекція проникає у паренхіму й рослина гине. P. agglomerans є постійною складовою частиною ризосферної епіфітної та ендофітної мікрофлори рослин. Залежно від стану рослин та погодних умов, мікроорганізм може перебувати в неагресивній або патогенній формі на сої.

Методи боротьби з бактеріальними хворобами

Методи боротьби з бактеріальними хворобами зернобобових рослин можна розділити на кілька груп. Це заходи, спрямовані на вдосконалення агротехнічних методів та виведення стійких до бактеріозів сортів.

До загальних методів боротьби з бактеріозами зернобобових належать: 1. ранній посів, так як запізнілі посіви збільшують загрозу ураження хворобами;

  1. передпосівний обробіток насіння біопрепаратами бульбочкових бактерій;
  2. нагляд за густиною посівів;
  3. виконання агротехнічних вимог до вирощування;
  4. контроль за вологістю під час збору врожаю;
  5. постійна інтродукція нових стійких сортів;
  6. обробка насіння та рослин, що вегетують, хімічними та біологічними пестицидами.

Коломієць Ю.В., доктор сільськогосподарських наук, доцент

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Буценко Л.М., кандидат біологічних наук, доцент

Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України

Гнатюк Т.Т., провідний інженер

Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України

Comments are closed.