«З нашим потенціалом ми можемо побудувати Європу, тільки щоб нас не…» Якщо маєш перед собою ціль – іди до неї впевнено!

152

«З нашим потенціалом ми можемо побудувати Європу, тільки щоб нас не…»   

Якщо маєш перед собою ціль – іди до неї впевнено!

Просте бажання стати фермером змусило молодого хлопця пройти безліч перешкод, які колись перегородивши йому шлях до аграрного бізнесу все-таки не зуміли зламати починаючого бізнесмена і не стали причиною занепаду морального духу. Якщо любиш хліборобну працю ще змалку і всією душею, то жодні перепони не зупинять почате. Особливо, коли поряд рідна і любляча людина, яка завжди підтримає в будь-яких ситуаціях.

Юрій Романович Березовський, який нині очолює агропідприємство «Березовського» та є виконавчим директором господарства «Агрон», що в селі Товстолуг на Тернопільщині не відразу отримав те, що має. Згадувати ті молоді роки, Юрій Романович не любить, бо важко було молодому хлопцю робити те, що і старші не хотіли навіть починати. У віці 21-го року, він став наймолодшим фермером України. Маючи, мінімальний досвід в сільському господарстві, направився в нетрі аграрії і зумів добитися того, що є тепер. З дитинства він знав, що його покликання – це сільське господарство. Дивлячись на свого батька, який все життя проробив на фермі і отримав звання заслуженого механізатора, малий Юрко  також хотів присвятити себе хліборобній праці. Його дитинство проходило не так, як в більшості дітей, він рідко грав у футбол чи ганявся без толку, а любив милуватися краєвидами ланів в жнивні періоди та допомагав батькові на комбайні. А після закінчення школи відразу поніс документи до Бучацького радгосп-технікуму, де і отримав диплом агронома.

Всі свої кроки по життю, Юрій Романович робив впевнено і швидко, вже після здобуття освіти, хлопець запропонував руку і серце коханій Наталії. Та доля не відразу була прихильною до молодої пари і заставила їх поборотися за своє щасливе майбутнє. В той час, почався занепад в місцевому колгоспі, не видавали зарплатню та ще й батько важко захворів. Майбутнього у цьому колгоспі для Юрія просто не було. Молоде подружжя роздумувало над подальшими планами. В цей період, країна почала розвивати нову галузь  – фермерство. Для Юри, це був шанс. Він розумів, що краще за все йому вдається агрономія і почав свій старт.

–          Ви попросили 50 га землі в місцевої влади. Вам дали в користування угіддя?

–          Так, я написав заяву для отримання 50 гектарів земельних угідь, та дивлячись на мій вік, місцева влада віднеслася до мого прохання, як до анекдоту, демонструючи свою недовіру на відмовах. Прийшлося звернутися до сесії Тернопільської районної ради. І мені надали землю в користування, щоправда набагато менше та й найгіршу, що була. Ось так і розпочалася моя хліборобна праця.

Та не достатньо просто орендувати землю, треба її чимось обробляти, засівати, а грошей на техніку та інше не було. І Юрій Романович, не побоявшись завтрашнього дня, продав батьків подарунок — легковик, ще відеомагнітофон, позичив у родичів грошей і купив перший новий трактор МТЗ-80, культиватор та обприскувач.

Разом зі своїми колегами-фермерами з Тернопільщини Петром Семехою, Іваном Мричкою та Євгеном Дуфанцем розпочали одні з найперших орендувати земельні паї, стали зразком для написання наукових статей та дисертацій. Та влада і голови колгоспів віднеслися негативно до фермерського руху, пробуючи усіляко перешкодити в починаннях. Проте люди  поставилися до праці фермерів з розумінням і довірою, що придало впевненості новим господарникам.

–          Не шкодували про свій вибір? Не виникало бажання залишити все?

–          Так, таке бажання було. Але, воно виникало і миттєво зникало, тому що у мене є така риса характеру, як впертість. І це мені допомогло.

«Я не маю на меті створити агрохолдинг, бо думаю, що всіх їх чекає доля Радянського Союзу».

Коли люди побачили, що молодий фермер вчасно сплачує орендну плату, без вагань самі пропонували землю, таким чином господарство Юрія Романовича розширялося. Пропонували землі і в сусідніх районах, але фермер відмовляється і досі, бо вважає, що великий обсяг земельних угідь  не зможе «оглянути його пильне око». Юрій Березовський не хоче створювати агрохолдинг, через їх некомпетентність до справи та народу. По схемі: посіяв – зібрав, він працювати не уміє.

На сьогоднішній день, агропідприємства «Березовського» та «Агрон» орендують більше 3 тис га землі, вирощують, як зернові так і технічні культури. Намагаються засівати те, що легко і швидко можна продати, передусім: кукурудзу, сою, ріпак, пшеницю… Біля 70 людей працює у господарстві і отримують щомісяця достойну оплату своєї праці.

–          Крім рослинництва, які галузі ще розвиваєте?

–          Зовсім недавно почали займатися свинарством, поки що поголів’я небагато, але плануємо розширюватися. Побудували новий свинарний комплекс, зробили ремонт. Якщо будуть кошти, побудуємо ще декілька.

–          Як на рахунок молочного скотарства?

–          Думаю, це занадто дорого для мене. Та навіть не причина в тих грошах, які можна взяти в кредит, а справа у нашому непостійному законодавстві. Воно змінюється настільки часто, що думати про кредити в таких великих розмірах і розпочинати розвивати нову галузь, для мене досить ризиковано.

То кряче, то кукудкудаче, а то літає…

Завітавши у господарство Юрія Березовського, вас охопить відчуття відвідання зоопарку. Адже, там ви зустрінете: оленів, страусів, овечок, породистих свиней, коней та немаленьку пасіку.

–          Юрію Романовичу, бачила різноманітних тварин у дворі, це хобі чи плануєте щось конкретно розводити?

–          Знаєте, це не просто хобі. Коли після змучених годин, ти підходиш до тієї тваринки, годуєш її, виникає відчуття доброти і прихильності. Тварина ніколи не зрадить, що не притаманне людям. Я люблю, коли вони дивляться на мене з вдячністю, це унікальні моменти чистоти і душевності. Тому хочу, щоб було багато різних тварин, але конкретно щось розводити не планую.

–          На вашу думку, в України є потенціал?

–          З нашим потенціалом ми можемо побудувати Європу, тільки щоб нас «не душили». Стратегія нашої держави – земля. І країна повинна оберігати свої землі, а не давати в руки іноземцям, які користуються талантами наших угідь. Багато паїв в руках іноземних інвесторів. Що вони роблять? Вони вирощують сировину на нашому грунті і перевозять у свої країни. Знаєте, знову Радянські часи – ми вирощуємо і у нас забирають. Так не можна, потрібно розробити правильну стратегію надавання землі в користування і, як придбати землю.

Господарство «Агрон» та «Березовського» забезпечені усією необхідною технікою відомих брендів, що допомагає їм вчасно і якісно зробити всі операції хліборобної праці. Також, на базі агропідприємств працює «CLAAS академія» відкрита спільними зусиллями ТОВ «Компанія «Лан» та німецького виробника сільськогосподарської техніки «CLAAS».  В академії фахівці проводять навчання механізаторів правильного користування брендовою технікою. На уроки висококваліфікованих спеціалістів приїжджають з усієї країни. Зі слів Юрія Романовича, імпортна техніка, хоча й дорога, проте якісна та високопродуктивна.

Селам де орендуються землі, господарства «Агрон» та «Березовського» допомагають по мірі виникнення проблем. Дороги відремонтовані, храми, садочки та школи відреставровані. Мешканці сіл приходять за допомогою навіть, коли це стосується їх особисто. Під час бесіди, прийшла жінка із Товстолуга і попросила допомоги. Їй терміново потрібні були кошти на операцію, звернутися за допомогою у неї не було до кого, Юрій Романович пішов на зустріч чужій проблемі.

Такої відданої своїй професії людини, можна зустріти рідко. Юрій Романович Березовський ще в дитинстві не прислухався до прохання матері і не обрав професію лікаря. Просто розумів змалку – його покликання – хліборобна праця.

Спілкувалася Мар’яна Балабан