Наталія Негуляєва, канд. с.-г. наук, с.н.с.

Ми продовжуємо знайомити наших читачів з альтернативними способами ведення сільськогосподарської діяльності.

Запровадження альтернативного землеробства – це концепція, яка передбачає новий підхід до виробництва продукції рослинництва, сутність якого полягає в етичному ставленні до землі. Метою альтернативного землеробства є вирощування екологічно чистої продукції, збереження родючості ґрунтів і чистоти довкілля. Одним з видів альтернативного землеробства є органічне виробництво.

Генеральна Асамблея IFOAM (International Federation of Organic Agriculture Movements) у червні 2008 року ратифікувала визначення органічного сільського господарства як виробничу систему, що підтримує здоров’я ґрунту, екосистеми та людей. Система ґрунтується на екологічних процесах, різноманітності видів, на циклах, адаптованих до місцевих умов, включає в себе традиції, інновації та науку задля захисту навколишнього середовища та просування принципів чесних взаємовідносин і високої якості життя на планеті.

Органічне виробництво як альтернатива сучасним індустріальним технологіям

Коли говоримо про переваги органічного агровиробництва перед традиційним, зазвичай, фахівці мають на увазі два аспекти – це переваги самих органічних продуктів харчування та переваги власне органічних методів господарювання, а саме:

– збереження та відновлення природного середовища в процесі виробництва, адже застосовують методи обробітку ґрунту, які зберігають і покращують стабільність та біологічне різноманіття агроландшафтів, попереджають ущільнення та ерозію ґрунтів;

– збереження та відтворення родючості ґрунтів, завдяки підвищенню рівня їхньої біологічної активності, введення у сівозміни бобових та інших зелених добрив і застосування біодинамічних препаратів;

– мінімізація впливу виробничих процесів на довкілля, оскільки застосовуються профілактичні, механічні та фізичні заходи захисту рослин від шкідливих та патогенних мікроорганізмів;

–  збереження водних ресурсів, завдяки раціональному господарюванню та природокористуванню.

Економічні переваги органічного виробництва

Розглянемо економічний аспект органічного виробництва з точки зору рентабельності виробництва. Всім відомо, що головним засобом виробництва у сільському господарстві є земля. Але, оцінюючи її, ми враховуємо тільки площу, тип ґрунту, вміст гумусу, NPK і ніколи не оцінюємо її реальну родючість. Агрономічна наука, як правило, спирається на 2 види родючості: потенційну й ефективну. Ці поняття не пояснюють, у чому саме суть родючості ґрунту та як її підвищити. Насправді на формування врожаю впливає не потенційна, а динамічна родючість. Це біологічне перетворення енергії органічної речовини в нову біомасу. Отже родючість – це динамічна самодостатність ґрунту.

Річ у тім, що саме поняття родючості ґрунту не є основним засобом сільськогосподарського виробництва, тому не враховується і її амортизація. Застосовуючи щороку мінеральні добрива, ми наносимо значну шкоду ґрунтовому середовищу, в якому відбувається окислення, погіршуються фізико-хімічні властивості, що призводить до таких невиправданих заходів, як додатковий обробіток ґрунту, внесення вапна та інших меліоративних засобів для покращення його структури.

За традиційного виробництва продукції рослинництва у ґрунт, в кращому випадку, повертається до 20-25% рослинної біомаси кореневими рештками та поживними залишками. Якби у процесі виробничої діяльності у ґрунт поверталася не четверта частина, а вся вирощена біомаса, то і не було б виснаження та зниження природної родючості ґрунту.

Виробництво сільгосппродукції в основному залежить від сонячної активності та родючості ґрунту, яка здатна до самовідновлення за природовідповідних умов господарювання. Природне відновлення ґрунтової родючості дозволить значно скоротити процеси деградації земель та пов’язані з цим меліоративні заходи, що є свідченням основної економічної переваги технологій органічного виробництва продукції рослинництва над традиційним.

Економічні аспекти органічного виробництва:

– зростання природної продуктивності агроландшафтів;

– суттєве зниження виробничих витрат, завдяки відмові від застосування дорогих хімікатів та зменшенні енергоємності виробництва, зокрема витрат на паливно-мастильні матеріали;

– створення нових робочих місць (забезпечення більше, ніж 30% зростання кількості робочих місць на гектар, як порівняти з неорганічними фермами). Збільшення затрат праці органічного виробництва не значно збільшує виробничі витрати, але є в цілому вигідним для зростання добробуту жителів сільської місцевості, оскільки більшість грошових вкладень у виробництво органічної продукції йде на платню людям;

– додаткова вартість органічної продукції, завдяки органічним надбавкам на ціну та пільгам, передбаченим за виробництво відповідної до стандартів продукції (в Україні це питання ще потребує врегулювання).

До того ж, органічне сільське господарство менш чутливе до цінових коливань на світовому ринку та менш залежне від зовнішніх джерел, що робить його рентабельність більш стабільною. За даними Асоціації органічної торгівлі, органічні ферми на сьогодні значно вигідніші. В Інституті Родейла, проаналізувавши ефективність виробництва кукурудзи та сої на фермерських угіддях США за 2008-2010 роки, встановили, що органічні системи господарювання майже втричі вигідніші від традиційних. Середній чистий прибуток для органічних систем склав $558/акр/рік проти всього лише $190/акр/рік для звичайних систем.

Діяльність найбільших органічних господарств України – ПП “Агроекологія” та ПП “Галекс-Агро” підтверджує, що використання органічних технологій у землеробстві дає змогу господарству підвищити природну біологічну активність у ґрунті, відновити баланс натуральних поживних речовин, збагатити ґрунт гумусом і, як результат, отримати збільшення врожайності сільськогосподарських культур і підвищити якість продукції рослинництва та тваринництва.

Проте, варто зауважити, що органічне виробництво є відносно новим для України та досить специфічним видом сільськогосподарської діяльності. Його ефективність залежить від кардинальної зміни всієї системи мислення керівного апарату держави, фермерів, спеціалістів сільського господарства та населення країни в цілому. Ефективність органічного виробництва базується на питаннях системології, агроекології, а також інтегрованого менеджменту, з урахуванням еколого-економічного управління земельними ресурсами та агроландшафтами на екосистемних засадах. А отже забезпечення стабільних урожаїв сільськогосподарських культур у процесі органічного виробництва можливе лише за належного дотримання організаційно-господарських, агротехнічних, біологічних та інших заходів системи захисту сільськогосподарських культур.

Відповідно до європейського досвіду, показники врожайності сільськогосподарських культур, вирощених за органічними технологіями, у середньому на 30-40% нижчі від класичних (залежно від країни, регіону та виду продукції). Але субсидії держави фермерам за вагомий внесок у збереження навколишнього середовища та здоров’я населення, роблять екологічні ферми вигідними, і тому частка “органічних” виробників у розвинених країнах щороку вагомо зростає.

Враховуючи вищевикладене, варто зазначити, що вирощування органічної продукції не тільки не завдає шкоди навколишньому природному середовищу, а й оптимізує матеріальні витрати на виробництво цієї продукції.

За умови належного управління органічне землеробство може скласти гідну конкуренцію традиційним господарствам у фінансовому плані, оскільки прибутковість в органічних господарствах буде вищою, завдяки меншим витратам на виробництво продукції і додатковій вартості на неї.

Comments are closed.