У Волинській області на перетині доріг із Луцька та Рівного розташоване селище Олика, що внесено до Списку історичних населених місць України. Перша згадка про нього ще в Іпатіївському літописі у 1149 році. Відоме селище й тим, що свого часу ним володів могутній рід Радзивіллів, які побудували тут замок, що досить непогано зберігся до наших днів.

На цих славних землях розвиває свій бізнес молодий і талановитий аграрій Павло Давидюк. Пан Павло народився у Тернополі, проте вже більше десяти років проживає на Волині, де керує успішним господарством під назвою «Фелікс Агро».

Давидюк

У гості до Павла Давидюка й завітала редакція журналу «АгроЕліта».

У Луцьку нас зустрів сам господар, разом з яким ми вирушили в поля, де якраз підживлювали культури. Недаремно кажуть, що доброго ґазду видно здалека – перше, що впало у вічі по приїзду, – це суцільний порядок у всьому: жовтогарячий ріпак на фоні блакитного неба, молоденькі сходи сої, темно-зелені кущики пшениці – всі рослини в чудовому стані, виплекані з любов’ю та турботою.

IMG_6269 – копія До Олики я приїхав 2006 року, на той момент мені було лише 23 роки, – розповідає Павло Михайлович. – Починав з нуля – в обробітку ми мали невеличкий клаптик землі, потім потрохи її нарощували. У перший рік посіяли 450 га цукрового буряка та 250 га сої. Сою сіяли на свій страх і ризик, адже тоді про цю культуру в Україні ще мало було відомо, проте результатом залишились задоволені. Тож вирішив не зупинятися на досягнутому, а продовжувати розвивати аграрну справу. На сьогодні земельний банк господарства становить 2700 га. Вирощуємо зернові, бобові й олійні культури.

– Чому вирішили пов’язати своє життя з аграрним сектором?

– Я є випускником факультету аграрної економіки та менеджменту Тернопільського національного економічного університету. І хоча на той час аграрні професії вважали безперспективними, бо сільське господарство було не надто популярним, я інтуїтивно відчував, що майбутнє саме за цією галуззю.

Впродовж навчання в університеті мені пощастило потрапити на 4 місяці на практику до Німеччини. Там я не тільки зрозумів, що таке насправді сільське господарство, а й здобув безцінний досвід його ведення: від доїння корів до їзди на тракторі. Загалом, мені дуже подобається підхід до навчання у цій країні: німці практикують дуальну систему освіти, тобто для того, щоб стати фермером, потрібно спершу два роки навчатися у виші, після чого ще два роки відпрацювати у господарстві, і лише потім, маючи теоретичні знання, підкріплені практикою, можна отримати диплом.

Після практики я ще півтора року навчався у німецькій сільськогосподарській школі й аж потім повернувся до України. Саме інвестори з Німеччини запропонували заснувати господарство на Волині, я погодився і переїхав сюди.

– Які культури вирощуєте на полях та яких технологій дотримуєтесь?

 Сіємо озиму пшеницю (1000 га), ріпак (800 га), ярий ячмінь (350 га), сою (350 га), також маємо ще горох та гречку.

IMG_6271 – копія

Щодо технологій, то вже три роки ми інтенсивно застосовуємо органічні добрива, зокрема курячий послід. Навіть придбали для цього спеціальну техніку. І хоча це досить затратно, адже добрива доводиться привозити аж із Київської області, проте результат того вартий. У майбутньому взагалі плануємо переходити на сидерати, щоби більше насичувати ґрунт органікою. Також вже кілька років поспіль робимо аналіз ґрунтів, що дозволяє отримати всю необхідну аналітику з полів, після чого на основі хімічних аналізів складаємо технологічні карти посіву та внесення добрив. Ідемо до того, щоби вносити добрива диференційовано.

– А які ґрунти у господарстві та у який спосіб їх обробляєте?

– Ґрунти є різні: від піску до суглинку. На початках багато працювали плугами, проте зі збільшенням земельного банку ми вже не могли фізично обробляти такі площі, тому перейшли на безвідвальний спосіб. Працюємо культиваторами та використовуємо сучасні сівалки провідних фірм.

Взагалі, ми багато інвестуємо у техніку та обладнання, постійно оновлюємо технічний парк, намагаємось купувати техніку лише відомих світових брендів. Зараз маємо на підприємстві п’ять комбайнів, трактори потужністю від 140 до 370 к.с., ґрунтообробну, посівну техніку, причіпні обприскувачі тощо.

IMG_9705 – копія Свого часу Ви працювали на полях у Німеччині, чи втілюєте європейський досвід на своїх землях? Звідки черпаєте нові знання?

– Звісно, ідемо в ногу з часом, багато їздимо за кордон на семінари, стажування, також запозичуємо інформацію, яка є у відкритих джерелах про ведення сільського господарства в Америці, Аргентині та ін. Та хочу зазначити, що сьогодні вже іноземці можуть багато чого навчитися в українських аграріїв, тому що сільське господарство у нашій державі добре розвинуте, ми маємо великі об’єми землі, які плідно й успішно обробляємо.

– Хто допомагає Вам у цій нелегкій справі?

– Моя найбільша опора та підтримка – це моя сім’я: дружина Наталія, яка працює бухгалтером у нашому господарстві, та діти – донечка Ярослава й синочок Захар. А «кістяк» господарства – це мої працівники. На сьогодні їх 26, і я хотів би щиро подякувати всім за невтомну працю та відданість. Особливу дяку хочу висловити виконавчому директору Борису Миколайовичу Коровцю, землевпорядникам, механізаторам Олександру Сосницькому, Олександру Федоришину, Павлові Вакальчуку.

 Ви стали учасником ГС «Всеукраїнська Аграрна Рада». Які переваги вбачаєте у цьому членстві?

– Найбільшою перевагою є те, що як члени ВАР ми можемо впливати на прийняття важливих політичних й економічних рішень у сільському господарстві, змусити владу почути підприємців. Серед основних питань – податкове навантаження на аграріїв, детінізація аграрного ринку, монополія на мінеральні добрива, державна підтримка аграрного сектору тощо.

Та особливо болючим для нас є питання земельної реформи в Україні. Зараз на цю тему багато дискутують як можновладці, так і прості фермери.

Зокрема, про це говорили і під час візиту делегації правління ВАР у складі її голови Андрія Дикуна, його заступників та аграріїв, серед яких був і я, до Литви та Естонії 21-22 березня. Основною метою візиту було перейняття досвіду проведення земельної реформи, яка вже відбулася у цих країнах.

Литовські парламентарі закликали українців не поспішати відкривати ринок землі. Вони радили не продавати землю іноземцям. Також вказали на ризики відкриття ринку землі для юридичних осіб, бо, незважаючи на демократичне європейське законодавство, працюють «схеми» саме завдяки юридичним особам.

– Яка Ваша думка щодо ринку землі?

– На мою думку, сьогодні ринок землі відкривати НЕ можна. Не створено ще всіх запобіжників, щоб зменшити рейдерство, потрібно прийняти багато законодавчих актів і наповнити кадастрову карту, щоб не було маніпуляцій зі землями. Земельну реформу потрібно проводити за участі людей, які працюють на цій землі, а не за участі політиків і експертів. Це справді дуже важливо, і саме нам, аграріям, вирішувати, яким має бути цей ринок.

IMG_E9375 – копія

Наша розмова з Павлом Михайловичем складалася надзвичайно цікаво. Він із захопленням жваво спілкувався на різні теми – від складних технологій аналізу ґрунтів до веселих спогадів про перший досвід молодого аграрія на практиці в Німеччині. Та раптом розмову перервав телефонний дзвінок із невтішним повідомленням – рейдерство.

Сьогодні рейдерство є найбільшою проблемою ТОВ «Фелікс Агро». Це почалося ще минулого року, коли загарбники прийшли на господарство та заявили, що земля, яка їх цікавить, перебуває у користуванні незаконно. Та всі документи оформлено правильно, згідно зі законом. Тоді розмовами все і завершилося. А цього року рейдери з’явились із прокурорськими запитами та кримінальними справами.

З проханням розібратися у ситуації у ТОВ «Фелікс Агро» звернулися до Посольства Федеративної Республіки Німеччина в Україні, також надіслали скаргу в Адміністрацію Президента України.

– Ми усвідомлюємо, що така ситуація негативно впливає на весь аграрний сектор нашої країни, – каже директор господарства Павло Давидюк. – Якщо дозволяти рейдерам забирати все, що вони хочуть, то ми ризикуємо залишитися не лише без землі, а й з негативним рівнем інвестиційної привабливості загалом.

Діяльність нашого господарства підтримують і мешканці смт Олика, які теж написали скаргу до місцевої прокуратури з проханням зупинити незаконні дії рейдерів. ТОВ «Фелікс Агро» – соціально орієнтоване підприємство: до всіх рівнів бюджету за 2016-2018 роки ми сплатили більше 20 млн грн податків, багато допомагаємо селищу, школам. Адже я маю волинське коріння, тут народився мій батько, сьогодні тут живуть мої бабуся та дідусь, сюди повернувся жити й працювати і я. Люди довірили мені свою землю, її люблю і бережу, адже це наше найбільше багатство!

– І наостанок, які Ваші прогнози на цей рік? Він буде успішним для аграріїв?

– Дуже не люблю заглядати наперед, бо вже мав гіркий досвід, коли милувалися посівами, підраховували прибутки, а погода внесла свої корективи, і за кілька хвилин град «вибив» усі рослини. Зараз усе росте, наливається, а, як кажуть, урожай, не той, що на полі, а той що в коморі. І яким буде результат, залежить лише від Бога.

Анна Артим

Фото з архіву Павла Давидюка

IMG_E5342

DKCH8188 – копія

Comments are closed.