Полюхович М. М., к. с.-г. н., доцент кафедри агрохімії
та ґрунтознавства Львівського НАУ,

Вега Н. І., к. с.-г. н., ст. викладач кафедри агрохімії
та ґрунтознавства Львівського НАУ

На сьогодні в Україні ярі зернові колосові культури (пшениця яра, ячмінь ярий, овес) вирощують на площі приблизно 2 млн га. Проте, середня урожайність залишається на низькому рівні. За таких умов, актуальним є питання вдосконалення елементів технології вирощування цих культур. Провідне місце в системі заходів займає раціональне внесення добрив, які є джерелом макро- та мікроелементів. Саме застосування мікроелементів здатне позитивно впливати на ріст і розвиток рослин і є невід’ємною частиною вдосконаленої технології.

  Вплив технологічних чинників на продуктивність культур

Технологія вирощування – це комплексна система прийомів, спрямованих на створення найсприятливіших умов для  росту та розвитку культури.

У структурі впливу чинників на продуктивність сільськогосподарських культур серед аспектів, які забезпечують отримання високої продуктивності, 30% відведено селекційній роботі – сорту (рис.). Адже, саме особливості, які закладено генетично, є основою формування високої урожайності культури – це біологічний потенціал культури. Всі інші елементи технології спрямовані на розкриття цього потенціалу. У цій системі важливим чинником впливу на функціонування посіву, який потрібно враховувати, є погодно-кліматичні умови. Вони займають 15 % у діаграмі. Рівень агротехніки, тобто правильна система обробітку ґрунту має не менш важливе значення і займає 10 % у структурі чинників впливу. Основним завданням раціональної системи обробітку ґрунту є створення максимально сприятливих умов для розвитку кореневої системи, поліпшення водно-повітряного та теплового режимів, нагромадження вологи та запобігання її непродуктивним втратам.

Рис. Вплив чинників на продуктивність культури, % (за даними Г. М. Господаренка, 2010)

Забур’яненість посівів, пошкодження шкідниками й ураження збудниками хвороб супроводжуються значними втратами врожаю. Тому своєчасна боротьба зі шкідливими організмами дозволяє попередити можливі економічні втрати (захист рослин – 15 %).

Безумовно, врахування зазначених чинників і впровадження відповідних заходів є обов’язковим, адже неврахування певного моменту призводить до негативних наслідків.

У цій діаграмі 30 % займає система удобрення як один з ключових чинників забезпечення високої продуктивності посівів. Збалансоване мінеральне живлення, де поєднано внесення макроелементів та мікроелементів створює сприятливі умови для розвитку кореневої системи та нормального функціонування агрофітоценозу.

Значення основних мікроелементів для ярих зернових культур

У сучасних умовах розвитку аграрного виробництва, саме ефективним заходом підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності сівозмін є застосування добрив. Система удобрення – це комплекс заходів із внесення добрив з урахуванням родючості ґрунту, біологічних особливостей культури, норм і видів добрив, строків їхнього внесення, спрямованих на отримання високих урожаїв.

Важливу роль в системі застосування добрив мають мікроелементи. В рослині вони зосереджені в менших кількостях, ніж макроелементи, зокрема, їхній вміст коливається від 0,01 до 0,001 % в перерахунку на суху речовину, проте виконують життєво-важливі функції у протіканні фізіологічних і біохімічних процесів у рослинному організмі.

Для таких ярих зернових культур як-от: пшениця яра, ячмінь ярий, овес, найважливіше значення мають мікроелементи: Co, Mn, Cu, B, Mo, Zn.

В джерелах наукової літератури зазначено, що кобальт сприяє підвищенню ферментативної активності в рослині, забезпечує підвищення вмісту хлорофілу та білка, відповідає за здатність протистояти  посушливим умовам.

Манган підвищує здатність тканин рослин утримувати воду, знижує інтенсивність транспірації, що запобігає втратам води, бере участь у відновленні нітратів, окисненні аміаку. Він, як і мідь, входить до складу ферментів, які активують проходження окисно-відновних реакцій, підвищує інтенсивність фотосинтезу, впливає на зростання вмісту білка в зерні.

Значення бору є надзвичайно великим, оскільки поряд з виконанням низки життєво-важливих функцій у рослині, він відповідає за проходження фотосинтезу, переміщення та синтез вуглеводів, забезпечує проростання пилку.

Зерновим культурам молібден потрібен у значно менших кількостях, ніж інші мікроелементи, проте й він є необхідним. Основна його роль у тому, що він входить до складу ферменту нітроредуктази, який бере участь у процесі відновлення нітратів до аміаку в рослині. Його функція також пов’язана з участю в азотному та фосфорному обмінах.

Цинк підвищує посухостійкість та холодостійкість рослин та активізує дію ферментів.

Враховуючи вище наведене, можна стверджувати, що мікроелементи є невід’ємною частиною функціонування рослинного організму. Встановлено також, що їхній дефіцит у ґрунті блокує надходження у рослини азоту, фосфору та калію, знижує стійкість рослин до ураження збудниками хвороб.

Шляхи надходження мікроелементів у рослини

Мікроелементи є складовою частиною материнської породи ґрунту. Часткове їх надходження у ґрунт відбувається внаслідок внесення органічних добрив. Проте, ґрунт поповнюється ними в дуже малих кількостях. Наприклад, з внесенням 1 т сухої речовини гною у ґрунт надходить лише 200 г Mn, 96 г Zn та інших мікроелементів у значно менших кількостях.

Основною проблемою засвоєння рослинами мікроелементів із ґрунту є те, що вони містяться, переважно, у вигляді важкодоступних сполук. Для того, щоб їх нормально поглинали рослини потрібно, щоб відбувся перехід у легкодоступну форму внаслідок протікання складних мікробіологічних процесів. У зв’язку з цим, з ґрунту рослини засвоюють незначну кількість цих елементів.

Основним джерелом доступних мікроелементів для рослин є добрива з вмістом мікроелементів, тобто мікродобрива, які вносять позакоренево впродовж вегетаційного періоду в критичні фази росту та розвитку ярих зернових колосових культур. Цей агротехнічний прийом є дуже ефективним, оскільки дозволяє забезпечити рослини необхідними мікроелементами в конкретну фазу росту та розвитку, підвищити ефективність вже внесених добрив і, у такий спосіб, забезпечити отримання високого рівня врожайності. За допомогою досліджень доведено й економічну доцільність проведення листкових підживлень.

Перевагою внесення мікродобрив позакоренево у вегетаційний період є можливість їхнього застосування у бакових сумішах з пестицидами в комплексній системі захисту культури від бур’янів, шкідників і хвороб.

Підвищення показників елементів структури врожаю внаслідок внесення мікроелементних добрив

У літературі наведено результати досліджень, у яких відзначено високу ефективність внесення мікроелементів на ярих зернових культурах. Досліджено, що приріст урожайності може становити 1,5-2,5 ц/га і більше.

Елементи структури врожаю покладено в основу продуктивності ярих зернових колосових культур. Рослини, які характеризуються великою довжиною колоса з відповідною кількістю виповнених зерен є більш урожайними, ніж ті, які малосформовані.

Результати трирічних досліджень, проведених на дослідному полі кафедри агрохімії та ґрунтознавства Львівського НАУ, щодо внесення добрива з вмістом мікроелементів позакоренево на ячмені ярому підтверджують цю тенденцію. У хімічному складі внесеного добрива масова частка органічної речовини складала 572,1 г/кг, N – 21,6 г/л, P2O5  – 2,5 г/л, K2O – 8,7 г/л, Cu  – 4854,6,  Fe  – 219,4,  Zn – 6425,6, Cо – 31,34, Mn – 5026,4 мг/л. Норма внесення становила 2 л/га – згідно з рекомендаціями виробника. Застосовували триразове внесення – у фазу кущіння, виходу в трубку та  прапорцевого листа.

На фоні мінеральних добрив в нормі N45P45K45, ефективність позакореневого підживлення проявилася у зростанні довжини колоса на 0,9 см, як порівняти з варіантом без підживлення, показник становив 9,2 см. Озерненість колоса підвищилася на 0,9 зерен/колос і становила 20,1 зерен/колос. В результаті отримано приріст урожайності на рівні 0,3 т/га.

Проте, внесення мікроелементних добрив шляхом позакореневого підживлення на ярих зернових культурах можна здійснювати, залежно від препарату, впродовж вегетаційного періоду. Потрібно враховувати рекомендації виробників щодо їхнього застосування. Адже, на ринку наявні рідкі добрива, до складу яких входить органічна речовина, комплекс мікроелементів і є рекомендації щодо їхнього застосування і у фазу молочно-воскової стиглості. Отож, у випадку, коли на ранніх етапах росту та розвитку культури не було можливості провести позакореневе підживлення посівів, цей агрозахід можна, деякою мірою, компенсувати у пізніші фенологічні фази. Це сприятиме підвищенню маси 1000 зерен і покращенню інших показників якості зерна.

Враховуючи вагомість мікроелементного живлення для ярих зернових колосових культур і обґрунтовано спланувавши відповідні заходи проведення підживлень мікроелементними добривами, можливо отримати високі показники елементів структури врожаю, що є основою підвищення продуктивності посіву загалом.

Comments are closed.