Отримати хороший урожай без добрив практично неможливо. Фахівці схиляються до думки, що основна частина успіху залежить від обраного добрива, правильності його внесення та його формуляції. На сьогодні їх з’явилося настільки багато, що вибір для аграріїв стає чи не основною проблемою. Ми більш аніж впевнені, що не «відкриємо Америку», але нагадати, узагальнити та наголосити на основних аспектах ніколи не завадить.

Тож які види добрив найкраще «працюють»? Які є переваги та недоліки у їхньому застосуванні? Та яке обрати, щоб було ефективно й економічно вигідно?

Органіка: переваги та небезпеки

Багато хто надає перевагу органічним добривам, не зовсім розуміючи всю їхню справжню суть, вважаючи застосування достатньо безпечними. Проте, використовуючи органіку, практично неможливо чітко визначити вміст окремих елементів у ній. Ні, ми не можемо й не хочемо стверджувати, що органічне удобрення неефективне, проте треба чітко знати походження сировини, яку використовували для його виробництва.

Органічні добрива є чи не основним засобом впливу на колообіг елементів живлення у землеробстві, дають змогу не лише підтримувати кількість гумусу у ґрунті, але й збільшувати його ємність. Проте незнання правил їхнього застосування може призвести до неочікуваних результатів, одним із яких є накопичення нітратів у вихідній продукції. Органічні добрива досить різноманітні та, зазвичай, містять у своєму складі лише основні елементи живлення: азот, фосфор, калій, кальцій, органічні кислоти, що передусім потрібні для росту та розвитку. Це свідчить про необхідність застосування у подальшому додаткового удобрення мікродобривами.

Коефіцієнт використання елементів живлення з деяких органічних добрив (гною, пташиного посліду тощо) достатньо високий, саме тому найкраще повною мірою використати всі резерви на місцях їхнього виробництва, тоді меншу кількість мінеральних потрібно буде вносити. Перевагою органічних добрив над мінеральними однозначно є багатовіковий досвід використання. До того ж, вони мають пролонговану дію і засвоюються рослиною у міру розкладання упродовж тривалого періоду.

Закордонні агровиробники як органіку також часто використовують добрива рослинного походження. Як сировину застосовують рослинні рештки ряду сільськогосподарських культур (люцерна, соя, бавовник тощо). Останніми роками набуває популярності й добриво на основі водоростей, проте воно має більше властивість стимуляції росту, аніж удобрення.

Інші види, які не виготовляють безпосередньо в господарстві (торф, сапропелі, комунально-побутові відходи міст тощо), є, зазвичай, додатковим джерелом надходження елементів живлення у ґрунт і не можуть сповна замінити удобрення під час основного обробітку.

Окрім елементів живлення, органічні добрива постачають в ґрунт вуглекислий газ, який поліпшує повітряне й кореневе живлення рослин. А головне – є енергетичним матеріалом для ґрунтових мікроорганізмів, зокрема і за додаткового внесення бактеріальних добрив. Хоча в більшості випадків вони вже містять у своєму складі достатню кількість корисних мікроорганізмів.

Проте не все так «райдужно», як би нам хотілося. У застосуванні органічних добрив є низка недоліків:

  • свіжі відходи містять велику кількість азоту, насіння бур’янів, глистів та інших паразитів, тому застосування таких добрив без компостування, розведення та знезараження є вкрай небезпечним;
  • суворо заборонено використовувати свіжий чистий курячий послід (передозування робить ґрунт непридатним для посадки протягом ледве не цілого року);
  • застосування сві­­жого гною здатне спровокувати опік ко­­ренів рослин і грибкові захворювання;
  • низька концентрація поживних речо­­вин робить економічно невигідним перевезення органічних добрив на велику відстань.

Самі ж ідеї органічного землеробства, які на етапі свого становлення позиціонувалися як заклик до використання хімії саме в правильних, помірних кількостях, на сьогодні чомусь сильно спотворені та позиціонуються як повна заборона на використання будь-якої хімії в польових умовах.

Мінеральні добрива: без них не обійтись?

З часом постала проблема дефіциту елементів живлення як у ґрунтах, так і в рослинах, тож штучно створені сполуки неорганічного походження стали альтернативою природним і органічним. На сьогодні мінеральні добрива (за раціонального внесення) дозволяють досягнути максимального ефекту, а склад сучасних сумішей настільки збалансований, що враховує потреби як окремих культур, так і сезонності.

Важливим завданням є поліпшення якості мінеральних добрив. Тож все більше уваги приділяють висококонцетрованим, складним добривам й особливо їхнім сумішам, які найбільшою мірою відповідають потребам рослин. Ці добрива мають хороші фізико-хімічні властивості, зокрема низьку гігроскопічність, високу сипучість, розчинність, фізіологічну нейтральність, низький ступінь злежуваності та практично не змінюються у своєму складі протягом тривалого зберігання.

Але і мінеральні добрива мають свої особливості. Для того, щоб їх застосування приносило виключно позитивний результат, варто дотримуватися точно визначених норм і термінів внесення, а також підбирати їх, зважаючи на особливості ґрунту та регіону. Наприклад, у зонах Степу та Лісостепу рекомендуємо вносити мінеральні добрива восени перед оранкою, тоді як на територіях з високим рівнем вологості (хоча на сьогодні це велика рідкість) краще проводити внесення у весняний період. У ґрунт добрива вносять різними способами: у розбавленому вигляді, окремими дозами, або ж як спеціальні добавки. Найпоширенішою і найзручнішою формуляцією неорганічних добрив є гранульовані, оскільки вони мають кращі агротехнічні властивості та пролонговану дію.

Проте і тут варто врахувати низку особливостей:

  • змив мінеральних речовин поверхневим стоком призводить до забруднення підземних вод;
  • втрати азоту в атмосферу негативно впливають на мікроклімат конкретних зон вирощування;
  • ненормоване та неправильне використання мінеральних добрив може погіршити природний колообіг поживних речовин у навколишньому середовищі;
  • порушення оптимізації поживних речовин призводить до зниження опірності рослинного організму до різноманітних захворювань, погіршує фітосанітарний стан посівів;
  • порушення технологій призводить до зниження продуктивності сільськогосподарських культур та погіршення їхньої якості.

Мікродобрива: вносити, не можна ігнорувати

Проте ні для кого не секрет, що лише удобренням під основний обробіток не можна сповна забезпечити елементами живлення на весь період росту та розвитку жодну сільськогосподарську культуру. Якщо основне удобрення надає всі потрібні елементи живлення для проростання насіння та формування первинної кореневої системи, то на етапі утворення вегетативної маси однозначно постане проблема їхнього дефіциту. Що ж застосувати тоді? Однозначно, оптимальним рішенням є застосування позакореневих підживлень мікродобривами, які в останні роки набувають все більшого поширення. Їхній вибір ще складніший, оскільки треба враховувати не лише особливості вирощуваної культури,  але й те, який саме результат потрібно отримати (тип вихідної продукції).

Спектр мікродобрив на сьогодні настільки великий, що вибрати потрібне вкрай важко. Хтось пропонує єдине й універсальне, що нібито підходить на будь-який випадок, інші – більш широкий вибір із різним складом, який можна підібрати під окрему культуру, певний випадок і ситуацію. Проте, тут варто наголосити: єдиної «пігулки» від усіх хвороб немає! Наприклад, якщо певний вид мікродобрива ідеально підходить для позакореневих підживлень сої, то його точно не застосуєш під кукурудзу. То як же визначитись у виборі?

Перш за все потрібно звернути увагу, якого елементу найбільше потребує вирощувана культура на конкретному етапі розвитку. Також головними вимогами мають бути:

  • високий ступінь розчинності у воді та хороша адсорбція;
  • мінімальна ймовірність токсичності;
  • високий ступінь засвоюваності клітинами рослин;
  • можливість поєднання зі засобами захисту рослин;
  • основні мікроелементи в хелатній формі;
  • збереження якостей за умови вирощування навіть на кислих ґрунтах.

Отже, побоюватися добрив неорганічного походження не варто. Для того, щоб вони були використані ефективно, підвищували якість вихідної продукції та не забруднювали навколишнє середовище, практикуйте їхнє нормоване використання, точно розраховуючи дози для певної культури. Також чергуйте внесення мінеральних добрив і органіки, вчасно проводьте позакореневе підживлення задля запобігання різким проявам дефіциту елементів живлення. І тоді рослина, та зрештою і ґрунт, завжди будуть здоровими та плідними, а врожаї щедрими.

Марія Августинович

кандидат сільськогосподарських наук,

завідувач науково-дослідною

лабораторією інноваційних технологій та впровадження,

ТОВ «УНПЦ «Інститут живлення рослин»

Comments are closed.