День працівника сільського господарства – важливе свято для кожного з нас, для всієї держави, адже хліборобська праця – одна з найблагородніших і найпочесніших у світі. Вона є визначальною складовою розвитку країни, запорукою процвітання та добробуту її мешканців.

Щороку золотої осінньої пори, коли вже зібрано врожаї і можна трохи перевести подих, ми висловлюємо шану та щиру подяку всім працівникам агропромислового сектору: хліборобам, механізаторам, тваринникам і всім тим, хто є уособленням працелюбності, хазяйновитості та любові до рідної землі.

У переддень професійного свята редакція журналу «АгроЕліта» поспілкувалася з аграріями, аби дізнатися, яким був цей рік для їхніх господарств і поцікавитися планами на майбутнє. А ще, натхненні невтомною працею кожного з аграріїв, з ким ми зустрічалися упродовж року у їхніх господарствах і полях, про кого писали, з ким спілкувалися, натхненні їхніми успіхами та співпереживаючи негаразди, ми запитали, що вони найбільше люблять у своїй роботі.

Любов Джурик, агроном-консультант із насінництва ПАП «Агропродсервіс» (Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Настасів):

«Для нашого господарства рік видався складний – нетипові для Заходу України погодні умови та низькі ціни на сільськогосподарську продукцію.

Проте, ми не опускаємо рук і плануємо наступного року розширювати виробництво насіння, адже цьогоріч ми збільшили потужності насіннєвого заводу, встановили ще одну лінію доробки насіннєвого матеріалу.

Свою роботу я люблю за те, що бачу результати – вирощений урожай, у який вкладено зусилля та працю багатьох людей.

Своїм колегам бажаю щедрих урожаїв, високих прибутків і гарної погоди».

Юрій Лисак, головний агроном  групи компаній «Агро-Регіон» (м. Київ):

38 000 гектарів землі у Київській, Чернігівській та Житомирській областях. Вирощують 240 тис. т. зернових та олійний культур щорічно. Два елеваторні комплекси – у Борисполі та на Житомирщині, загальною потужністю зберігання 132 тис. т. 

«Яким був цей рік для групи компаній «Агро-Регіон»? Ми відкрили новий елеватор, інший – модернізували. Широко впровадили диференційоване внесення добрив, диференційований посів і обприскування. Отримали рекордний урожай соняшника – 3,69 т/га у заліку на площі більше 5 тис. га, у іншому господарстві – на площі 1200 га зібрали 4,44 т/га.

Рік був неоднозначний, якщо брати до уваги погодні умови. Дуже важка весна у Західному регіоні – надлишок вологи. На півночі Чернігівської області – посуха. Та ми все вчасно зробили й отримали добрий результат. Наприклад, минулоріч урожай кукурудзи становив 11 т/га, цього року – 9,8 т/га.

У сільському господарстві я працюю уже 14 сезонів, 14 жнив. Рахую по жнивах – скільки раз зібрав хліб. Люблю ранки та вечори, коли поле зеленіє, а поруч – поле виоране чорне, а в далині березовий лісок виблискує золотом, за ним – смарагдовий сосновий – такі краєвиди барвисті! Або в жнива, коли сонце сідає, ти бачиш колосся і насолоджуєшся результатом, що виростив хліб. За це й люблю свою роботу».

Роман Васильович Папроцький, ПП «Агрофірма «Лугове» (Львівська обл., Бродівський р-н, с. Лугове):

«В агробізнесі я вже 25 років. Любов до цієї справи, мабуть, передалася мені від батька, від діда, які теж працювали у сільському господарстві. Це стиль життя. Ти постійно на роботі, і вдень, і вночі, якщо навіть не фізично, то думками ти там. 

Яким був цей рік для нашої агрофірми? Ми запустили нову тваринницьку ферму на 200 голів ВРХ. Цього року придбали багато нової техніки: ґрунтообробну, трактори, 2 сівалки, обприскувач, розкидач мінеральних добрив. Почали впроваджувати точне землеробство. Отримали хороші врожаї пшениці та кукурудзи, в середньому врожайність усіх культур краща, ніж попереднього року. Єдине, що рік не вдалий через ціни на сільгосппродукцію.

Посіяли вчасно, отримали дружні сходи, озимина виглядає дуже гарно, певно, найкраще за всі роки. Подивимося, які далі будуть погодні умови, та зараз очікування гарні».

Михайло Степанович Кадиляк, директор ТОВ «Апогей Агро» (Львівська обл., Буський р-н, с. Куткір):

«Для нашого господарства цей рік дуже важкий, як фінансово, так і через природні катаклізми. 10% площі у нас недосіяно, їх затопило. «Впали» ціни на сільгосппродукцію на світовому ринку, а в Україні – ще більше. До того ж, ринок землі. Я проти продажу землі. Вона має бути у власності держави, або у тих, хто на цій землі працює. Це наша безпека та наших дітей.

Та у сільському господарстві так: або лежить душа до праці на землі, або ні. У мене вже 25 років стажу.  У перші роки, коли нічого не було, все на позиченому, було важко. Зараз набагато легше працювати: вже є своя база, своя техніка, обробляємо свої поля, ще й надаємо послуги, кому треба допомагаємо, все налагоджено. Колись я не хотів, щоб мої діти працювали у сільському господарстві, а тепер схвалюю це. Мій син працює зі мною.

Які очікування на наступний рік? Селянин цілий рік живе надією – от зберу врожай! Але одне діло виростити, а інше – ще й вигідно його реалізувати, тут потрібно більше хисту. Та віримо, що все буде гаразд».

Вадим Дробітько, керівник ФГ «Аркадія» (Миколаївська обл., Братський р-н, с. Іванівка):

«Роки один на одного не схожі, але таке життя. Не кожен рік успішний на всі сто. Як каже Михайло Іванович Драганчук, успіх – поганий вчитель. Тому позитив треба знаходити у будь-якій ситуації. Ще кажуть: не думай про погане, бо воно обов’язково прийде, тому я вже давно про це не думаю. Не бійтеся мріяти, мрії здійснюються! Усі ті моменти, про які я мріяв 10 років тому та ще рік тому, думав, що вони недосяжні, цього року все йде до позитивного завершення. Те, що я задумав, сьогодні я вже бачу реальним, тому потрібно більше оптимізму.

Загалом цим сільськогосподарським роком я задоволений. Не важливо який урожай ти отримав, це не є єдиною складовою успіху, найважливіше – який прибуток у результаті. Саме так ми працюємо у ноу-тілл.

В агробізнесі я вже 21 рік. За що найбільше люблю свою роботу? Думаю, що на якій би роботі я не працював, я б її любив, тому що є таке поняття «трудоголік» і, на жаль, я такий (усміхається – ред.). Буває біжиш на роботу, тобі цікаво, є якісь інноваційні рішення, яких немає ні в кого, і ти хочеш їх випробувати – є куди розвиватися. Це, так би мовити, виклик «хто кого»: або природа тебе, або ти природу. Це боротьба. Це нові можливості. Сільське господарство – це позитивний екстрім. Адреналін піднімається від викликів природи, економіки, ми опираємося проблемам, йдемо вперед, і коли отримуємо позитивний результат, то це найбільше задоволення».

Тарас Опанасенко, керівник (в.о. директора) ТОВ «Астарта-селекція» (Вінницька обл., м. Хмільник):

«Цей рік був складним, але й досить вдалим. Цього року наше підприємство «Астарта-селекція» вийшло на ринок насіння під брендом Astarta Select і нам вдалося реалізувати понад 1000 тонн насіння пшениці озимої.

Урожаї були досить високими на Заході, де було достатньо вологи. Врожайність окремих сортів озимої пшениці сягала понад 80 ц/га. Деякі сорти сої вродили під 40 ц/га і це попри те, що ми не вносили фосфорно-калійні добрива, а затрати були мінімальними.

Також до нашої команди долучився дуже енергійний та досвідчений керівник с.-г. виробництва холдингу – Вадим Скрипник.

Цьогоріч виповнилося 15 років, як я працюю у с.-г. виробництві на різних посадах. Починав із простого підсобного робітника ще під час практики в університеті. Люблю сільське господарство за те, що в ньому не існує стандартних рішень. Кожен рік «приносить» нові виклики та завдання, постійно потрібно вдосконалюватися і дізнаватися щось нове, експериментувати. Не буває два однакових роки. Подобається і те відчуття, коли стоїш на полі, вдихаєш свіже повітря і бачиш результати своєї роботи, коли бачиш ці зелені рослини, які ростили, плекали, і які прекрасно себе почувають. Душа радіє!

Колегам побажаю ніколи не втрачати оптимізму. Вірити в свої можливості та збільшувати свої врожаї, не зважаючи на перешкоди. Побажаю завжди навчатися і не боятися експериментувати».

Олег Антонович Іванчина, директор ПАФ «Білий Стік» (Львівська обл., Сокальський р-н, с. Волиця):

«Рік досить складний, але попри труднощі, завдяки наполегливій праці робітників, умілому керівництву спеціалістів підрозділами агрофірми, господарка функціонує. Вчасно виплачуємо заробітну плату, а вона чимала, і цього року її збільшили на 25% проти торішньої. Виплачуємо всі податки державі, що разом зі соціальними витратами становлять 9,2 млн грн. На третину зросла й вартість оренди землі проти минулого року: на сьогодні власникам землі виплачено 8,3 млн грн., а це по 3700 грн за гектар.  Тобто плата за оренду землі наближається до річного фонду зарплати працівників агрофірми. Із нових здобутків – цьогоріч ми придбали самохідний обприскувач.

Наше господарство молочне, утримуємо 1200 голів ВРХ, щодень продукуємо 9 т молока.  Якщо взяти норму харчування 500 г молока в день на людину, то цим молоком ми забезпечуємо 18 тис. споживачів. Цього року очікуємо надої 7500 л на корову, а на фермі у селі Комарів, де 100 голів, – 8700 л від корови. Це вже рівень продуктивності європейських ферм.

На жаль, врожайністю цього року не можемо похвалитися, як і в усіх, вона «просіла».  Пшениця – 6 т/га, кукурудза в цілому не погано, на зерно – 103 ц/га. Цього року ми ще вирощували цукровий буряк, наступного року вже не будемо, бо ціна на цукор на сьогодні 9,9 грн/кг. Щоби було рентабельно вирощувати цукровий буряк, то, навіть за врожайності 60 т/га, ціна має бути мінімум 12 грн/кг. Найвища рентабельність і далі залишається за озимим ріпаком. Непогано буде і з кукурудзою, якщо зараз її не реалізовувати, а зачекати вищої ціни. Тому кукурудзу, пшеницю і навіть цукор я планую притримати, а для обігових коштів є надходження від молока. 

У сільському господарстві працюю одразу після закінчення теперішнього ЛНУ ветеринарної медицини та біотехнологій ім. Ґжицького, тобто з 1973 року. На посаді директора агрофірми – 20 років. Найголовніше, що прийшовши на господарство, ми його не тільки зберегли, а й примножили – сьогодні земельний банк становить 2500 га, у фірмі працює 90 робітників. Це важливо, адже за кожним працівником – його сімя, інакше заробляти треба було б десь у іншій державі.

У моїй роботі найголовніше для мене – коли все те, що запланували на виробництві, вдається. Тоді не треба іншого відпочинку, я від цього маю задоволення.

На порозі відкриття ринку землі, у якому змішана і політика, і економіка, аграріям залишається складати гроші на викуп паїв і вчитися жити в умовах вільного ринку. Які побажання? Побажання, щоб  власники землі, орендодавці, не кинулися стрімголов продавати землю, а щоб задумалися.  Адже, наприклад, якщо порахувати орендну плату, яку ми сьогодні виплачуємо за гектар, то за 5-6 років власник землі отримає її вартість. І земля й надалі залишається у нього, і в майбутньому залишиться його нащадкам. Якщо ж він стрімголов продасть її навіть за тією ціною, яку зараз афішують – 2000 дол/га, то ці гроші швидко розійдуться».

Дмитро Грицюк, керівник ФГ «Візит-Покуття», Івано-Франківська обл., Снятинський р-н, с. Драгасимів:

«Цей рік добігає свого завершення і, підбиваючи підсумки, хочу зазначити, що в загальному я задоволений результатом: ми зібрали хороший урожай. Проте, засмучує загальнодержавна ситуація, адже ціни на нашу продукцію дуже занижені.

За що люблю свою професію? Я змалечку закоханий у природу, у рідну землю, і отримую величезне задоволення, працюючи на полі.

Усім фермерам у наше професійне свято хочу побажати успіху у справах, і гарних цін на сільгосппродукцію. Ціна має контролюватися на рівні держави, а не трейдерами, лише тоді буде процвітати Україна та розвиватися землеробство».

Ярослав Мазуренко, керівник департаменту аграрного виробництва ГК ТМ «Вілія», Волинська обл., м. Луцьк:

«Рік видався не простий, як завжди (усміхається – ред.). Дуже засмутив ріпак – урожайність найнижча за останні 10 років, хоча очікування були протилежні. Щоправда, порадували пізні культури: кукурудза, соя, соняшник, цукрові буряки. Потім були супернизькі ціни на урожай.

Тож у планах: активно працювати над зниженням собівартості продукції та підвищенням продуктивності.

Роботу свою я дуже люблю: за різноманітність, за постійні зміни та постійні виклики, які ми приймаємо й успішно долаємо.

День працівника сільського господарства – це професійне свято, яке ми щороку відзначаємо у дружньому колі, без зайвої помпезності. Так і цього разу: зустрінемося, поспілкуємося, привітаємо один одного та побажаємо всім нам наснаги та руху вперед».

Микола Анатолійович Віктович, керівник ТзОВ «Горохів-Насіння», Волинська обл., Горохівський р-н, с. Сільце:

«Цього року ми трішки «обновилися», придбали причепи-самоскиди, комбайн, обприскувач, добудували елеватор, нові великі ангари на техніку. Все чудово, окрім цін на сільгосппродукцію. Урожаєм я задоволений, не гірше, ніж минулоріч.

Друге питання – у нас немає впевненості у завтрашньому дні, щоби та нова техніка не стояла у нас попід плотами, без землі. Мій дід мав землю – забрали совєти, а тепер я думаю, як її купити. Державі варто подумати про те, як нагодувати українського споживача та якими будуть ціни на продукти, адже якщо землі продадуть іноземним компаніям, навряд чи вони сіятимуть пшеницю для України. Швидше масово вирощуватимуть сою та кукурудзу. Іноземець працюватиме на свою економіку. 

У цей святковий день вітаю всіх колег-аграріїв! Міцного всім здоровя, високих урожаїв, і бажаю не розчаровуватися, бо хто працює на землі, завжди матиме хліб на столі».

Зіновій Дмитрович Максимишин, директор ПП «Агрофірма «Дзвони» (Львівська обл., Перемишлянський р-н, с. Болотня):

«Цього року з наполеонівськими планами розвитку довелося розпрощатися. Але ключове слово тут – наполеонівськими (усміхається – ред.), тобто маємо помірний розвиток. Причин на це багато: і не такий вже видатний урожай, і жахливо низькі ціни, і коливання курсу валют. Та це не є проблеми, з якими ми не впораємося, просто вони вимагають трохи більше зусиль.

Цього року ми завершили будівництво нового елеватора, і на сьогодні загальний об’єм зберігання становить 34 тис. тонн. Також збудували нову більш потужну сушарку для зерна. Завершили розліснення ділянки понад 450 гектарів у Перемишлянському районі. Це мільйони-мільйони коштів, і на цьому полі 3-4 роки мені треба працювати тільки на те, аби повернути їх. Інколи я б сказав, що сільське господарство – це не бізнес, це патріотична волонтерська праця.

Ми постійно шукаємо оптимальні рішення у технології вирощування, випробовуємо нові сорти та гібриди, експериментуємо. Щодо врожаїв, то цього року порадували соняшник і кукурудза, але зернові та соя – не дуже. Це пов’язано з погодними умовами: з осені озимина переросла, перерозвинулася, згодом спека у період наливу зерна, як зернових, так і ріпаку, негативно вплинула на врожай.

Цього року багато несподіванок, як-от і ринок землі, про який можна говорити дуже багато. Земля це не тільки матеріальна, а й духовна цінність. Треба пам’ятати слова Т. Шевченка: «На нашій – не своїй землі…» та бути обережними, щоби вони не справдилися.

Та саме ці труднощі й додають азарту – навіть за несприятливих умов, досягти тієї мети, яку ти собі окреслив, із найменшими втратами все-таки реалізувати її».

Леся Мацко, агроном ПАП «Довіра» (Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Білобожниця):

«Цей рік видався дуже важкий, і погодні умови, і цінова політика, адже ціни на сільгосппродукцію дуже низько впали.

Порівнюючи з минулим роком, то й урожаї трохи знизилися, особливо засмутила соя. А от результатом у зерновій групі ми задоволені, соняшник і кукурудза залишилися на минулорічному рівні.

Якщо говорити про мою роботу агронома, то вона дуже цікава, я отримую від неї чимало позитивної  енергії. Це постійне відродження, і для мене, як для жінки, це, наче щороку народження нової дитини.

У цей святковий день колегам бажаю миру, спокійного неба, сприятливих погодних умов, гарної цінової політики, підтримки від держави, розуміння і сприяння. І, звичайно, Божої ласки на наші поля, щоб всі стихійні лиха обминали аграріїв!».

Олег Гіс, керівник ФГ «Коровай» (Львівська обл., Мостиський р-н, с. Черневе): 

«Рік минув непогано, на щастя, обійшлося без катаклізмів. Урожайністю у цілому я задоволений, підвів лише ріпак, але така тенденція майже по всій Україні.

Щодо планів на наступний рік, то їх багато, насамперед, це будівництво елеваторного комплексу. Проте, не знаю, чи вдасться це здійснити, адже невідомо, що буде з ринком землі.

Свою професію аграрія не поміняю на жодну іншу, тому що коли дивлюся на поля – бачу результат вкладеної праці, серце тішиться і радіє душа.

У цей святковий день усім сільгоспвиробникам хочу побажати високих урожаїв, гарної погоди, розуміння від влади та стабільності у справах».

Юрій Володимирович Кулик, м. Львів: 

«Двадцять пять років складає мій шлях в агрономії. Неможливо описати як змінилося сільське господарство впродовж останніх років! Мабуть, сьогодні це найпрестижніший напрям агробізнесу в Україні. Моя спеціальність зачаровує важкою працею, водночас розумію відповідальність упродовж технологічного року, і приємно бачити результат своєї роботи – високий урожай, який надихає на подальші успіхи!

Наприкінці року ми підводимо підсумок нашої роботи, який збігається з професійним святом аграрія. Приємно бачити, що завдяки злагодженій роботі агрономічної служби, кожного сезону ми доcягаємо позитивних результатів. До того ж, нам завжди допомагає погода. Мені здається, це є основна формула успіху в моїй спеціальності, за вибір якої ніколи не шкодую!».

Василь Ференц, головний агроном у СГТОВ «Лище» (Волинська обл., Луцький р-н, с. Лище):

«Маємо  в обробітку 2200 га землі. Вирощуємо озиму пшеницю, ярий ячмінь, кукурудзу, озимий ріпак і цукровий буряк. Цього року врожайність озимої пшениці в середньому склала 80 ц/га, кукурудзи – 140 ц/га в сухому зерні, озимий ріпак – 41 ц/га. Це хороші показники на цей непростий сезон. Збір урожаю – це найкраще в роботі аграрія, на мою думку. Тут видно всі помилки та здобутки, за весь аграрний рік.

Та, мабуть, найбільший здобуток для нашого підприємства – це новий зерносушильний комплекс, який ввели в експлуатацію цього року.

З нагоди Дня працівника сільського господарства вітаю усіх аграріїв з професійним святом. Хай обминають Ваші поля всі негоди, хай вчасно ідуть дощі, хай радісно світить сонце, а щедра нива віддячить хорошим урожаєм. Зі святом!».

Андрій Кедич, агроном ФГ «П’ятигірське» (Рівненська обл., Здолбунівський р-н, с. П’ятигори): 

«Цей рік дуже тяжкий, і не лише для нашого господарства, а й для багатьох інших. Основна причина – несприятливі погодні умови, та, як наслідок, недобір врожаю на рівні 15%. Не тішить і зниження цін на продукцію, вони впали приблизно на 20%.

Але попри все, мені подобається моя робота, подобається працювати на землі, вирощувати сільськогосподарські культури.

Колегам-агрономам побажаю, щоб дощ йшов у ту пору, коли нам це потрібно, і щоб ціна на врожай завжди була висока на момент продажу».

Євгеній Миколайович Лозенко, ПСП «Сокільча» (Житомирська обл., Попільнянський р-н, с. Сокільча):

«Цього року хотілося б мати кращий врожай у пшеничному полі. Ми мали дуже гарні очікування – до 110-120 ц/га озимої пшениці. Зазвичай, збираємо 95-96 ц/га на круг, і я думав, що цього року сягнемо сотні. Підібрали найкращі сорти – посіяли 36 сортів, як закордонні, так і два вітчизняні. Зробили все, щоб отримати гарний врожай – і густота, і захист, і підбір сортів… Та не було сприятливих погодних умов: у період наливу зерна не було хоча б пахмурної погоди, я вже не кажу про дощ. Тому пшеничне поле нас не дуже порадувало, зібрали ми 80 ц/га.

Я дуже люблю цю культуру. Моя мрія – зібрати озимої пшениці 100 ц/га на круг. Це культура, яка дає нам життя, це хліб. 

Весна була дуже сприятлива для всіх культур, бо вже 5 років, а то може й більше, у нашій зоні не було весни – зима й одразу літо. А цього року – 29  днів весни, тож урожаї достойні. Ріпак зібрали 41 ц/га. Правда, цього року ріпак не посіяли, бо було сухо. Ячмінь ярий – не погано – 67 ц/га, ячмінь озимий – 80 ц/га. Горох – 41 ц/га. Цукровий буряк – 670 ц/га – теж хороший результат цього року, завдяки вдалому вибору гібридів. Соняшник – 46 ц/га. Кукурудзу збираємо – 135-140 ц/га.

Багато залежить і від правильного вибору сортів і гібридів. У нас є демопосіви різних культур: більше 110 гібридів кукурудзи, 100 – соняшника, 30 сортів пшениці, 8 ячменю, більше 20 гібридів цукрового буряку. Їх вивчаємо, аналізуємо та робимо висновки.

У сільському господарстві я працюю з 1975 року – на одному місці – у ПСП «Сокільча», з 94-го очолюю його.

Якби мені сказали, що можна життя повернути назад, чи змінив би я професію? Ні, я б не змінив. Я люблю землю, люблю культури, це мені до душі. Тут кожну рослину треба відчувати, а пшениця – мені здається, що я з нею розмовляю, особливо коли беру колосся у руки. Це не кожному дано. Багато знає і розуміє як робити, але не кожному таланить. До цієї праці треба підходити творчо, тут треба відчувати».

Василь Курій, головний агроном ФГ «Сяйво-Стрий» (Львівська обл., Стрийський р-н, с. Лисятичі):

«Я працюю у сільському господарстві 10 років. Як і в будь-якій роботі, коли бачиш результати своєї праці, це викликає позитивний настрій та стимулює до подальших більших досягнень. Якщо є хороший результат праці, то це, мабуть, найкращий позитивний момент у роботі. 

Та, на жаль, для нашого господарства цей рік є найбільш невдалий за останні п’ять, а, можливо, 7 років. Почалося з погоди й «добили» фермерів цінами на сільгосппродукцію. Практично всі культури суттєво дешевші, ніж минулоріч. От тепер соя трішки почала вирівнюватися з минулим роком, але зернова група – складно. Рік екстримально невдалий. Суттєво «просіла» врожайність озимої пшениці, ріпаку – на 20%, соя – на 30%. Відносно не суттєво (до 10%) зменшилася врожайність лише озимого та ярого ячменю, на який ціна зараз дуже неадекватна й потреби на ринку у ячмені немає. Можна вважати, що цей рік найвдаліший для гречки, ціна хороша. Ми мали невелику кількість цієї культури, якщо б вирощували більшу площу, то можна було б добре заробити.

На наступний аграрний сезон посіяли озимі – ріпак, пшеницю та ячмінь. Погодні умови, принаймні, другої половини осені, сприятливі, що позитивно для закладання врожаю. Але ж якщо цього року ми не заробили на ріпаку, на зернових, то зекономили на внесенні комплексних добрив під посів наступного врожаю, а тому вже не можемо розраховувати на надбавку врожайності наступного року. Плюс влада запустила процес продажу землі, мало хто готовий витрачати кошти на оновлення, коли потрібно купувати основні засоби виробництва. Залишається цей непростий період перечекати.

Колегам-аграріям хочу побажати запастися терпеливістю, триматися, бути оптимістично налаштованими, гуртуватися і співпрацювати між собою, тому що об’єднавшись, у нас більше шансів вижити у цей непростий час».

Роман Войчук, агроном ТОВ «Україна 2001» (Хмельницька обл., смт Теофіполь):

«Цьогоріч ми збільшили потужність елеватора, добудували ще одну сушарку, тож тепер ми можемо сушити до 2000 т кукурудзи на добу. Із техніки придбали 2 нових трактори та сівалку точного висіву. Цього року хороша врожайність цукрового буряку. Копання коренеплодів ще не завершили, але вже видно, що врожайність буде більшою на 7-8, а то й до 10 т/га, як порівняти з минулим роком. Урожай пшениці такий же, як і попереднього року. Соя себе гарно показала – в середньому 3,2 т/га, проти минулорічного показника 2,8 т/га. Кукурудзу ще молотимо, але поки що «йде» як і минулого року. Нижчі показники у ячменю.

У сільському господарстві я працюю 8 років. Постійно стикаємося з чимось новим. Наче знаємо технологію, ніби – посіяв і чекаєш жнив, але щороку є різні нюанси. Кожен рік не схожий на попередній. Колегам-аграріям побажав би морального та фінансового задоволення від своєї праці, щоб урожаї були високі та економічно обґрунтовані».

Павло Давидюк, керівник ТОВ «Фелікс Агро» (Волинська обл., Ківерцівський р-н, с. Олика):

«Загалом рік минає добре, хоча не обійшлося без ексцесів, адже погода, як завжди, вносила свої корективи. Проте, урожайністю ми задоволені: залишилися на рівні минулого року. Єдине, що засмучує, це цінова політика, яка сьогодні не на нашу користь.

Та, незважаючи на всі негаразди, свою роботу я дуже люблю. Вона дозволяє мені бачити, як все росте, розвивається, відроджується. Ми вирощуємо хліб для людей, а що може бути важливіше?!

Тож у День працівника сільського господарства я хочу побажати своїм колегам-аграріям всього найкращого, сили, наснаги до роботи, і щоб держава таки була до нас трохи лояльніша». 

Таки так, рік в цілому видався непростий: несприятлива погода, недобір врожаю, нестабільні ціни та їхнє зниження на сільгосппродукцію, незрозуміла ситуація щодо ринку землі в державі тощо. Та тішить, що попри всі труднощі, українські аграрії доводять спроможність і вміння гідно виходити зі складних, часто непередбачуваних ситуацій, не опускають натруджених рук, із усіх сил борються з негараздами та вірять у краще майбутнє.

Тож сьогодні ми щиро дякуємо за вашу невтомну працю, природну мудрість, багатий досвід, за те, що з року в рік вирощуєте хліб, годуєте Україну та дбаєте про нашу землю!

Із глибокою шаною, колектив редакції журналу «АгроЕліта»

Comments are closed.