В. Ю. ЯМКОВИЙ, канд. с.-г. наук, ТОВ «Український Аграрний Ресурс»

О. І. БУНЯК, канд. с.-г. наук,  Носівська селекційно-дослідна станція МІП
ім. В. М. Ремесла НААН України

Овес належить до основних культур, які вирощують на зернофуражні, кормові цілі та для виробництва продуктів харчування. Оптимальне поєднання у зерні вівса білків, жирів і вуглеводів, а також наявність необхідних для людини вітамінів, мікроелементів, антиоксидантів, стиролів та інших біологічно активних компонентів дозволяє назвати його повноцінним продуктом харчування.

foto 1 – копія

В Україні овес вирощують як допоміжну зернофуражну культуру. Посівні площі останніми роками коливаються у межах 200 тис. га, а основні регіони вирощування зосереджено на Поліссі та Прикарпатті. Питома вага вівса у загальному обсязі виробництва зернових в Україні в останні роки становить приблизно 1,5–1,7%, хоча раніше цей показник перевищував 3%.  Середня врожайність (після найнижчих показників у 1998 та 1999 роках) поступово почала збільшуватися й останні роки перебуває на рівні 2,25 т/га. Питання розробки інтенсивної технології вирощування та широке впровадження нових високопродуктивних сортів вівса для підвищення валових зборів зерна є надзвичайно актуальним.

Одним із найважливіших елементів технології вирощування вівса є система удобрення. Частка цього фактору в формуванні врожаю складає 35-40 %. Добрива сприяють формуванню більшої площі й ефективності функціонування асиміляційного апарату, зростанню та нагромадженню сухої речовини, збільшенню продуктивності фотосинтезу, підвищенню продуктивності рослин.

Для вирощування високих і сталих урожаїв сільськогосподарських культур важливе значення у живленні рослин мають ще майже 18 елементів, передусім – В, Mn, Cu, Zn, Co, Mo. Оскільки вміст цих елементів у рослинах і ґрунтах досить малий (0,01–0,001 % у перерахунку на суху речовину), їх називають мікроелементами, а добрива, що їх містять – мікродобривами.

У зв’язку з цим, особливої актуальності набуває застосування у посівах вівса високоефективних позакореневих мікродобрив з метою посилення оптимізації перебігу фізіологічних процесів у рослинах, підвищення врожайності та покращення якості сільськогосподарської продукції.

2

Вплив позакореневих підживлень мікродобривами «УАРОСТОК»® на формування елементів структури врожайності та якості зерна плівчастого вівса (сорт Світанок) досліджували 2018 року  на базі Носівської селекційно-дослідної станції Миронівського інституту пшениці  імені В. М. Ремесла у виробничій сівозміні (Чернігівська область).

Ґрунти дослідного поля – чорнозем глибокий мало гумусний вилугуваний легкосуглинковий з вмістом гумусу 3,19%, рН (сольового) – 5,0; гідролізованого азоту (за Корнфілдом) – 7,4 мг; рухомого фосфору (за Чиріковим) – 14,6 мг і обмінного калію – 8,3 мг на 100 г ґрунту.

Попередник на дослідних ділянках – жито озиме.  Технологія вирощування плівчастого вівса, крім окремих її елементів, які вивчали, була загальноприйнятою.

Дослідження проводили за такою схемою:

  1. Без мікродобрив (контроль);
  2. РОСТОК Зерновий 2 л/га + РОСТОК Тіоцид 2 л/га у фазу кущення та виходу в трубку;
  3. РОСТОК Зерновий 2 л/га + РОСТОК Бор 1 л/га у фазу кущення та виходу в трубку;
  4. РОСТОК Екстра 1 л/га + РОСТОК Марганець 1 л/га у фазу кущення та виходу в трубку;
  5. РОСТОК Екстра 1 л/га + РОСТОК Цинк 1 л/га у фазу кущення та виходу в трубку.

Отримання високих врожаїв зерна вівса значною мірою визначається ґрунтово-кліматичними умовами, а також рівнем родючості ґрунту та системою удобрення. Всі ці фактори в сукупності впливають на структуру врожаю вівса, зокрема на висоту рослин, розмір волоті, кількість зерен у волоті, масу волоті та масу 1000 зерен.

В результаті досліджень, які ми провели, було відмічено вплив позакореневого підживлення на зміну біометричних показників вівса (табл. 1). На варіантах досліду, де позакореневі підживлення не проводили (контроль), висота рослин вівса становила 80,4 см. Проведення позакореневого підживлення сприяло збільшенню висоти рослин вівса на 2,2-25,8 см.

 Найбільша висота рослин формувалась у варіантах підживлення «РОСТОК» Зерновий + «РОСТОК» Тіоцид  – 106,2 см та «РОСТОК» Зерновий + «РОСТОК» Бор  – 97,8 см, що вище контрольного варіанту на 25,8 та 17,4 см відповідно.

1

Таблиця 1. Елементи структури продуктивності рослин вівса сорту Світанок залежно від підживлення мікродобривами «УАРОСТОК»®

Довжина волоті вівса теж змінювалась залежно від варіанту підживлення. В умовах 2018 року на ділянках без проведення позакореневого підживлення спостерігали зменшення довжини волоті на 0,4-1,3 см залежно від варіанту. Найбільшу довжину волоті відмічено у варіантах досліду, де проводили позакореневе підживлення комбінаціями добрив «РОСТОК» Екстра + «РОСТОК» Марганець – 16,3 см, та «РОСТОК» Зерновий + «РОСТОК» Бор – 16,4 см.

Величина волоті та її озерненість – важливий елемент структури врожаю, що обумовлює продуктивність волоті та бере участь у формуванні врожаю. Варто  відмітити, що всі варіанти позакореневих підживлень у досліді позитивно вплинули на ступінь розвиненості репродуктивних органів вівса.

Застосування мікродобрив сприяло збільшенню кількості зерен у волоті. Без внесення мікродобрив (контроль) цей показник у середньому становив 40,8 шт., тоді як у варіанті «РОСТОК» Екстра + «РОСТОК» Марганець відмічено найбільший прояв цієї ознаки – 57,6 шт.

Продуктивність волоті в посівах вівса, значною мірою залежить від крупності зерен. З одного боку це обумовлено генетично-сортовими особливостями, а з іншого – умовами живлення, теплового та водного режимів, які створюються на відповідних етапах органогенезу. Найбільшу прибавку за масою зерна з волоті проти контролю (1,5 г) відмічено у варіантах «РОСТОК» Екстра + «РОСТОК» Марганець – 2,1 г, та «РОСТОК» Зерновий + «РОСТОК» Бор – 1,9 г. Позакореневе підживлення рослин у цих варіантах обумовило також збільшення маси 1000 зерен до 40,3 і 39,6 г проти 37,6 г у контрольному варіанті.

У кінцевому результаті, все це дало змогу вівсу сформувати відповідний рівень біологічної врожайності, яка залежала від варіантів підживлення (табл. 2).   Крім того, отримані дані врожайності свідчать, що проведення позакореневих підживлень сприяло істотному приросту врожайності вівса в межах 0,25-0,45 т/га (НІР05 = 0,18 т/га).

2_

Таблиця 2. Рівень урожайності вівса сорту Світанок залежно від позакореневого підживлення

Найвищий урожай у досліді формував варіант з позакореневим підживленням «РОСТОК» Екстра + «РОСТОК» Марганець – 4,42 т/га, що на 11% більше, ніж у контрольному варіанті. Дещо меншу врожайність сформовано у варіанті з внесенням добрив «РОСТОК» Зерновий + «РОСТОК» Бор – 4,36 т/га. Менш ефективними виявилися варіанти з внесенням мікродобрив «РОСТОК» Зерновий + «РОСТОК» Тіоцид та «РОСТОК» Екстра  + «РОСТОК Цинк».

Результати біохімічних досліджень показали, що вміст  білка в зерні вівса підвищувався за внесення мікродобрив «УАРОСТОК»® від 0,4 до 2,5%, залежно від варіанту (табл. 3).

3

Таблиця 3. Вміст білка в зерні вівса сорту Світанок залежно від підживлення мікродобривами

Найбільше значення вмісту білка (12,5%) відмічено у варіанті внесення комбінації добрив «РОСТОК» Екстра + «РОСТОК» Марганець, що пояснюємо позитивним впливом марганцю у регулюванні дихального, білкового та вуглеводного обміну.

Результати експериментальних досліджень особливості формування врожайності та якості зерна плівчастого вівса залежно від позакореневого підживлення хелатними мікродобривами  «УАРОСТОК»® підтвердили доцільність їхнього проведення. Встановлено, що найкращі умови для росту, розвитку, формування урожайності та накопичення білка в зерні забезпечує проведення позакореневих підживлень такими комбінаціями мікродобрив: «РОСТОК» Екстра у поєднанні з добривом  «РОСТОК» Марганець та «РОСТОК» Зерновий у поєднанні з добривом «РОСТОК» Бор.

Comments are closed.